Рішення № 17218167, 18.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" липня 2011 р.

Справа № 1/5007/5/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Бобровича В.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача не з'явився;

від відповідача Єщенко І.О. - директор

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейт" (м.Донецьк)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш" (смт. Новогуйвинське Житомирська область)

про стягнення 26292,35 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача суми заборгованості в розмірі 26292,35 грн., з яких 12632,45грн. заборгованість з орендної плати, 470,49 грн. сума інфляційних нарахувань, 1357,42грн. сума 30% річних, 743,99грн. пеня, 11088грн. штраф.

На виконання ухвали суду позивач надіслав довідку з ЄДР щодо відповідача.

Відповідач у запереченні на позов від 18.02.11р. позовні вимоги визнав лише в частині суми основного боргу в розмірі 12632,45грн., зазначив, що сума боргу виникла у зв'язку з перебуванням підприємства у тяжкому фінансовому становищі, просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу, пені, процентів та інфляційних нарахувань.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив викладені у заперечені обставини щодо тяжкого фінансового становища підприємства, надав довідку про суму кредиторської заборгованості та заявив клопотання про зменшення неустойки.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейт" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш" (відповідачем) був укладений договір суборенди №40/10-К (а.с.9-11) згідно п.1.1., п.1.2.1. якого позивач надав відповідачу в користування складське приміщення (Літ-А1) площею 72,00 квадратних метри, та офісне приміщення (Літ-Р1) площею 24,3 квадратних метри, що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Сеченова, 40, строком до 31.12.2010р. (п.5.3. договору).

Факт передачі приміщення відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2009р. (а.с. 13).

Відповідно до п.3.1. договору суборенди, ставка суборендної плати за кожний квадратний метр орендованої площі складських приміщень в розмірі 72,0 кв.м. складає 50,0 гривень з урахуванням ПДВ, а ставка суборендної плати за кожний квадратний метр орендованої площі офісних приміщень в розмірі 24,3 квадратних метри складає 80,0 гривень з урахуванням ПДВ. Разом загальна вартість суборендної плати складських та офісних приміщень за кожний місяць разом з ПДВ становить 5544,00 гривень.

Окремо відповідач зобов'язався також компенсувати на підставі рахунків комунальні послуги, користування електроенергією, телефоном, Інтернет зв'язком, тощо пов'язаних з суборендою.

Згідно п. 3.2. договору відповідач прийняв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати суборендну плату за наступний місяць, тобто шляхом попередньої оплати.

Згідно листа відповідача від 22.06.10р. договір суборенди №40/10-К було розірвано, у зв'язку з чим відповідач за актом прийому-передачі від 30.06.2010 року повернув, а позивач прийняв з суборенди вищевказані приміщення (а.с. 14).

Частиною 1 статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. ст. 11, 509 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, із договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як вказувалося вище, договір суборенди було розторгнуто за ініціативою відповідача, згідно його заяви від 22.06.2010р., в якій також містились гарантії щодо погашення до 01.07.2010р. заборгованості за договором.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, зокрема, з червня 2010 року відповідач не сплатив за суборенду приміщень. Так, не було оплачені рахунки за комунальні послуги, що були йому надані в травні 2010 року у розмірі 1911,21 грн. (за рахунком СФ-0002216 від 18.06.2010р.), у червні 2010 року у сумі 5177,24 грн. (за рахунком СФ-0002571 від 30.06.2010 року), та суборендну плату за червень 2010 року в сумі 5544,00 грн.

Таким чином, загальна сума несплачених платежів становить 12632,45 грн., що визнається відповідачем.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно пункту 4.2. договору суборенди №40/10-К, у разі несвоєчасного внесення сум щомісячної суборендної плати або сум за комунальні послуги, за користування електроенергією та інші послуги, відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення платежу понад 30 днів, окрім пені, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі двомісячної плати суборенди.

З розрахунку позивача, з яким погоджується господарський суд, та щодо якого відсутні заперечення відповідача, вбачається, що сума пені за період з 01.06.10р. по 26.10.10р. становить 743,99 грн., а сума штрафу 11088грн. (розмір щомісячної орендної плати складав 5544грн.).

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що у разі прострочення орендних платежів, відповідач зобов'язаний сплатити 30% річних від суми боргу.

Виходячи з вимог Кодексу та умов договору позивач нарахував відповідачу суму 30% річних та суму інфляційних за період з 01.06.10р. по 26.10.10р., які відповідно становлять 1357,42грн. та 470,49грн. і щодо правомірності обрахунку яких відповідач не заперечив.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до чинного законодавства та умов договору.

Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки незалежно від наявності у нього збитків, завданих боржником у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Разом з тим, ч.3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Тому, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з конкретних обставин справи, в т.ч. з майнового стану, а також, із співвідношенню заявлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, відсутність прямих збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язання, керуючись законом і користуючись наданим суду правом, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належного до сплати штрафу до 5000грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 12632,45грн. заборгованості по суборенді, 470,49грн. інфляційних нарахувань, 1357,42грн. 30% річних, 743,99 грн. пені та 5000грн. штрафу.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, який спонукав позивача до звернення з позовом до суду.

На підставі ст. ст. 525, 526, 551 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 5000 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш" (вул. Заводська, 2, смт. Новогуйвинське Житомирського району, Житомирської області; ідентифікаційний код 32746536

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейт" ( пр-т Ленінський, 43, м.Донецьк; ідентифікаційний код 34627450:

- 12632,45грн. основного боргу;

- 470,49грн. інфляційних нарахувань;

- 1357,42грн. 30% річних;

- 743,99 грн. пені;

- 5000грн. штрафу.

- 262,92 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя

Бобрович В.М.

Дата підписання рішення 21.07.11

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу