Рішення № 17218091, 11.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.11 р. Справа № 7/130

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгара,

при секретарі судового засіданні М.І. Прилуцьких,

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод” м.Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КВТ” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 165830,24 грн.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 довір.

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 04.07.2011р. оголошувалась перерва до 11.07.2011р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Приватне акціонерне товариство „Донецьксталь” металургійний завод” м.Донецьк звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю „КВТ” м.Донецьк про стягнення 165830,24 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір №17965дс від 29.12.2008р. з додатковими угодами; акти прийому-передачі продукції до договору №17965дс від 29.12.2008р. №1406 від 15.01.2009р., №1407 від 15.01.2009р., №2953 від 30.01.2009р., №2954 від 30.01.2009р., №5124 від 20.02.2009р., №15519 від 25.05.2009р., №15612 від 26.05.2009р., №20107 від 07.07.2009р, №20108 від 07.07.2009р., №20109 від 07.07.20009р., №28940 від 29.09.2009р., №31212 від 20.10.2009р., №30807 від 16.10.2009р., №30619 від 14.10.2009р., №7919 від 19.03.2009р., №11455 від 22.04.2009р., №15406 від 24.05.2009р.; сертифікати якості №1 від 14.01.2009р., №2 від 14.01.2009р., №4 від 28.01.2009р., №3 від 28.01.2009р., №333 від 20.02.2009р., №10 від 24.05.2009р., №14 від 25.05.2009р., №18 від 06.07.2009р., №17 від 06.07.2009р., №19 від 07.07.2009р., №20 від 07.07.2009р., №21 від 07.07.2009р., №24 від 08.07.2009р., №27 від 09.07.2009р., №31 від 29.09.2009р., №35 від 29.09.2009р., №34 від 29.09.2009р., №40 від 20.10.2009р., №39 від 20.10.2009р., №38 від 20.10.2009р., №37 від 20.10.2009р., №36 від 15.10.2009р., №34 від 12.10.25009р., №8 від 19.03.2009р., №686 від 22.04.2009р., №9 від 24.05.2009р., №13 від 24.05.2009р.; залізничні квитанції про приймання вантажу №№51331819, 51331814, 51331999, 51331998, 51433482, 51687122, 51687130, 51689070, 51689076, 51689075, 51689078, 51689087, 51689089, 51689090, 51884499, 51884500, 51884503, 51884502, 51884507, 51885424, 51885421, 51885422, 51885423, 51885386, 51884382, 51545176, 51655837, 51687117, 51687121, 51687120; акт звірки розрахунків станом на 31.12.2009р., загальну таблицю доказів поставки; відомість дебітосрько-кредиторської заборгованості на підприємстві; платіжні доручення №35_1D00Т/1 від 13.01.2009р., №41_Q00G/6 від 26.01.2009р., №50_2D00U/1 від 13.02.2009р., №296 від 17.03.2009р., №297 від 17.03.2009р., №317_4F00Y/ від 15.04.2009р., №318_4F01D/ від 15.04.2009р., №331_4О00Х/ від 17.04.2009р., №338_5500Т/ від 05.05.2009р., №77_5К00Р/9 від 20.05.2009р., №351_5К00Р/ від 20.05.2009р., №359_63018/ від 03.06.2009р., №376 від 03.07.2009р., №377 від 03.07.2009р., №378_7600W/ від 06.07.2009р., №379_7800F/ від 08.07.2009р., №393_7L00M/ від 21.07.2009р., №398_7R00Х/ від 27.07.2009р., №401_7U00G/ від 29.07.2009р., №439_9L014/ від 21.09.2009р., №460_А800G/ від 08.07.2009р., №463_AD01G/ від 13.10.2009р., №464_AE008/ від 14.10.2009р., №551_СВ005/ від 10.12.2009р., №467_AF00І/ від 15.10.2009р., №469_AG013/ від 16.10.2009р., №498_B300U/ від 03.11.2009р., №502_ВА00V/ від 10.11.2009р., №510_BI00J/ від 18.11.2009р., №519_BN00О/ від 23.11.2009р., №520_BN018/ від 23.11.2009р., №465_AE010/ від 14.10.2009р.; вимогу №17/17/172юз від 14.04.2011р., повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.04.2011р. та поштову квитанцію №1336 від 15.04.2011р.

У судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, вважає, що поставка спірного товару у жовтні 2009р. відбулась не у виконання спірного договору, проте сам факт отримання товару за актами прийому-передачі за жовтень 2009р. підтвердив, проти стягнення вартості залізничного тарифу заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №17965дс від 29.12.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами до нього.

Відповідно до п.7.1 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2009р., а в частині фінансових зобовязань до повного їх виконання. Таким чином, з матеріалів справи та пояснень обох представників сторін вбачається, що на момент виникнення спірних відносин, Договір був чинним.

Відповідно до р.1 Договору, продавець (позивач) зобовязується передати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах цього Договору коксохімічну продукцію, далі товар, номенклатура, кількість, ціни, строки та умови поставки якого узгоджуються сторонами у додаткових угодах, які є невідємною частиною даного договору.

Кількість товару, умови поставки сторони узгодили у розділах 2 та 4 Договору.

Згідно р.3 Договору, оплата за кожну партію товару здійснються у гривнях у формі 100% попередньої оплати шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, протягом жовтня 2009р. поставив товар на загальну суму 1603330,20 грн. Відповідач факт отримання товару протягом жовтня 2009р. саме на вищевказану суму підтвердив у судовому засіданні.

Разом з цим, згідно заперечень відповідача, поставка товару у жовтні 2009р. відбулась не у виконання умов Договору, у звязку з чим в цій частині вимог відповідач проти задоволення позову заперечив.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на матеріали справи, у тому числі на двосторонні акти прийому-передачі продукції №31212 від 20.10.2009р., №30807 від 16.10.2009р., №30619 від 14.10.2009р., які містять посилання на номер та дату спірного Договору. Зауваження відповідача стосовно того, що ціна товару на жовтень 2009р., його кількість не узгоджені сторонами ані Договором ані відповідною додатковою угодою до Договору також є безпідставними, оскільки істотні умови поставки товару у жовтні узгоджені сторонами безпосередньо в актах прийому-передачі продукції №31212 від 20.10.2009р., №30807 від 16.10.2009р., №30619 від 14.10.2009р. із зазначенням, у тому числі, кількості поставленого товару та його ціни.

До того ж, відповідач здійснив конклюдентні дії направлені на узгодження поставки товару саме у виконання умов Договору шляхом здійснення передплати товару на користь позивача у жовтні 2009р. платіжним дорученням №463_AD01G/ від 13.10.2009р. на суму 100000, 00 грн., вказавши у призначенні платежу номер та дату Договору, на підставі якого і було здійснено таку передплату.

В підтвердження факту поставки товару саме у виконання умов Договору позивачем надані відповідні податкові накладні. Згідно пункту 7.2.3 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Належність зазначених податкових накладних до предмету спору перевірена судом та встановлений факт, що дані податкові накладні містять посилання на договір № 17965ДС від 29.12.2008р.

Також в матеріалах справи міститься акт звірки, підписаний керівниками обох підприємств, які наділені повноваженнями, направленими на визнання наявності грошового зобовязання, з якого вбачається, що відповідач підтвердив факт наявності боргу перед позивачем в сумі 165830,24 грн. за договором № 17965ДС від 29.12.2008р.

Таким чином, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивач в порядку ст. 33 ГПК України довів належними доказами факт поставки товару у спірний період, у тому числі у жовтні 2009р., саме у виконання умов Договору.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати товару у повному обсязі не виконав, передплату товару у повному обсязі не здійснив, після отримання товару повну вартість такого товару не оплатив, чим порушив умови Договору.

У звязку з наведеним, позивач направив відповідачу вимогу на оплату №17/17/1729юз від 14.04.2011р. на суму 165830, 24 грн. в підтвердження чого у справі містяться копії повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.04.2011р. та поштової квитанції №1396 від 15.04.2011р.

У звязку із неотриманням 165830, 24 грн. заборгованості, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути цю суму в примусовому порядку.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення заборгованість в сумі 165830, 24 грн. підтверджена матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, доведена позивачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „КВТ” м.Донецьк про стягнення 165 830, 24 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КВТ” (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 27/710, ЄДРПОУ 31297575) на користь Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод” (83062, м.Донецьк, вул.Івана Ткаченка, 122) 165830, 24 грн. боргу, державне мито у сумі 1659, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 12.07.2011р.

Сгара Е.В.