Рішення № 17218225, 20.07.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2011 р. Справа № 5010/1395/2011-2/72

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Cудді Круглової О.М.

При секретарі Дичковській І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" вул. Заводська, 4,Вигода,Долинський район, Івано-Франківська область,77552

про стягнення 85441,32 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (витяг з ЄДРЮОФОП серії АД № 336875);

представник відповідача: ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 від 27 липня 1995 р., довіреність № 130/14 від 31 травня 2011 р.).

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№2194 від 08.07.11 про стягнення з відповідача 85441,32 грн. заборгованості заборгованості, в тому числі 69780 грн. основного боргу, 5333,86 грн. пені, 8234,06 грн. інфляційних за вересень 2009-грудень 2010 років та 2093,4 грн. - 3% річних за 2010 рік.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що він надав відповідні послуги для проживання працівників відповідача у готелі, власником якого є позивач, однак відповідач за надані послуги повністю не розрахувався.

Представник відповідача визнав суму основного боргу, просив суд відмовити у стягненні пені.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги для проживання його працівників у готелі на загальну суму 103985 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками та актами прийому-виконання наданих послуг (а.с.12-47), які підписані і скріплені печатками обох сторін, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань .

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отримані послуги в сумі 34205 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила 69780 грн., яка підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.02.10 (а.с.48).

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст.11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений (що має місце в спірному випадку) або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що договору про надання послуг між сторонами не було укладено, зобов"язання по оплаті вказаної суми виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Такою вимогою являється претензія від 15.10.10 (а.с.50), яка направлена відповідачу 17.11.10 (а.с.51), однак останній залишив її без відповіді і задоволення .

Враховуючи вищенаведене, а також визнання позову (основного боргу) відповідачем, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 69780 грн. заборгованості за надані послуги обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати частково обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 8234,06 грн. інфляційних за вересень 2009-грудень 2010 років та 2093,4 грн. - 3% річних за 2010 рік, враховуючи наступне:

Статтею 625 ЦК України встановлено, що в разі порушення терміну виконання грошового зобов"язання сторона повинна сплатити суму боргу з врахуванням інфляційних та 3% річних. Враховуючи, що зобов"язання по оплаті виникло у відповідача перед позивачем 27.11.10 (претензія від 15.10.10 направлена відповідачу 17.11.10), а тому з цього періоду слід нараховувати інфляційні та річні, обгрунтований розмір яких становитиме відповідно 558,24 грн. інфляційних та 200,74 грн. 3% річних (розрахунки додаються). В решті стягнення інфляційних та 3% річних слід відмовити, оскільки вони нараховані за період, коли зобов"язання по оплаті ще не виникло .

Щодо стягнення 5333,86 грн. пені, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Законодавством передбачено, що сплата пені повинна бути встановлена в договорі, тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення таких повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Оскільки, в даному випадку мали місце позадоговірні відносини, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені є безпідставною, а тому в їх стягненні слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягає 69780 грн. основного боргу, 558,24 грн. інфляційних та 200,74 грн. - 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 705,39 грн. державного мита та 194,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст.15-16 526, 530, 546, 547, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" про стягнення про стягнення 85441,32 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" вул. Заводська, 4,Вигода,Долинський район, Івано-Франківська область,77552 (код 30905968) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_2) - 69780 (шістдесят дев"ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 558 (п"ятсот п"ятдесят вісім) грн. 24 коп. інфляційних, 200 (двісті) грн.74 коп. - 3% річних, 705 (сімсот п"ять) грн. 39 коп. державного мита та 194 (сто дев"яносто чотири) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКруглова О.М.

повне рішення складено 22.07.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

__помічник судді Шунтов О. М. 22.07.11