Рішення № 17218193, 19.07.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2011 р. Справа № 5010/989/2011-3/30

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ПАТ КБ "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м.Дніпропетровськ, Дніпропетровська область,49094

до відповідача: ТзОВ "Промагроінвест" вул. Симоненка, 1,м.Коломия, Івано-Франківська область,78200

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №ІF-01609-1 від 05.05.11)

від відповідача: представник не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагроінвест» про стягнення 1 861 188 грн. 96 коп. заборгованості .

Позивачем 21.06.11 р. подано заяву ( №5216/2011-свх.) про уточнення позовних вимог, в якій повідомив суд про вчинення виконавчого напису з метою задоволення вимог банку за кредитним договором на загальну суму 1 396 133 грн. 48 коп. та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 465 055 грн. 48 коп.

Позивачем 04.07.11 р. подано заяву ( №5758/2011-свх.) про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 798 986 грн. 62 коп.

Судом прийняті вказані заяви до розгляду.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи наведене, заяви сторін є такими, що підлягають до задоволення і враховуючи послідовність їх поступлення - предметом спору є вимоги заяви від 4.07.11р., тобто : 798986,62 грн.

Судові засідання неодноразово відкладались.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просить суд їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з"являвся, відзив на позов суду не направив, причин неприбуття в судові засідання суду не повідомив. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві /Роз"яснення президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"/. В спірному випадку всі процесуальні документи відповідачу направлялись за адресою, вказаною в позовній заяві, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, а отже відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути спір без участі відповідача або його уповноваженого представника за наявними в справі матеріалами та з урахуванням пояснень представникапозивача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між позивачем - ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем - ТзОВ "Промагроінвест" 30.01.08 р. укладено кредитний договір № LOC-КС-073, відповідно до умов якого позивач надав кредит у розмірі 1 000 000,00 грн.

Як доказ видачі кредиту, позивач подав суду копії платіжних доручень №1850 від 31.01.08 р., №1889 від 11.02.08 р., №1911 від 18.02.08, №1942 від 27.02.08 р..

Відповідно до п.п. А.3, А.6, А.7, А.10 Кредитного договору відповідач зобовязувався повертати кредит згідно погодженого Графіка надання та погашення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та обслуговування кредиту. Згідно п.А.5 зобов"язання відповідача забезпечуються договором іпотеки нерухомого майна., та договором поруки фізичної особи.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов"язань: сплати відсотків, термінів повернення кредиту, позичальник сплачує банку за кожен день порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач направляв відповідачу листи-претензії №Р.19.00.42.07.0.0.0/27 від 09.02.11 та № Р.19.00.00.36.0.0.0/25 від 05.02.11р. з вимогою сплатити борг.

Проте, за доводами позивача, відповідач відповідей на претензії не надав, борг не сплатив.

Внаслідок невиконання відповідачем основного зобов"язання за договором - у відповідача виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та відповідальність по сплаті пені за просрочку платежів, а саме:

- 490 683 грн. 26 коп - прострочені проценти за користування кредитом;

- 308 303 грн. 36 коп.- пеня.

Загальна сума заборгованості становить 798 986 грн. 62 коп.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне задоволити позов і виходить з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що з за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит це грошова сума, яка отримана позичальником від банку на підставі кредитного договору і підлягає поверненню разом з кредитом. При укладені кредитного договору кредитодавець бере на себе зобовязання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту і несе зобовязання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч.2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок сплати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

Згідно з п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. А.6, А.7. кредитного договору позичальник сплачує проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов"язань: сплати відсотків, термінів повернення кредиту, позичальник сплачує банку за кожен день порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності зі ст. 348 Господарського кодексу України, Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості. Вказані нарахування у встановленому порядку відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зі змісту приписів вищевказаної статті вбачається, що обов'язок подання доказів покладається на сторони та інших учасників судового процесу. Відповідач не скористався наданим статтею 22 ГПК України правом, зокрема брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Відповідачем не подано суду доказів сплати відповідачем суми боргу, як і не спростовано належними та допустимими доказами у справі факту наявності заборгованості по сплаті відсотків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши усі подані суду докази у їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог. Отже, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 798 986 грн. 62 коп.є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі вирішується відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.

Позивач, при подачі позову з ціною позову 1861188,96 грн. оплатив держмито на суму 1700 грн./платіжне доручення від 10.05.2011р./. Ухвалою суду про порушення провадження позивача зобов"язано доплатити 16911,89 грн. оскільки 1% від суми позову складає 18611,88 грн.

Позивач виконав вимоги ухвали суду частково, доплативши платіжними дорученнями від 20.06 та 5.07 поточного року - 6289.87грн., а враховуючи суму мита сплаченого при подачі позову 1700 грн. - всього позивачем сплачено7989.87грн. держмита.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України про державне мито, ставки державного мита із позовних встановлюються в таких розмірах: 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.38 Інстукції про порядок обчислення та справляння державного мита вартість позову, з якого обчислюється мито, визначає позивач, а у встановлених випадках - господарський суд. При цьому до вартості позову включається і сума санкцій, вказана в заяві, а якщо вона не вказана - сума санкцій, визначена рішенням господарського суду незалежно від того, задоволено вимоги позивача чи в позові відмовлено. В останньому випадку з позивача достягується відповідна сума мита. Сума санкцій для обчислення розміру мита в усіх випадках повинна визначатись господарським судом у день винесення рішення. При зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається. При збільшенні позову недостаюча сума мита доплачується виходячи зі збільшеної суми позову.

Таким чином, при подачі позову із ціною позову 1 861 188, 96 грн. позивач зобов"язаний був сплатити мито в сумі 18611,88 грн., проте сплатив всього 7989,87 грн. Отже, несплачене в установленому розмірі мито при подачі позову на суму 10622,02 грн. слід достягнути з позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України ст.ст.11,530,546,610,611,629,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,230,231,345 Господарського кодексу України, ст.ст.33,43,49, 82 ст. 82, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

стягнути в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги,буд 50, м.Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 14360570, р/р "29098829000000(для погашення заборгованості) р/р 64993919400001 ( для відшкодування судових витрат) МФО №305299) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроінвест" ( вул.Симоненка, буд.1, м.Коломия , Івано-Франківська область,78200, код ЄДРПОУ 25569215, р/р 26000306759001 в Івано-Франківській філії ПАТ КБ "ПриватБанк") заборгованість в розмірі: 490 683 грн. 26 коп - прострочених процентів за користування кредитом; 308 303 грн. 36 коп.- пені; 7989.86 грн. - витрат по сплаті державного мита; 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Достягнути в користь Держаного бюджету України (одержувач УДК в м.Івано-Франківську, ЄДРПОУ 20568100, банк одержувача ГУДКУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31113095700002, код платежу за бюджетною класифікацією 22090200) з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги,буд 50, м.Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 14360570, р/р "29098829000000(для погашення заборгованості) р/р 64993919400001 ( для відшкодування судових витрат) МФО №305299) державне мито в сумі 10622 грн. 02 коп.

Видати наказ суду після набрання рішеннм законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Фрич М. М.

Повне рішення складено 22.07.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Костів Я. Р. 20.07.11