Рішення № 17218163, 21.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" липня 2011 р.Справа № 16/5007/88/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 88 від 20.07.11р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 99/319 від 19.04.11р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Малого приватного підприємство "Агач" (м.Біла Церква Київської області)

до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м.Житомир)

про стягнення 21361,99 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 21361,99 грн. штрафних санкцій, з яких 6082,57 грн. пені за період з 01.01.11р. по 01.07.11р., 11949,41 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.01.10р. по 31.05.11р. та 3330,01 3% річних за період з 21.01.10р. по 01.07.11р. у зв'язку з невиконання рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.10р. у справі № 17/1715, залишеного без змін Житомирським апеляційним господарським судом 09.03.10р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі згідно поданої позовної заяви.

Відповідач у відзиві, поданому в судовому засіданні, та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, просили у позові відмовити за безпідставністю позовних вимог. Зокрема, зазначили, що у невиконанні судового рішення відсутня вина відповідача, так як стягнення боргу за зазначеним рішенням суду відбувається згідно Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, зазначили, що грошові кошти на рахунках ВАТ "Вібросепаратор" знаходяться під арештом, на майно відповідача також накладений арешт.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено з пояснень представників сторін, рішенням господарського суду Житомирської області від 20.01.10р. задоволено позов Малого приватного підприємство "Агач" до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор", стягнуто на користь позивача 87703,82 грн., з яких 79135,20 грн. боргу за виконані підрядні роботи по договору № 11 від 07.07.09р., 5499,75 грн. пені за період з 21.09.09р. по 20.01.10р., 2302,84 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.10.09р. по 31.12.09р. та 766,03 грн. 3% річних за період з 21.09.09р. по 20.01.10р.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.03.10р. рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.10р. у справі № 17/1715 залишено без змін (а.с.16-18).

На виконання зазначеного рішення суду 13.04.10р. Корольовським ВДВС Житомирського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 18618855 (а.с.15).

На час подання позову до суду та на момент прийняття рішення у справі № 16/5007/88/11 відповідач заборгованість перед позивачем за вказаним рішенням суду у справі № 17/1715 не погасив.

Таким чином, рішення суду відповідачем не виконано, виконавче провадження не закінчено.

Даний позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

07 липня 2009 року між сторонами спору укладено договір підряду № 11 (а.с.10).

Відповідно до пп.1.1 договору, замовник (відповідач) надав, а підрядник (позивач) прийняв на себе зобов'язання по ремонту покрівлі фарбувальної дільниці, згідно кошторисної документації.

Згідно умов договору позивач, як підрядник, виконав відповідачу, як замовнику, роботи по ремонту покрівлі фарбувальної дільниці на загальну суму 97135,20 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом № 7 приймання виконаних підрядних робіт за серпень місяць 2009 року від 29.08.09р. (а.с.11-12).

Підпунктом 3.3 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.09р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.

Відповідно до пп.6.2, пп.6.3 договору, розрахунки за фактично виконані роботи проводяться щомісячно на підставі акту форми КБ-2в та довідки КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін; кінцеві розрахунки за виконані роботи повинні бути здійснені не пізніше 20 днів з дня повного закінчення робіт та підписання замовником останнього акту виконаних робіт.

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов вищевказаного договору розрахувався з позивачем за виконані підрядні роботи частково, на суму 18000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи згідно договору № 11 від 07.07.09р. становить 79135,20 грн.

Листи-вимоги позивача від 28.04.11р.та від 18.05.10р. про сплату заборгованості за рішенням суду відповідач залишив без задоволення (а.с.28-29, 33-34).

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних нарахувань та 3% річних становить, відповідно, 11949,41 грн. та 3330,01 грн.

Розрахунки обгрунтовані, відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стосовно вимоги позивача в частині стягнення пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підпунктом 6.6 договору сторони встановили, що при несвоєчасній оплаті за виконані і прийняті роботи, відповідач, як замовник, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від вартості заборгованості за кожний день затримки.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з вищезазначеного рішення господарського суду у справі № 17/1715, яке набрало законної сили, з відповідача стягнуто на користь позивача пеню за період з 21.09.09р. по 20.01.10р.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, рішення суду у справі № 17/1715 є преюдиціальним для вирішення даної справи.

У зв'язку з тим, що позивач у справі № 17/1715 розрахунок пені почав з 21.09.09р., відповідно шестимісячний строк, згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, закінчився 21.03.10р.

Отже, нарахування пені у даній справі за період з 01.01.11р. по 01.07.11р. є безпідставним.

Посилання представника позивача в обгрунтування вимог про стягнення пені на пп.3.3 договору підряду № 11 від 07.07.09р., згідно якого договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору, суд вважає безпідставним, оскільки цей пункт стосується виконання саме зобов'язань по договору. А нарахована позивачем до стягнення пеня не відноситься до зобов'язань, оскільки є видом забезпечення виконання зобов'язання (ст.546 ЦК України) та штрафною (господарською) санкцією (ст.230 ГК України).

На цій підставі, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних є обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

В решті позову, а саме у стягненні 6082,57 грн. пені відмовити.

Заперечення відповідача суд відхиляє як такі, що не грунтуються на чинному законодавстві, суперечать умовам укладеного між сторонами договору та, відповідно, не є підставою для звільнення відповідача від встановленої законодавством відповідальності.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор", 10001, м.Житомир, вул.Баранова 93, ідентифікаційний код 13568038:

- на користь Малого приватного підприємства "Агач", 09100, м.Біла Церква Київської області, вул.Київська 113, ідентифікаційний код 25293931 - 11949,41 грн. інфляційних нарахувань, 3330,00 грн. 3% річних, 152,79 грн. державного мита та 168,80 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 6082,57 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 21.07.11р.

СуддяГансецький В.П.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.).