Рішення № 17147786, 13.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2011 р. Справа № 4/081-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм", м. Київ

до Комунального підприємства "Аптека 66", м. Біла Церква

про стягнення 45 143,41 грн.

За участю представників сторін:

Позивач ОСОБА_1, предст., довіреність № 155 від 01.01.2011 р.,

Відповідач - не зявився.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Галафарм" (позивач) заявлено позов до Комунального підприємства "Аптека 66" (відповідач) про стягнення 45143,41 грн. заборгованості, з яких 29829,83 грн. сума основного боргу, 848,82 грн. пені, 4474,47 грн. збитків, 9990,29 грн. суми відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за Договором поставки № 34-61 від 10.02.2009р. в частині оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2011р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 20.06.2011р.

В судові засідання 20.06.2011р., 04.07.2011р., 13.07.2011р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В пункті 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р.№01-8/123 Вищого господарського суду України на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, відповів таке: «До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.»З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

До того ж, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що місцезнаходження відповідача Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Гайок, 50/48 (адреса зазначена в позовній заяві).

У звязку з неодноразовою неявкою представника відповідача в судове засідання, справа в межах строку встановленого статтею 69 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

10 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Галафарм" (постачальник) та комунальним підприємством "Аптека 66" (покупець) було укладено договір № 34-61, відповідно до умов якого постачальник зобовязаний здійснити покупцеві поставку, а покупець зобовязаний прийняти у власність та оплатити відповідно до умов даного договору лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп (товар), асортимент, кількість та ціна яких зазначені у видаткових накладних (специфікаціях) постачальника, які є невідємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.4., загальна вартість даного договору визначається сумарною вартістю товару, поставленого постачальником покупцеві протягом усього терміну дії договору, відповідно до всіх видаткових накладних постачальника.

Так, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар за наступними видатковими накладними (копії в матеріалах справи): №Рнк-848550 від 20.01.11р. на суму 3398, 51, № Рнк-850499 від 24.01.11р. на суму 2429, 16 грн.,№ Рнк-850564 від 24.01.11р. на суму 105.47 грн., № Рнк-852841 від 27.01.11р. на суму 2251,20 грн., № Рнк-852857 від 27.01.11р. на суму 66,22 грн., № Рнк-854519 від 31.01.11р. на суму 3134,15 грн., № Рнк-857067 від 03.02.11р. на суму 154,03 грн., № Рнк-857038від 03.02.11р. на суму 2657,08 грн., № Рнк-858598 від 07.02.11р. на суму 104,12 грн., № Рнк-858771 від 07.02.11р. на суму 127,82 грн., № Рнк-862754 від 14.02.11р. на суму 3326,49 грн., № Рнк-862821на суму 14.02.11р. на суму 83,37 грн., № Рнк-864484 від 16.02.11р. на суму 3268, 81 грн., № Рнк-864563 від 16.02.11р. на суму 238, 26 грн., № Рнк-868403 від 23.02.11р. на суму 2329,79 грн., № Рнк-868422від 23.02.11р. на суму 13,50 грн., № Рнк-873163 від 03.03.11р. на суму 1127,14 грн., № Рнк-873215від 03.03.11р. на суму 24,78 грн., № Рнк-877618 від 14.03.11р. на суму 823,42 грн., № Рнк-877648 від 14.03.11р. на суму 204,48 грн., всього загалом на суму 29867,80 грн.

Згідно п. 4.1 договору, оплата за поставлений постачальником товар може здійснюватись покупцем у формі: повної або часткової передплати, повної або часткової оплати «по факту»постачання товару покупцеві, відстрочення платежу на різні терміни, що зазначається у кожній видатковій накладній постачальника. Покупець зобовязаний в повному обсязі оплатити кожну партію поставленого товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній постачальника. В разі, якщо у видатковій накладній постачальника термін оплати поставленої партії не вказаний, покупець зобовязаний повністю оплатити товар в строк 30 календарних днів з моменту його прийняття.

Як вбачається з видаткових накладних, та на підставі п. 4.1 договору, строк оплати товару зазначений у кожній видатковій накладній постачальника.

Проте, в порушення у мов договору, відповідач повністю та у встановлені договором строки, за поставлений товар не розрахувався, у звязку з чим заборгованість відповідача на день подання позову з урахуванням часткової проплати становить 29829,83 грн.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, та у звязку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Станом на дату винесення рішення відповідач свої зобовязання перед позивачем в повному обсязі не виконав, за отриманий товар не розрахувався, доказів оплати суду не надав, у звязку з чим у суду є достатні підстави для задоволення суми боргу в розмірі 29829,83 грн.

Крім того, позивачем до стягнення з відповідача заявлено пеню в розмірі 848,82 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору, за невчасну або неповну оплату отриманого товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати поставленого товару, до моменту остаточного розрахунку.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, а також умов договору щодо строку виконання зобовязання (п. 4.1) встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 848,82 грн. за період з 19.12.2010р. по 23.05.2011р. визначена позивачем арифметично вірно, не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, та терміну її нарахування у відповідності зі статтею 232 Господарського кодексу України, у звязку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 848,82 грн.

У відповідності до умов договору позивач також просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 15% від загальної вартості товару з простроченою оплатою більш ніж на 10 календарних днів (п. 5.1 договору).

Суд, розглянувши дану вимогу, зазначає, що при визначенні відповідальності в п. 5.1 договору, сторони зазначили, що покупець несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій (неустойки) пені та збитків.

У відповідності до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом, в свою чергу, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п.2 ст. 549 ЦК України).

Як було встановлено судом, визначена сторонами в договорі відповідальність у вигляді збитків за своєю суттю є штрафом, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру відповідальності.

Враховуючи те, що сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (5.1) не суперечить нормам законодавства, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення 4474,47 грн. штрафу є обґрунтованою.

До того ж, згідно п. 9.6 договору, в разі прострочення відповідачем повної оплати товару, отриманого від позивача, більше ніж на 15 календарних днів, позивач має право стягнути з відповідача 0,5 % від загальної вартості партії товару, з простроченою повною оплатою на вищевказаний термін, за кожен день користування відповідачем грошовими коштами позивача, що за розрахунком позивача складає 9990,29 грн.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень вказаної статті, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може бути визначений: договором, законом та іншими актами цивільного законодавства.

Враховуючи те, що сторони передбачили стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами договором, вимога позивача про стягнення 9990,29 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Комунального підприємства "Аптека 66" на користь позивача 29829,83 грн. сума основного боргу, 848,82 грн. пені, 4474,47 грн. штрафу, 9990,29 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Аптека 66" (09104, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайок, 50/48, код ЄДРПОУ 20607661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм" (02660, м. Київ, вул.. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 30886474) 29829 (двадцять девять тисяч вісімсот двадцять девять) грн..83 коп. основного боргу, 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 82 коп. пені, 4474 (чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 47 коп. штрафу, 9990 (девять тисяч девятсот девяносто) грн. 29 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 451 (чотириста пятдесят одну) грн. 43 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 18.07.2011р.