Рішення № 17147767, 12.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2011 р. Справа № 19/052-10/6-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Енергоринок” до Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов № 01/71-283Д від 28.12.2010 р.);

ОСОБА_2 (дов. № 01/71-277Д від 28.12.2010р.);

відповідача: ОСОБА_3 (дов. № 10 від 23.02.2011р.).

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2010 року Державне підприємство “Енергоринок” (далі ДП “Енергоринок”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” (далі ДП “Регіональні електричні мережі”, відповідач) про стягнення боргу за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15 травня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 укладеного між сторонами 15 травня 2008 року, а саме відповідач не розрахувався за отриманий товар (електроенергію) в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 622174753,49 грн. Додатково за прострочення виконання зобовязання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 13421013,41 грн. та інфляційних в розмірі 66400194,59 грн. Також позивач в описовій частині позовної заяви вказав нараховану до стягнення пеню в розмірі 12385218,49 грн. та 227686,07 грн. штраф, але в прохальній частині позовної заяви позивач не вказав, що просить стягнути з відповідача зазначені штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Київської області від 26 серпня 2010 року у справі № 19/052-10 (суддя Карпечкін Т.П.), яке залишено Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2010 року без змін, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства “Регіональні електричні мережі (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ВАТ “Укргідроенерго”, код 32402870) на користь Державного підприємства “Енергоринок”(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 27, код 21515381) 622174753 (шістсот двадцять два мільйона сто сімдесят чотири тисячі сімсот пятдесят три) грн. 49 коп. основного боргу, 13421013 (тринадцять мільйонів чотириста двадцять одна тисяча тринадцять) грн., 41 коп. 3% річних, 66400194 (шістдесят шість мільйонів чотириста тисяч сто девяносто чотири) грн. 59 коп. інфляційних та судові витрати: 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Пеню в розмірі 12385218,49 грн. та 227686,07 грн. штраф залишити без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 квітня 2011 року касаційну скаргу ДП “Регіональні електричні мережі” задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2010 року та рішення господарського суду Київської області від 26 серпня 2010 року у справі № 19/052-10 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 05 квітня 2011 року зазначив про те, що задовольняючи позовні вимоги суди не встановили чи договором визначено, яким чином здійснюється платежі за фактично продану відповідачем електроенергію та чи спірні відносини регулюються Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку енергетики.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вказав, що під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене та встановити яким чином здійснюються платежі за фактично продану відповідачем електроенергію, а також зясувати чим саме регулюється належність виконання грошового зобовязання, та встановити чи можливе застосування до спірних грошових зобовязань норм права, які регулюють договірні відносини.

Відповідно до положень ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 29 квітня 2011 року справа № 19/052-10 передана для подальшого провадження судді Черногузу А.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29 квітня 2011 року (суддя Черногуз А.Ф.) справу № 19/052-10 прийнято до свого подальшого провадження, присвоєно їй № 19/052-10/6-11 та призначено її до розгляду на 07 червня 2011 року.

06 червня 2011 року через загальний відділ господарського суду позивачем подані додаткові пояснення № 07/71-4355 від 06 червня 2011 року.

У звязку з неявкою в судове засідання 07 червня 2011 року представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 21 червня 2011 року.

До початку судового засідання, 20 червня 2011 року позивачем подана заява № 01/71-4862 від 17 червня 2011 року про уточнення позовних вимог, в якій він зазначив, що у зв'язку з інфляційними процесами в державі та не погашенням відповідачем протягом тривалого періоду часу існуючої безспірної заборгованості перед позивачем, ДП "Енергоринок" здійснено перерахунок суми інфляційних нарахувань та 3% річних станом на 01 липня 2010 року. Крім того, позивач зазначив про часткове погашення відповідачем суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, позивач керуючись ст.22, п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України та ст. 625 ЦК України, просить припинити провадження в частині стягнення 413 035 495,49 грн. суми основного боргу у зв'язку з її погашенням та стягнути з ДП "Регіональні електричні мережі" на користь ДП "Енергоринок":

209 139 258,00 грн - суму основного боргу за куповану електроенергію;

63 665 927,29 грн - інфляційних нарахувань;

19 659 806,83 грн - 3% річних;

25 500,00 грн - державного мита;

236,00 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

21 червня 2011 року позивачем подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів. Ухвалою суду від 21 червня 2011 року суд виніс ухвалу про задоволення даного клопотання позивача та продовження вирішення спору у справі № 19/052-10/6-11 на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 21 червня 2011 року суд оголосив перерву до 12 липня 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12 липня 2011 року позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог № 01/71-4862 від 17 червня 2011 року.

Представник відповідача проти позову заперечив про що зазначив в письмових поясненнях від 11 липня 2011 року.

12 липня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Позов подано Державним підприємством “Енергоринок”, яке згідно з п.1 Статуту утворено для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 травня 2000 року №755.

Предметом діяльності підприємства є у тому числі і купівля електричної енергії у виробників, потужність чи обсяг відпуску яких більші ніж граничні показники, а також у субєктів підприємницької діяльності, які є власниками електричної енергії, виробленої з давальницької сировини; оптове постачання електричної енергії; укладання угод про передачу електричної енергії. При цьому згідно з п.п. 5 п. 7 Статуту Державне підприємство “Енергоринок” виконує функції розпорядника системи розрахунків і коштів Оптового ринку електричної енергії. Згідно з абз. другим п. 13 Статуту підприємства для здійснення розрахунків за придбану або продану електричну енергію ДП “Енергоринок” відкриває розподільчий рахунок, рух коштів на якому здійснюється за спеціальним режимом, що визначається законодавством.

За своєю правовою природою електроенергія є специфічним товаром, який виробляється і споживається одночасно і тому її слід розглядати як спільну власність усіх учасників енергоринку. Кожний з них має право лише на частину прибутку від своєї діяльності з виробництва, розподілу або постачання електроенергії. Тобто акумульовані на розподільчих рахунках кошти не є власністю будь-якого окремого субєкта відносин. Правомочність щодо розпорядження певною часткою грошей настає лише після перерахування їх з розподільчого на відповідний поточний рахунок енергогенеруючих компаній та інших субєктів підприємницької діяльності.

15 травня 2008 року між Державним підприємством “Енергоринок” (далі ДПЕ, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Укренерговугілля” (далі ЕК, відповідач у справі) було укладено договір № 3/08-ЕЕ/4695/01 (далі договір), відповідно до умов якого (п. 2.1. договору) ДПЕ зобовязано продавати, а ЕК зобовязано купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

7 вересня 2009 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

Відповідно до п. 3.5. договору вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил оптового ринку електричної енергії України (далі ОРЕ) за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії.

Оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до “Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України” (далі ІВКОР) грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК (п. 6.1 договору).

Сторонами погоджено (п. 6.2. договору), що перерахування грошових коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюється кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п. 6.4 та п. 6.5 цього договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України.

Пунктами п.п. 6.4 та 6.6 договору визначено, що остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У такому випадку ЕК зобовязана обовязково вказати призначення платежу. Сторони погоджуються, що ЕК не вказує призначення платежу лише у випадках перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ. В усіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період обовязкові.

Як визначено п.п. 7.2.1 п. 7.2 договору ЕК зобовязана купувати у ДПЕ електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього договору, а також виконувати всі інші умови цього договору.

Договір укладено на термін з 1 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії договору (п. 11.6 договору).

Згідно Наказу Міністерства палива та енергетики № 557 від 13 листопада 2008 року “Про припинення діяльності ВАТ “Укренерговугілля” шляхом реорганізації (перетворення) в ДП “Регіональні електричні мережі”, Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” є правонаступником усіх майнових прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства “Укренерговугілля”.

1 жовтня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 5727/01 до договору, за умов якої правонаступником всіх зобовязань за договором Відкритого акціонерного товариства “Укренерговугілля” є Державне підприємство “Регіональні електричні мережі”. Всі інші умови договору залишились незмінними.

Так, позивач на виконання умов договору належним чином виконав свої зобовязання за ним, а саме продав відповідачу електроенергію на загальну суму 622174753,49 грн, що підтверджується наявними копіями в матеріалах справи, зокрема рахунками фактурами та актами купівлі-продажу електроенергії.

Крім того, в судовому засіданні відповідач не заперечував щодо отримання відповідних рахунків фактури на оплату купленої ним електроенергії за договором.

Додатково, суд приймає до уваги підписаний між сторонами акт звірки розрахунків згідно відомостей якого заборгованість відповідача складала станом на 1 грудня 2010 року 61663889,95 грн.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 6.4 договору, відповідач зобовязаний був оплатити ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав зобовязання за договором належним чином та не провів розрахунки за отриману електроенергію в повному обсязі в результаті чого за ним утворився борг в розмірі 622174753,49 грн, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

З поданої позивачем заяви № 01/71-4862 від 17 червня 2011 року про уточнення позовних вимог та доданих до неї належних копій банківських виписок судом встановлено часткове погашення відповідачем суми основного боргу за куповану у позивача електроенергію за період з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2009 року, залишок якого станом на 01 червня 2011 року складає 209139258 грн, що також підтверджується довідкою про стан взаємних розрахунків (додаток 2 до заяви у матеріалах справи), розшифровкою банківської виписки про надходження коштів від ДП "Регіональні електричні мережі" (додаток 3 до заяви у матеріалах справи) та розшифровкою банківської виписки про перерахування коштів ДП "Регіональні електричні мережі" (додаток 4 до заяви у матеріалах справи).

Отже, предмет спору щодо стягнення частини основного боргу 413 035 495,49 грн відсутній, а справа в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 частини першої ст. 80 ГПК України.

Таким чином, на час вирішення спору (станом на 01 червня 2011 року) борг відповідача перед позивачем за куплену та неоплачену першим електроенергію складає 209139 258 грн (622174 753,49 грн 413 035 495,49 грн).

Відповідно до п.5 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем.

Таким є Закон України “Про електроенергетику” від 16.10.1997р. №575/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, повязані з виробництвом, передачею, постачання і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про електроенергетику” від 16.10.1997р. №575/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Умови та правила роботи системи оптового ринку електричної енергії України, права, обовязки, відповідальність комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996р.

Судом встановлено, що відповідач у справі, який одержав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованими тарифами приєднався до ДЧОРЕ у липні 2003 року.

Відтак, проаналізувавши умови ДЧОРЕ, суд дійшов висновку, що діяльність членів оптового ринку електроенергії є різновидом спільної господарської діяльності.

В силу ч. 6 ст. 15 Закону № 575/97-ВР, всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричній енергії відповідно до ДЧОРЕ.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст. 151 Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.1997р. №575/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин). Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електроенергію енергопостачальники, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим субєктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обовязок забезпечити інформування учасників оптового ринку електричної енергії про стан проведення розрахунків.

Крім того, даною статтею визначено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, яким є і відповідач у даній справі, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника(відповідача) в уповноваженому банку.

Відповідно до абз. 23 ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” від 16.10.1997р. №575/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Згідно з абз. 24 ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. №575/97-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в тому числі і до відповідних рахунків ДП “Енергоринок” та відповідача. Порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії ДП "Енергоринок" та енергопостачальника, яким є і відповідач у справі, є не договірною умовою, а законодавчим приписом.

ДП "Енергоринок" є розпорядником коштів оптового ринку електричної енергії, порядок проведення ним розрахунків за закуплену та продану електроенергію визначається алгоритмом, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. ДП "Енергоринок" є відповідальною особою у межах покладених на нього повноважень, у тому числі щодо забезпечення оплати закупленої електричної енергії, оскільки невідплатність поставленої на оптовий ринок електроенергії не передбачено нормами права та порушує законодавчі положення про власність. ДП "Енергоринок" є відповідальним щодо дотримання покупцями електроенергії з оптового ринку зобовязань з її оплати. Виходячи з покладених на нього повноважень, ДП "Енергоринок" є відповідальним за затвердження Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритму розподілу коштів з точки зору забезпечення оплатності поставленої на оптовий ринок електроенергії та рівності усіх учасників оптового ринку.

Судом встановлено, що обовязкові відносини сторін у даній справі ґрунтуються окрім Алгоритму, ДЧОРЕ та Закону України “Про електроенергетику” також і на договорі № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15 травня 2008 року, укладеному між Державним підприємством “Енергоринок” та Відкритим акціонерним товариством “Укренерговугілля”.

Відповідно до п. 3.1. договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15 травня 2008 року, сторони за договором визнають свої зобов'язання по ДЧОРЕ.

Невідємною частиною ДЧОРЕ є додаток 4- Інструкція про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії України (далі ІВКОР).

Відповідно до п.6.8 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток №4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996р.), у разі виявлення коштів понад очікувану вартість електричної енергії, придбаної в розрахунковому періоді, від оптового постачальника сума таких надходжень зараховується виробником відповідно, як оплата з погашення боргів за придбану електричну енергію з найбільшим терміном їх виникнення.

Як ДП “Енергоринок” так і відповідач не можуть впливати ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, яка є власністю не ДП “Енергоринок”, а енергогенеруючої компанії.

За визначенням, яке міститься у Розділі 2 ІВКОР, кошти Оптового ринку це кошти, які поступають на поточні рахунки із спеціальним режимом використання Місцевих постачальників та Оптового постачальника, і є власністю учасників Оптового ринку і підлягають розподілу згідно алгоритму, затвердженим НКРЕ.

Таким чином, кошти, що поступають на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, є власністю всіх учасників оптового ринку електричної енергії і розподіляються без участі суб'єкта, що відкрив такий рахунок, на підставі алгоритму, затвердженого Національної комісією регулювання електроенергетики України.

Аналогічну точку зору виклав Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 12.02.2002г. № 3-рп/2002 у справі № 1-7/2002, з якого випливає, що, оскільки електроенергія є специфічним товаром, який виробляється і споживається одночасно, її слід розглядати як сумісну власність всіх учасників енергоринку. Кожний з них має право тільки на частину доходу від своєї діяльності по виробництву, розподілу або постачанню електроенергії. Тобто, акумульовані на розподільних рахунках кошти не є власністю якого-небудь окремого суб'єкта правовідносин. Правомірність розподілу певної частини коштів наступає тільки після перерахування їх з розподільного на відповідний поточний рахунок. Виходячи з аналізу функцій уповноваженого банку, є підстави стверджувати, що він неправомочний на власний розсуд користуватися та розпоряджатися майном учасників Договору (ДЧОРЕ) і не стає суб'єктом права власності, здійснюючи операції з їхніми коштами. Ці повноваження залишаються за юридичними особами, які діють на енергоринку, оскільки кошти надалі перебувають в їхньому володінні і вони не втрачають можливості визначати юридичну і фактичну долю належної їм частки. (п. 2 і п. 3 тексти Рішення).

Вищенаведене свідчить, що позивач по справі - ДП “Енергоринок” є спеціальним субєктом з особливим, цільовим статусом, оскільки не є власником всіх коштів, які надходять на його розподільчий рахунок зі спеціальним режимом використання.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи, що позивач як відповідальна особа у межах покладених на нього повноважень, у тому числі щодо забезпечення оплати закупленої електричної енергії просить суд сягнути з відповідача суму боргу на поточний рахунок із спеціальним режимом використання в національній валюті № 26032301861 в Головному операційному управлінні ВАТ “Ощадбанк”, МФО 300465, що відповідає вимогам Алгоритму та Закону України “Про електроенергетику” суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 209139258 грн боргу за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15 травня 2008 року є правомірною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог № 01/71-4862 від 17 червня 2011 року позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань у розмірі 63665 927,29 грн та 3% річних у розмірі 19659 806,83 грн. Зазначені суми позивач просить перерахувати на його поточний рахунок в національній валюті №26008302861 в Головному операційному управлінні ВАТ “Ощадбанк”, МФО 300465, тобто на власний рахунок.

З системного аналізу алгоритму розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії(позивача), затвердженого Постановою НКРЕ, вбачається, що з рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника на поточний рахунок ДП «Енергоринок»перераховуються грошові кошти в розмірі, передбаченому кошторисом ДП «Енергоринок», незалежно від обєму надходження грошових коштів від енергопостачальників.

Відтак, у складі грошових коштів(основної суми боргу), які позивач просить стягнути, є безумовно і кошти, що є потенційною власністю ДП «Енергоринок».

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд виходив з того, що останні, зокрема, в частині порядку розрахунків та оплати за електроенергію регулюються спеціальними нормами законодавства в сфері електроенергетики, а саме положеннями Закону України “Про електроенергетику”, встановленим Національною комісією регулювання електроенергетики України, алгоритмом розподілу коштів оптового ринку електричної енергії, Договором між членами оптового ринку електричної енергії України та додатками до нього, зокрема Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток №4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України).

Так, згідно положень п. 6.24 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток №4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України) постачальники (відповідач) та Оптовий постачальник(позивач), які не виконують свої зобовязання по оплаті за куповану електричну енергію, несуть відповідальність згідно з законодавством та умовами двохсторонніх договорів щодо купівлі та продажу електричної енергії.

Відтак, наведене вказує, що до спірних грошових зобовязань у спірних правовідносинах сторін можливе також застосування норм права, які регулюють договірні відносини, оскільки Договором між членами оптового ринку електричної енергії України та його додатками, зокрема додатком №4 не обмежено можливість застосування останніх, а навпаки акцентовано на тому, що постачальники (відповідач) та Оптовий постачальник(позивач), які не виконують свої зобовязання по оплаті за куповану електричну енергію несуть відповідальність згідно з законодавством та умовами двохсторонніх договорів щодо купівлі та продажу електричної енергії.

Крім того, п. 6.27 даної інструкції визначено, що жодне з положень останньої не розглядається як таке, що обмежує відповідальність Учасників ринку, або сторони Договору за повну оплату купленої та проданої електричної енергії на Оптовому ринку.

Відтак наведене вказує, що учасники оптового ринку електричної енергії не є такими, що звільнені від визначеної чинним законодавством відповідальності за невиконання договірних зобовязань в частині оплати купованої електричної енергії, зокрема, відповідальності визначеної положеннями ст. 625 ЦК України.

Договірні зобовязання в частині оплати купованої електричної енергії є грошовими зобовязаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана норма статті застосовується до всіх правовідносин повязаних з виконанням грошових зобовязань.

Інфляція грошових коштів за своєю економічною природою та правовими наслідками є фінансовими втратами підприємства, які викликані певними економічними процесами в державі, у результаті яких відбувається знецінювання грошових коштів, а три відсотки річних є встановленою мірою відповідальності за порушення грошового зобовязання.

Водночас, оскільки, як зазначалось вище, стягувані 3% річних та втрати коштів від інфляції позивач просить стягнути на власний поточний рахунок, та враховуючи те, що кошти, на які позивачем нараховані 3% річних та втрати коштів від інфляції в силу положень Закону України “Про електроенергетику”, встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритму розподілу коштів оптового ринку електричної енергії, Договору між членами оптового ринку електричної енергії України та додатками до нього, зокрема Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток №4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії України) не є стовідсотковою власністю ДП "Енергоринок", то у останнього відсутні правові підстави для стягнення 3% річних та втрат коштів від інфляції на власний поточний рахунок виходячи з того, що останні розраховані позивачем з усієї суми основного боргу, а не з тієї частки, яка належить саме позивачу.

Крім того, при наданні правової оцінки вказаній вимозі позивача про стягнення 3% річних та втрат коштів від інфляції на власний поточний рахунок позивача, судом також було взято до уваги ту обставину, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження того факту, що відповідач користувався грошовими коштами, які належать або призначалися безпосередньо позивачеві та, що належні саме йому грошові кошти знецінювались внаслідок інфляційних процесів.

Позивач не надав суду доказів того, яка саме частка заявлених до стягнення грошових коштів(основного боргу) належить саме позивачу, а не іншим учасникам оптового ринку електричної енергії.

Відтак, фактичні обставини справи не свідчать про те, що відповідач користувався грошовими коштами, що належать або призначаються безпосередньо та виключно позивачеві, та що належні саме позивачеві грошові кошти знецінювалися внаслідок інфляційних процесів.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення сум втрат коштів від інфляції та 3% річних заявлені позивачем без належних підстав, оскільки за даних обставин відсутнє порушення відповідачем майнових прав безпосередньо позивача, у звязку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві зазначає про пеню та штраф, проте в прохальній частині позовної заяви позивачем не заявлено їх до стягнення, а відтак суд не розглядає їх як вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 44, 49, п. 11 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства “Регіональні електричні мережі (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ВАТ “Укргідроенерго”, код 32402870) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 27, код 21515381) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання в національній валюті № 26032301861 в Головному операційному управлінні ВАТ “Ощадбанк”, МФО 300465 209139 258 грн основного боргу, а також 22 488,23 грн державного мита та 208,13 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 413 035 495,49 грн припинити.

5.В частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 63665 927,29 грн та 3% річних у розмірі 19659 806,83 грн відмовити.

Суддя Черногуз А.Ф.