Рішення № 17221340, 09.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/10909.06.11 За позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія "Мега-Поліс”

до 1. Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто”

2. Публічного акціонерного товариства „Сітібанк"

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - 12066,43 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін :

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 42 від 20.10.10 р.

від відповідача 1: ОСОБА_2 - за довіреністю № 579-5/14 від 03.03.11 р.

від відповідача 2: ОСОБА_3 - за довіреністю б/н від 06.12.10.

В судовому засіданні 09.06.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія "Мега-Поліс" до Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” та Публічного акціонерного товариства "Сітібанк" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу на загальну суму 12066,43 грн., в тому числі про стягнення з відповідача-1 9955,99 грн. фактично понесених позивачем витрат та 1167,44 грн. пені, про стягнення з відповідача-2943,00 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.06.07 р. між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Мега-Поліс" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія "Мега-Поліс") та ОСОБА_7 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 904-10, згідно якого позивач зобовязався при настанні страхового випадку (в тому числі в разі пошкодження чи знищення транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок ДТП) відносно автомобіля Ford Mustang, д.н. НОМЕР_3, здійснити страхову виплату.

В результаті ДТП транспортному засобу Страхувальника було завдано шкоду на суму 9655,99 грн, що підтверджується "Звітом № 731 визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ". Сума, що була виплачена Позивачем в якості страхового відшкодування Страхувальнику за договором, складає 9955,99 грн.

Під час дослідження страхового випадку Позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність Відповідача-2 (винуватця ДТП) на момент ДТП була застрахована у Відповідача-1 за полісом № ВВ/3186149, тому відповідно до ст.ст. 993, 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" Відповідач-1 несе відповідальність за матеріальну шкоду в межах ліміту 25 500 грн встановленого полісом № ВВ/3186149. При цьому цим полісом передбачена франшиза в розмірі 510 грн. Внаслідок чого, Відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати Позивачу суму в розмірі 9955,99 грн в порядку регресу та пеню у розмірі 1167,44 грн. Керуючись ст. 993 ЦК України, позивач просить стягнути з Відповідача-2 суму страхового відшкодування в розмірі 943,00 грн.

Ухвалою суду від 31.03.11 порушено провадження у справі № 40/109 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.04.11.

У судове засідання 19.04.11 представники сторін зявились, представники позивача та відповідача-2 вимоги ухвали суду від 31.03.11 виконали. Представник відповідача-2 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в позові відмовити частково. Відповідач-2 зазначає, що на даний час позивачем вимоги відповідача-2 щодо надання додаткових документів не виконані, що є перешкоджало врегулюванню спору в досудовому порядку. Відповідач-2 заперечує проти вимог позивача щодо стягнення судових витрат та частини збитків, що перевищує 510 грн.

Представник відповідача-1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 28.04.2011.

В судове засідання 28.04.11 представники сторін зявились, надали пояснення по суті спору. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідачі проти позову заперечували.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву в судовому засіданні до 19.05.2011.

17.05.11 через загальний відділ діловодства позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача -1 9445,99 грн страхового відшкодування та 1 107,64 грн пені.

У судовому засіданні 19.05.11 представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору та надати час для надання додаткових доказів по справі.

Представники відповідачів не заперечували.

Суд задовольнив клопотання представників сторін та продовжив строк розгляду справи, наступне судове засідання призначив на 09.06.11.

У судове 09.06.11 представники сторін зявились, представник позивача надав додаткові докази по справі. Представник відповідача-1 заявив клопотання про заміну назви сторони, надав протокол № 38 від 20.04.11 чергових загальних зборів акціонерів ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”, з якого вбачається, що відбулась зміна типу та найменування відповідача-1.

Суд задовольнив клопотання відповідача-1 та змінив тип та найменування відповідача-1 на Публічне акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Гарант-Авто”.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

28.12.2007 року між ОСОБА_7 (далі страхувальник) та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Мега-Поліс”, правонаступником якого є позивач, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 904-10, відповідно до умов якого позивач зобовязується при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобовязується сплатити страховий платіж у встановленому цим договором розмірі та термін.

Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки „Ford Mustang”, д.н. НОМЕР_3, який пройшов реєстрацію в ДАІ, і належить страхувальнику на правах власності, повного господарського володіння, оперативного управління або на інших законних підставах (договір оренди, лізингу, доручення тощо) і додатковим обладнанням, що встановлено на транспортному засобі (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору строк дії договору з 28.12.07 по 27.12.08.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві, довідки Управління державної автомобільної інспекції Головного управління в місті Києві МВС України від 31.07.08 № 49492 та постанови Подільського районного суду м. Києва від 02.09.08 у справі 3-28921/08 (з урахуванням постанови від 25.05.11), 23.07.08 в м. Києві на вул. Межигірській мала місце ДТП за участю автомобіля марки „Ніссан”, державний номер НОМЕР_2, власником якого є відповідач-2, під керуванням ОСОБА_6, автомобіля марки "ВАЗ 21104”, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4., під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля марки „Ford Mustang”, д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7. ДТП сталася в результаті порушення водієм відповідача-2 ОСОБА_6 вимог п.13.1 ПДР України. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль „Ford Mustang”, д.н. НОМЕР_3 був пошкоджений.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно Звіту № 731 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 01.08.08, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Ford Mustang”, д.н. НОМЕР_3 в результаті його пошкодження в ДТП складає 9655,99 грн.

Відповідно до страхового акта № 315/904-10 від 18.08.08 позивач визнав ДТП страховим випадком та виплатив страхувальнику 9 955,99 грн, з яких 9 655,99 грн вартість відновлювального ремонту автомобіля, 300,00 грн додаткові витрати страхувальника по сплаті послуг автоевакуатора, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткового касового ордеру від 20.08.08 на суму 9955,99 грн.

12.12.08 позивач направив на адресу відповідача-1 заяву про виплату страхового відшкодування.

Листом від 15.01.09 № 411-21 відповідач-1 повідомив позивача, що для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування необхідно надати постанову суд, в якій було б вказано, що а/м Ніссан д.н. НОМЕР_2 здійснив зіткнення з а/м Форд д.н. НОМЕР_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача-2 на момент ДТП була застрахована в ВАТ „УСК Дженералі Гарант” (відповідач-1) за договором добровільного страхування транспортних засобів № 01/01/2008 від 01.01.08 та полісом № ВВ/3186149.

Згідно вищезазначеного полісу встановлений сторонами ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 25 500,00 грн. Зважаючи на положення п. 2 ст. 12.1 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а саме (згідно розділу 2 Полісу) на 510,00 грн. За таких обставин, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача-1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля „Ford Mustang”, д.н. НОМЕР_3, в порядку регресу в розмірі 9145,99 грн (9655,99 грн- 510,00 грн).

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача-1вартості буксирування пошкодженого в ДТП автомобіля страхувальника в розмірі 300 грн суд зазначає наступне.

На підтвердження факту оплати за буксирування пошкодженого автомобіля „Ford Mustang”, д.н. НОМЕР_3 позивач надав копію квитанції № 123953, з якої вбачається лише факт надання вказаної послуги., проте неможливо встановити причинно-наслідковий звязок між фактом надання такої послуги та пошкодженням автомобіля страхувальника в ДТП. Крім того, у вказаній квитанції не зазначено звідки та за якою адресою був відбуксований автомобіль.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не було доведено, що витрати по сплаті за буксирування автомобіля були викликані саме його пошкодженням в ДТП, яка мала місце 23.07.08 в м. Києві на вул. Межигірській, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Позивач просить стягнути з відповідача-1 1107,64 грн пені, за прострочення виплати страхового відшкодування, що нарахована за період з 17.01.09 по 16.07.09.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 37.2. ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплат страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивач звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 10 388,99 грн до відповідача-1 (вих. 3728 від 05.12.08), що була отримана відповідачем-1 16.12.08 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 2022520).

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Заява позивача про виплату страхового відшкодування була отримана відповідачем-1 16.12.08, отже, прострочення відповідача-1 почалось з 17.01.09.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за період з 17.01.09 по 14.06.09 з урахуванням суми задоволених позовних вимог.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

9145.9917.01.2009 - 15.02.20093012.0000 %0.066 %180.41

9145.9916.02.2009 - 14.06.200911912.0000 %0.066 %715.64 Разом 896,05 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення відповідачем-1 виплати страхового становить 896,05 грн. та підлягає задоволенню в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума страхового відшкодування в розмірі 9 145,99 грн та пеня в розмірі 896,05 грн нарахована з 17.01.09 по 14.06.09.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача-2 943,00 грн., що складає різницю між фактичними витратами позивача та розміром вимоги до відповідача-1, а саме: 510,00 грн франшизи, 350,00 грн вартість послуг авто товарознавчого дослідження, за яке було сплачено згідно платіжного доручення № 3500 від 19.08.08, та 83,00 грн, що були сплачені згідно платіжного доручення № 3166 від 29.07.08 за надання довідки ДАІ щодо обставин ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль „Ніссан”, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить відповідачеві-2, а винний у ДТП водій ОСОБА_6. є працівником відповідача-2.

З аналізу постанови Подільського районного суду м. Києва та документів про ДТП суд дійшов висновку, що автопригода сталась в робочий час з вини працівника відповідача-2, який керував автомобілем, що належить на праві власності відповідачу-2. Доказів на спростування вказаного суду не надано.

Керуючись п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач-2 зобовязаний відшкодувати шкоду, завдану його працівником ОСОБА_6 під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

23.09.10 позивач звернувся з претензією до відповідача-2 (вих. 13103) про сплату суми франшизи в розмірі 510,00 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем-2 27.09.10 (копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

Доказів сплати відповідачем-2 позивачеві грошових коштів в сумі 943,00 грн станом на момент розгляду справи суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 943,00 грн. фактичних витрат, що були понесені позивачем, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 10 грн 86 коп, на відповідача-1 в сумі 100 грн 15 коп., на відповідача-2 в сумі 9 грн 65 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 21 грн 24 коп.., на відповідача-1 в розмірі 195 грн 88 коп., на відповідача-2 18 грн 88 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” (01042 м. Київ, провул. Новопечерський, буд.. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Мега-Поліс” (03110 м. Київ, вул. І. Клименка, 23, ідентифікаційний код 30860173) 9 145 (девять тисяч сто сорок пять) грн 99 коп. - страхового відшкодування; 896 (вісімсот девяноста шість) грн 05 коп. - пені; 100 (сто) грн 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 195 (сто девяноста пять) грн 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Сіті банк” (03150 м. Київ, вул. Димитрова, буд. 16-Г, ідентифікаційний код 21685485) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Мега-Поліс” (03110 м. Київ, вул. І. Клименка, 23, ідентифікаційний код 30860173) 943 (девятсот сорок три) грн 00 коп. - заборгованості; 9 (девять) грн 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 18 (вісімнадцять) грн 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 14.06.2011 р.