Рішення № 17219071, 08.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/19408.06.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферімпекс"

до:Приватного підприємства "Сігма"

про: визнання недійсною заяви про зарахування зустрічний вимог № 175 від 01.04.2011

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1 дов. № 02 від 20.03.2011; Відповідача:ОСОБА_2 дов. № б/н від 01.03.2011

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферімпекс" до Приватного підприємства "Сігма" про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічний вимог № 175 від 01.04.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2011 порушено провадження у справі № 61/194, розгляд справи призначено на 20.05.2011.

20.05.2011 в судовому засіданні представник відповідача надав відзив, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що визнавати недійсною заяву про зарахування на підставі загальних норм, що регулюють позику або зобовязання не можливо.

В судовому засіданні 20.05.2011 судом було оголошено перерву до 08.06.2011.

Представник позивача в судове засідання 08.06.2011 зявився, надав письмові заперечення на відзив та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2009 року між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено Договір позики №03/02-09 (надалі Договір позики).

Відповідно до п.1.1 Договору позики, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором термін.

Згідно з п.2.1 Договору позики, розмір позики становить за цим Договором 500 000 грн. 00 коп.

Позикодавець надає позику позичальникові протягом 5-ти днів після підписання сторонами цього Договору (п.3.1 Договору позики).

Позика надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок позичальника у розмірі всієї суми або частково на протязі 45 днів (п.3.2 Договору позики).

03 лютого 2009 року позивач надав відповідачу позику у розмірі 44 000 грн. 00 коп., що не заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що сторони не передбачили у Договорі позики обов'язку позивача надати відповідачу позику у розмірі всієї суми.

Згідно п.7.1 Договору позики, цей Договір набуває чинності з моменту передачі коштів у сумі, визначеній у п. 2.1 цього Договору, позичальникові і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики визнається укладеним з моменту передання грошей. Отже, договір позики між сторонами було укладено на 44 000 грн. 00 коп.

Термін позики визначається з моменту набуття чинності цим Договором і діє до 31.12.2009 року (п.4.1 Договору).

Так, враховуючи, що позивачем було надано відповідачу тільки частину позики, відповідно до зазначеного вище п.7.1 Договору позики, у звязку з наданням позивачем не всієї суми позики зазначеної в п.2.1 Договору позики, вказаний Договір позики не набув чинності, та відповідно до умов вказаного Договору позики (сторони не погодили строк сплати всієї суми позики) зобовязання позивача надати всю суму позики на момент прийняття рішення не настав.

Однак, відповідач склав заяву про зарахування зустрічних вимог від 01.04.2011 №175 (надалі Заява про зарахування), в якій зазначив розмір заборгованості позивача перед відповідачем за грошовим зобов'язанням по перерахуванню позикових коштів 456 000 грн. 00 коп.): суму інфляційних нарахувань за весь час прострочення (за 740 днів) 77 511 грн. 13 коп., 3% річних від простроченої суми 27 915 грн. 02 коп., що разом становить 105 426 грн. 15 коп. та є розміром заборгованості за невиконання грошового зобов'язання по перерахуванню всіх позикових коштів, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

В Заяві про зарахування відповідач вказав, що його зобовязання перед позивачем щодо сплати заборгованості за Договором позики в розмірі 44000 грн. 00 коп. вважає припиненим в момент отримання позивачем цієї заяви.

На підставі викладеного вище, у звязку з тим, що вказаний Договір позики не набув чинності, а також тим, що зобовязання позивача надати всю суму позики на момент прийняття рішення не настав, нарахування відповідачем штрафних санкцій та зарахування них як зустрічних вимог за Договором позики не обґрунтоване та не правомірне.

Згідно ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підставі ч.І статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (Цивільного), інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 3 вказаної статті Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 598 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У відповідності до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ст. ст. 598, 599 та 601 Цивільного кодексу України зарахування однорідних зустрічних вимог є самостійною підставою припинення зобовязань.

Проте, у звязку з тим, що вказаний Договір позики не набув чинності та тим, що зобовязання позивача надати всю суму позики на момент прийняття рішення ще не настав, тому це зобовязання не може припинятися зарахуванням відповідно до заяви відповідача про залік зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України від 01.04.2011 № 175.

Таким чином, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відсутність зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем на суму 105 426 грн. 15 коп., у звязку з чим заява відповідача про залік зустрічних однорідних вимог від 01.04.2011 №175 підлягає визнанню недійсною.

При цьому суд відзначає, що заява про залік зустрічних однорідних вимог є за своєю правовою природою одностороннім правочином.

У відповідності до частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обовязки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обовязки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною 5 статті 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобовязання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, відповідач не спростував належними доказами обставини, наведені позивачем, щодо підстав для визнання недійсною Заяви про зарахування, у звязку з чим Господарський суд міста Києва визнає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною заяву Приватного підприємства "Сігма" (01032, м. Київ, вул. Либідська, буд.1 літера А; код 30179160) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферімпекс" (50007, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, просп. Дзержинського, 36; код 32633237) про зарахування зустрічних вимог №175 від 01.04.2011 року.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Сігма" (01032, м. Київ, вул. Либідська, буд.1 літера А; код 30179160) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферімпекс" (50007, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, просп. Дзержинського, 36; код 32633237) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання повного тексту рішення 10.06.2011