Рішення № 17153075, 12.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 5023/4066/11

вх. № 4066/11

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Дитиненко А.В., за посвідченням №224 від 22.10.2008р.;

позивача - НОМЕР_1, за довіреністю №62 від 30.05.2011 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного транспортного прокурора , м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБЛ", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБЛ" про стягнення з відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заборгованості з орендної плати в розмірі 1639,32грн. та пені в сумі 445,28грн. Також прокурор просить судові витрати покласти на відповідача.

21.06.2011р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яку було долучено судом до матеріалів справи та зазначено , що її буде прийнято до розгляду судом, після надання прокурором таких збільшень розміру позовних вимог.

Представник прокурора в судовому засіданні 12.07.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі , уточненої позовної заяви , стосовно збільшення розміру позовних вимог , не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2011р. надав розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем , з якого вбачається , що 21.04.2011р. платіжним дорученням №8 відповідачем було сплачено 450,00грн. та платіжним дорученням №22 від 05.07.2011р. відповідачем сплачено 1500,00грн. Таким чином позивач зазначає, що заборгованість по орендній платі сплачена відповідачем повністю , проте пеня залишається не погашеною.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2011р. , не з"явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. Ухвала суду від 29.06.2011р., яку було направлено на адресу відповідача , зазначену в позовній заяві, повернулась до суду з довідкою поштового відділення зв"язку "адресат не значиться", однак адреса відповідача підтвержується наявною в матеріалах справи довідкою з ЄДРПОУ станом на 09.06.2011р.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуроа та позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно договору оренди №2421-Н від 23.03.2006р. та додаткової угоди №2 від 21.01.2010р., що змінила та доповнила попередній договір , РВФДМ України (позивач по справі) передав , а ТОВ "ЛБЛ" (відповідач по справі) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на першому поверсі учбового корпусу №3, загальною площею 16,20кв.м., розміщене за адресою: м.Харків, вул.Харківська набережна , 8 що знаходиться на балансі Української державної академії залізничного транспорту .

Факт передачі майна в оренду підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі орендованого майна від 23.03.2006 року .

Відповідно до п.3.3 договору , орендна плата перераховується орендарем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним , відповідно до вимог діючої Методики безпосередньо до Державного бюджету на рахунки , визначені фінансовими органами в розмірі 50%, на рахунок , визначений балансоутримувачем в розмірі 50%.

Згідно з п.3.5 договору , орендна плата , перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету , відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення , включаючи день оплати.

Строк дії договору оренди №2421-Н від 23.03.2006р. встановлено до 21.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, свої зобов"язання за договором оренди виконував несвоєчасно та не в повному обсязі , у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 1639,32грн. При цьому, з наданої позивачем довідки вбачається, що 21.04.2011р. платіжним дорученням №8 відповідачем було сплачено 450,00грн. та платіжним дорученням №22 від 05.07.2011р. відповідачем сплачено 1500,00грн. заборгованість з орендної плати.

Відповідно до п.1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності предмету спору господарський суд припиняє провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи, що предмет спору в даній частині позову відсутній , суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної суми боргу за договором оренди №2421-Н від 23.03.2006р.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.3.5 договору , орендна плата , перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету , відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення , включаючи день оплати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши нараховану позивачем пеню , суд встановив, що розмір пені нарахований позивачем за порушення відповідачем строків оплати за орендну плату у період з 10.06.2010р. по 18.04.2011р. складає 445,28грн., однак, розрахунок пені виконано позивачем без урахування ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та ст. 232 ГК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 338,60 грн. за період 6 місяців від дня , коли зобовязання мало бути виконано.

В іншій частині нарахованої суми пені суд відмовляє, як в необгрунтованій.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, 610, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБЛ" (61046, м. Харків, вул.Єнакіївська, 4, ідентифікаційний код 30292031) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул.Гуданова, 18, ідентифікаційний код 23148337) пеню в розмірі 338,60грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБЛ" (61046, м. Харків, вул.Єнакіївська, 4, ідентифікаційний код 30292031) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 89,93 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБЛ" (61046, м. Харків, вул.Єнакіївська, 4, ідентифікаційний код 30292031) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003,символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 208,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 1639,32грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 106,68грн.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 18.07.2011р.

Справа №5023/4066/11.