Ухвала суду № 17190259, 08.07.2011, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 22-ц-1064/2011

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойко М.Я.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2011 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Мелінишин Г.П.

суддів Павлишиної А.Т., Бойчука І.В.,

секретаря Сурмачевської У.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 23 березня 2011 року,-

в с т а н о в и л а:

В травні 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 23 березня 2011 року позов задоволено.Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь Івано-Франківської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 2903153,52 грн. боргу за кредитним договором № 010/14-20/631-1 від 12.07.2006 року та Кредитним договором № 014/14-10/427 G 010/14-20/631, укладеними в межах Генеральної кредитної угоди № 010/14-20/631 від 12.07.2006 року, а також за Кредитним договором № 014/14-10-851 від 14.11.2007 року на рахунок -29094965; МФО-336462; Код-20551707, в тому числі за рахунок заставного майна:

- нежитлової будівлі та споруди майнового комплексу в цілому, що знаходяться в м. Калуші по вул. Ю. Литвина буд. 9а, Івано-Франківської області;

- автомобіля марки Volkswagen модель Passat 1.8. Т, тип-легковий седан, випуску 2003 року, НОМЕР_8, д.н. НОМЕР_9, зареєстрований в м. Київ МРЕВ-7 11.08.2004 року;

- автомобіля марки MAN, тип-фургон, випуску 1994 року, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_10, д.н. НОМЕР_1, зареєстрований в Калуському МРЕВ

ДАІ ГУМВС України 11.03.2007 року;

- автомобіля марки Chevrolet Lacetti NF, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_3, який належить заставодавцю - ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АТС НОМЕР_11, виданого 2-м МРВ ДАІ м.Калуші 10.11.2007 року;

- автомобіля марки Chevrolet Lacetti NF, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_4, д.н. НОМЕР_5, який належить заставодавцю- ОСОБА_3. на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АТС НОМЕР_12, виданого 2-м МРВ ДАІ м. Калуші 10.11.2007 року;

- автомобіля марки Chevrolet Lacetti NF, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_6, д.н. НОМЕР_7, який належить заставодавцю- ОСОБА_3. на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АТС НОМЕР_13, виданого2-м МРВ ДАІ м. Калуші 10.11.2007 року.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь Івано-Франківської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1820, 00 грн. судових витрат.

На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не встановлено факт отримання ним коштів від позивача, відсутність з цього приводу видаткового касового ордера, не зясовано чи мав право Банк надавати кредит в іноземній валюті, та чи могло бути передано в заставу майно, яке є спільною власністю подружжя без згоди іншого з подружжя. Не відповідає дійсності також і розрахунок суми заборгованості, оскільки ніякого додаткового кредиту в розмірі 22677,41 доларів США він не отримував, а навпаки станом на 25.11.2009 року заборгованості по кредиту в розмірі 200000 доларів США не мав. Також апелянт вказує на те, що ні він, ні його представник належним чином про час та місце розгляду справи не повідомлялися, а тому не змогли подати суду свої докази та заперечення. Крім того, в порушення ч.1 п.4 ст. 311 ЦПК України судом було вирішено питання про права та обовязки його дружини, яка до участі у розгляді справи не була залучена.

З цих підстав рішення суду першої інстанції просив скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

До апеляційної скарги ОСОБА_3 приєдналися також ОСОБА_5 та ОСОБА_4

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов»язань, передбачених Генеральною кредитною угодою та кредитними договорами, зокрема порушував графік погашення кредиту та процентів за користування ним, і тому позивач вправі достроково вимагати від нього та поручителів в солідарному порядку повернення кредитних коштів, в тому числі і за рахунок заставленого майна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлене судом рішення відповідає вказаним вимогам виходячи з наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.06. 2006 р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено Генеральну кредитну угоду № 010/14-20/631 про надання кредиту в розмірі 90000 доларів США, в межах якої 12.07.2006 року укладено кредитний договір № 010/14-20/631-1 та надано позичальнику кредит в розмірі 90000 доларів США.

19.08.2008 року сторонами укладено Додаткову угоду до Генеральної угоди щодо обмеження загального розміру позичкової заборгованості сумою, еквівалентною 300000 доларів США та відповідно укладено кредитний договір № 014/14-10/427 G 010/14-20/631 про надання ОСОБА_3 кредиту в розмірі 2000 000 доларів США. Крім того, 14.11.2007 року сторонами укладено кредитний договір № 014/14-10-851 на суму 200000 грн.

В забезпечення виконання зобовязань, що випливають з Генеральної кредитної угоди та кредитних договорів між Банком та позичальником 14.07.2006 року укладено договір іпотеки нерухомого майна - нежитлової будівлі та споруди майнового комплексу в цілому, що знаходяться в АДРЕСА_1 15.11.2007 року та 20.08.2008року- договори застави транспортних засобів, всього 5 одиниць, належних заставодавцю. Також 19.08.2008 року укладено договори поруки між Банком, ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно яких визначено солідарну відповідальність поручителів перед кредитором у повному обсязі із позичальником, в т.ч. повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій тощо. Умовами договорів передбачено право Банку достроково стягувати заборгованість за кредитами, нараховані відсотки за користування ними та штрафні санкції.

Відповідно до ст.ст. 526,1049,1054,1050 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Судом встановлено, що відповідач допускав істотні порушення умов договорів, зокрема в частині сплати відсотків за користування кредитом, погашення суми кредиту, що визначено сторонами у відповідно затверджених графіках, в зв»язку з чим станом на 24.02.2011 року утворилась загальна заборгованість в розмірі 2903153,52 грн.

Як передбачено ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи, що неналежним виконанням відповідачем умов договору порушено право банку, останній набув право звернення до суду за захистом свого порушеного права, в тому числі і за рахунок майна, яке передано в заставу.

Колегія суддів вважає, що за наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оскільки боржник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 взяли на себе відповідно до укладених договорів поруки зобов'язання по виконанню умов кредитних договорів за позивача, відтак останні залишаються зобов'язаними особами перед Банком. При цьому будь-яких обмежень відповідальності поручителів за даними договорами поруки судом не встановлено.

А тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що розмір заборгованості по кредитах визначено неправильно є надуманими і не заслуговують на увагу. Матеріалами справи доведено суму заборгованості по кредиту, відсотках та розмір пені, які судом і стягнуто з відповідачів . Будь-яких доказів на спростування цієї суми представник апелянта в засідання апеляційного суду не представив.

Аналогічно не можуть бути прийняті до уваги також твердження апелянта щодо порушення закону при укладенні договорів застави із-за відсутності згоди його дружини- ОСОБА_6. та вирішення судом питання про її права та обовязки без залучення до участі в справі. Будь-яким судовим рішенням недійсність цих договорів не підтверджена та, крім того, як зясовано в засіданні апеляційного суду згоду такої 14.07.2006 року та 14.11.2007 року було отримано.

Аналогічно надуманими є посилання апелянта на розгляд справи за відсутності його та представника, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вони неодноразово приймали участь в справі і не були позбавлені права на подання до суду першої інстанції доказів та спростування доводів позивача.

Крім того, апелянт на спростування вимог Банку доказів, які міг подати до суду першої інстанції, до апеляційного суду не подав.

Оцінюючи наявні у справі докази з урахуванням позиції апелянта, судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішенння суду першої інстанції і ухвалення рішення про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 23 березня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :Г.П. Мелінишин

Судді:А.Т. Павлишина

І.В. Бойчук