Рішення № 17220462, 02.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/13702.06.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості та штрафу в розмірі 44 811,96 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 14.09.2010 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. паспорт НОМЕР_1, виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві 28.03.1996.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафу в розмірі 44811,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, між сторонами 30.12.2005 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 2/26, розташованого за адресою м. Київ, Львівська площа, 8-А, яке являє собою частину будівлі на другому поверсі згідно Акту приймання-передачі № 1від 31.12.2005 р. Однак, відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати орендних платежів згідно Договору.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 41 602,33 грн. основного боргу, 3209, 63 грн. штрафу, 450,00 грн. - витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.05.2011 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.06.2011 р.

В судовому засіданні 02.06.2011 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнав суму боргу в розмірі 32096,34 грн., та вказав що не згідний з штрафними санкціями, які були йому навязані угодою № 5/А від 23.06.2010 р.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2005 між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 2/26, розташованого за адресою м. Київ, Львівська площа, 8-А, яке являє собою частину будівлі на другому поверсі згідно Акту приймання-передачі № 1 від 31.12.2005 р. (далі по тексту рішення - Договір).

Сторони дійшли згоди, що плата за користування обєктом оренди становить 1416, 02 грн. (п. 3.1. Договору).

23.06.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 5/А щодо графіку погашення заборгованості у розмірі 32096,34 грн., яка була визнана відповідачем.

Однак, з матеріалів справи слідує, що внаслідок порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасності та повноти здійснення оплати за користування приміщенням у відповідача станом на 28.04.2011 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 41 602,33 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Відповідачем не заперечується факт невиконання взятих на себе зобовязань щодо своєчасного внесення орендної плати, а також визнається існування заборгованості у розмірі 32096,34 грн. станом на 23.06.2010 р.

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору та додаткових угод.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 3 Додаткової угоди № 5/А від 23.06.2010 р. до Договору, просить суд стягнути з відповідача штраф, який за розрахунками позивача становить 3209, 63 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 3 Додаткової угоди № 5/А від 23.06.2010 р. зобовязує відповідача сплатити у разі затримки платежу терміном понад 5 календарних днів штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань в розмірі 3209, 63 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (04053, м. Київ, Львівська площа, 8-А, код ЄДРПОУ 33695378) 41602 (сорок одну тисячу шістсот дві) грн. 33 коп. - основного боргу, 3209 (три тисячі двісті девять) грн. 63 коп. - штрафу, 450 (чотириста пятдесят) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М.Якименко