Рішення № 17153072, 13.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2011 р. Справа № 5023/5124/11

вх. № 5124/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - НОМЕР_1 (дов. № б/н від 07.06.2011 р.)

відповідача - НОМЕР_2 (дов. № 220/16 від 24.03.2011 р.)

розглянувши справу за позовом Приватного виробничого підприємства "Аркада", м. Харків

до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 123 686,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробниче підприємства "Аркада" (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (надалі - Відповідач) заборгованості у сумі 123 686,14 грн. та покладенням на відповідача судових витрат.

У судовому засіданні 11.07.2011 року представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Також надав суду додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.07.2011 року представник Відповідача у судовому засіданні та у наданому відзиві проти позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій заперечує, суму основного боргу у сумі 101659,95 грн. визнає в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.07.2011 року оголошено перерву до 13 липня 2011 рок у до 12 години 15 хвилин.

13 липня 2011 р. судове засідання продовжено у тому ж складі.

Представник Позивача у судовому засіданні та у наданій заяві просить суд позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Відповідача суму заборгованості у розмірі 101 659,95 грн. та судові витрати.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій заперечує, суму основного боргу у сумі 101659,95 грн. визнає. Також додає додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (п. 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Позивачем, в особі керівника директора Криськова А.Л., що діяв на підставі статуту та Відповідачем, в особі керівника генерального директора Підгорного О.Т., що діяв на підставі статуту, укладено 26 травня 2010 року договір підряду № 460дп (далі Договір).

Відповідно до умов Договору, Позивач зобов'язувався виконати роботи по капітальному ремонту крівлі цеху № 641, а Відповідач згідно з умовами Договору зобовязувався прийняти роботи та сплатити їх вартість, встановлену договором.

Свої зобов'язання Позивач виконав та передав Відповідачу виконані роботи, а Відповідач прийняв роботи, що підтверджується актами прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року та за грудень 2010 року, а всього на суму 101569,95 грн..

Пунктом 4.2.2 Договору встановлено обовязок відповідача щодо сплати вартості виконаних робіт на протязі 10-ти банківських днів після підписання сторонами актів смачи-прийомки виконаних робіт.

Відповідачем було порушено взяті на себе зобовязання в частині оплати виконаних робіт у встановлений строк.

Станом на момент розгляду справи Відповідачем не було здійснено жодного платежу щодо виконання своїх зобовязань за договором.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у позові слід відмовити частково.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд при вирішенні питання про часткову відмову у задоволенні позовних вимог застосовував наступні положення законодавства:

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

29.09.2009 р. по справі № Б-39/195-09 ухвалою суду введено мораторій, яким заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства та заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), заборонити застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів). Ухвалою від 19.01.2011 р. по справі № Б-39/195-09 скасовано мораторій, який був введений ухвалою суду від 29.09.2009 р. по справі № Б-39/195-09.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 5023/696/11 від 02.02.2011 р. також введено мораторій, яким заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства та заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), заборонити застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

04.05.2011 року Господарським судом Харківської області винесено ухвалу по справі №5023/3233/11 про порушення провадження у справі щодо визнання ДП «Завод ім. Малишева» банкрутом.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» п. 5 вказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Станом на сьогоднішній день справа не закрита та знаходиться судового провадження, мораторій на задоволення вимог кредиторів не скасовано.

Положення ст. 625 Цивільного кодексу України, які передбачають сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, містяться у главі 51 цього Кодексу, що регулює правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрати матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання.

У випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство. Отже, з моменту дії мораторію не можуть нараховуватися штрафні санкції, оскільки з цього моменту відсутня вина боржником у несплаті основної заборгованості, у зв'язку з встановленим обмеженням його волевиявлення щодо задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Основне завдання мораторію полягає як в зупиненні виконання боржником грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію (конкурсна заборгованість), так і в зупиненні нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих грошових зобов'язань, тому на конкурсну заборгованість не поширюється будь-які нарахування, в т. ч. три проценти річних та індекс інфляції».

Відповідно до ст. 12 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян, авторської винагороди.

Таким чином, оскільки в даний час дія мораторію продовжується, закон не передбачає наявність у Позивача права застосовувати до Відповідача фінансові санкції за неналежне виконання грошових зобовязань (в тому числі можливості стягнення 3% річних, пені, штрафу та інфляційних нарахувань).

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.12 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ДП «Завод імені В.О. Малишева» суд вважає позовну заяву ПВП «Аркада» в частині вимог про стягнення 3% річних, пені, штрафу та інфляційних нарахувань необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частина 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, затрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтями 6, 8, 19, 22, 64, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 202, 610 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України, статтями 33, 34, 44, 49, 60, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 12, Код 14315629, р/р 26002000113470 в філії ПАТ «Укрексимбанк» м. Харкова, МФО 351618) на користь Приватного виробничого підприємства "Аркада" (661204, м. Харків, пр. Леніна, 20, Код 31182567, р/р 260062253112800 в АКІБ «УКСИББАНК» м. Харків, МФО 351005) суму боргу у розмірі 101 659,95 (сто одна тисяча шістсот пятдесят девять) гривні 95 копійок; державного мита у розмірі 1 236,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 15 липня 2011 року

по справі № 5023/5124/11.