Ухвала суду № 17373152, 25.07.2011, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 11-350/2011

Категорія ст.212 ч.3 КК України

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач Томенчук Б.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2011 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Томенчука Б.М.,

суддів Кавацюка М.Ф.,Ткачук Н.В.,

з участю:прокурораЖуравльова Є.Є,

захисникаОСОБА_2,

засудженої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Івано-Франківська Люкляна О.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2011 року,-

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженка та жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з вищою освітою, підприємець, одружена, не судима, -

засуджена:

- за ч.2 ст.15, ч.3 ст.212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, на строк 3 роки, з конфіскацією майна;

- за ч.1 ст. 366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, на строк 2 роки.

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання призначено шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, поклавши обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

На підставі ст.77 КК України конфіскацію майна постановлено не застосовувати.

Запобіжний захід засудженій залишено попередній - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Судом також вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 засуджена за те, що здійснила замах на умисне ухилення від сплати, податків, зборів інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, за попередньою змовою групою осіб, що могло призвести до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, а також, будучи службовою особою, внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склала і видала завідомо неправдиві документи, тобто вчинила службове підроблення.

Злочини вчинено за наступних обставин. В період 2008-2009 років, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Плюс» та згідно з положенням п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, надання і подання у встановлені строки фінансової звітності, організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, являлась службовою особою товариства і була наділена правами та обов'язками по достовірному визначенню виниклих взаємовідносин з бюджетом, правильному нарахуванню і своєчасному нарахуванню податків до бюджету, у зв'язку з чим несла відповідальність у відповідності із Законами і нормативними актами України.

Однак, внаслідок порушення вимог зазначеного Закону та своїх службових обов'язків, головний бухгалтер ТзОВ «Едем-Плюс» ОСОБА_3, посягаючи на встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних осіб, який за рахунок поступлення податків, зборів і інших обов'язкових платежів забезпечує формування дохідної частини державного і місцевого бюджетів, а також недержавних цільових фондів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до державного бюджету грошових коштів в особливо великих розмірах та бажаючи їх настання, у жовтні 2009 року вчинила замах на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість у розмірі 6 000 100 грн., а також службове підроблення, при наступних обставинах.

Так, діючи з метою ухилення від сплати податків, ОСОБА_3 вступила в злочинну змову з і невстановленою досудовим слідством особою і реалізовуючи свій злочинний умисел, подала 14 жовтня 2009 р. за вх. №161024/209 до ДПІ у м. Івано-Франківську уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008 р. (з додатками 2, 3), у які внесла завідомо неправдиві відомості у вигляді уточнення показника рядка 25.2 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період - «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів» та відповідно безпідставно, без будь-якого документального підтвердження, збільшила суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в розмірі 6 000 100 грн.

Однак, довести свій злочинний умисел до завершення ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою не змогли по незалежних від їх волі причинах та обставинах, оскільки ревізорами ДПІ в м. Івано-Франківську була проведена перевірка вищевказаного уточнюючого розрахунку ТзОВ «Едем-Плюс», якою були виявлені вищевказані порушення і складений акт №13624/15-2/32077603 від 19.10.2009 року «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ».

Згідно висновку даного акта встановлено порушення вимог п. 7.7.11 та п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме платником неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ на суму 6 000 100 грн., оскільки підприємство зареєстроване як платник ПДВ 12 серпня 2008 року, тобто менше 12 календарних місяців до дати заявлення суми бюджетного відшкодування, що в 5000 і більше разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян і при його підтвердженні призвело б до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікації та доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину, покликаючись на те, що серед інших злочинів засуджена вчинила і тяжкий злочин, передбачений ст. 364 ч.3 КК України, тому вирок вважає незаконним з підстав неправильного застосування кримінального закону, а призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженої. Просить вирок скасувати та постановити новий, призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання без застосування ст.75 КК України.

Засуджена у своїй апеляції вважає вирок незаконним через неправильне застосування судом норм ст. 212 КК України, покликається на те, що інкриміновані їй діяння не призвели до ненадходження коштів до бюджету. Крім того, вважає, що суд, постановляючи вирок, використав лише наявні у справі свідчення директора підприємства «Едем-плюс» ОСОБА_6, не взявши до уваги заперечення захисту та результатів висновків почеркознавчої експертизи. Просить вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити.

В запереченнях на апеляцію прокурора захисник ОСОБА_2, посилаючись на результати невиїзної (камеральної) перевірки від 19.10.2009 року, які вказують на те, що при заповненні з уточнюючого розрахунку ПДВ за вересень 2008 року допущена методологічна помилка, що унеможливлює зміну сум податкових зобовязань та податкового кредиту, вважає обвинувачення надуманим та просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляцію та заперечив апеляційні вимоги ОСОБА_3 пояснення засудженої та її захисника ОСОБА_2, які вважають предявлене обвинувачення безпідставним, а вирок суду незаконним, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочинів за які її засуджено, а також правильність кваліфікації її дій, ґрунтуються на зібраних та перевірених доказах, яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Як в ході досудового , так і судового слідства сама засуджена не заперечувала про те, що, вона, як головний бухгалтер, дійсно подавала уточнюючі декларації декілька разів і на якомусь бланку міг бути її підпис, а могла поставити підпис і на чистому бланку. Не заперечила і про те, що на уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з ПДВ, який було подано 14.10.2009р. до ДПІ в м. Івано-Франківську проставлений саме її підпис, хоч при цьому заперечила, що текст розрахунку складала вона.

Про те, що з вищезазначеним уточнюючим розрахунком наданим ОСОБА_3 до ДПІ в м. Івано-Франківська вона була обізнана і сама його підписала, і що доступ до печатки також мала ОСОБА_3, ствердила свідок ОСОБА_6, а свідок ОСОБА_7, про те, що під час підписання акту перевірки ОСОБА_3 не заперечувала з приводу подання нею безпідставного уточнюючого розрахунку, які суд взяв до уваги.

Покликання ОСОБА_3 про те, що суд проігнорував результати почеркознавчої експертизи, згідно яких рукописні записи в оригіналі уточнюючого розрахунку виконані іншими особами, не можуть бути взяті до уваги, так як суд зазначив, що ті записи зроблені невстановленою особою.

Пояснення засудженої про те, що документи вона складала особисто, суд обґрунтовано взяв до уваги, оскільки саме такі пояснення вона давала під час судового засідання, а заперечень на протокол судового засідання вона не подавала.

Заперечення засудженої про те, що подання уточнюючого розрахунку не могло привести до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах теж не муть бути взяті до уваги, так як їй інкриміновано та засуджено за замах на умисне ухилення від сплати, податків, зборів інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, за попередньою змовою групою осіб, що могло призвести до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

Також покликання ОСОБА_3 про порушення, на її думку, досудовим слідством та судом в цілому процесуального законодавства, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони є надуманими.

Заперечуючи свою вину у вчиненому, ОСОБА_3 при цьому зазначає, що, незважаючи на наявність кваліфікуючих ознак ч.4 ст.212КК України суд не взяв до уваги положення даної статті про помякшення їй призначеного покарання.

Призначаючи покарання підсудній, суд у відповідності до ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, дані про її особу та відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Разом з тим, судом враховано, що вона до кримінальної відповідальності притягається вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, а по місцю праці посередньо, її стан здоровя, а також, що від її злочинних дій не наступило негативних наслідків, тому суд, призначивши їй покарання, застосував вимоги ст.75 КК України

Отже, підстав для скасування вироку, про що йдеться в апеляціях, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляції помічника прокурора м. Івано-Франківська Люкляна О.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2011 року відносно засудженої ОСОБА_3 - без зміни.

ГоловуючийБ.М. Томенчук

СуддіН.В.Ткачук

М.Ф.Кавацюк

Згідно з оригіналом

СуддяБ.М. Томенчук