Рішення № 17147753, 16.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2011 р. Справа № 9/066-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/066-11 16.06.2011 р.

За позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

До Підприємства «Березаньтепломережа»

Третя особа Головне Управління Державного Казначейства України в Київській області

Про стягнення 1719447,56 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 188/10 від 23.12.2010 р.)

Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № б/н від 30.03.2011 р.)

Від третьої особи: ОСОБА_3 (дов. № 14-27/36 від 04.01.2011 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Підприємства «Березаньтепломережа»за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного Управління Державного Казначейства України в Київській області про стягнення1719447,56 грн.

Ухвалою суду від 22.04.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 19.05.2011 р.; зобовязано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; зобовязано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

19.05.2011 року представники сторін зявилися, відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких просить суд відмовити ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в частині прийняття рішення та задоволення стягнення штрафних санкцій, а саме: пені 107713,68 грн., інфляційних втрат на суму 159021,38 грн. та три відсотки річних 56879,04 грн., а також подав клопотання про відкладення розгляду справи для подачі додаткових документів по справі, у звязку з чим в судовому засіданні судом оголошено перерву на 02.06.2011 р.

02.06.2011 року представники сторін зявилися, відповідач надав усні пояснення по суті спору та повідомив суд, що проти основної суми боргу не заперечує та для розрахунку з позивачем за отриманий газ отримує кошти з місцевого бюджету.

Суд розглянувши документи по справі та заслухавши усні пояснення представника відповідача, дійшов висновку про необхідність залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне Управління Державного Казначейства України в Київській області, у звязку з чим ухвалою суду від 02.06.2011 р. розгляд справи відкладено на 16.06.2011 р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне Управління Державного Казначейства України в Київській області; зобовязано позивача надіслати копію позовної заяви з додатками на адресу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головному Управлінню Державного Казначейства України в Київський області (докази направлення надати в судове засідання для залучення до матеріалів справи); надати оригінали документів (для огляду) копії яких додано до матеріалів позовної заяви; зобовязано третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Державного Казначейства України в Київський області надати письмові пояснення по суті спору з документальним обґрунтуванням їх висновків, в яких зазначити чи були закладені кошти у кошторис Підприємства «Березаньтепломережа»у Бюджет України за 2009, 2010, 2011 роки на виконання договору № 06/09-785 БО-17 від 23.09.2009 року, укладеного між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Підприємством «Березаньтепломережа»та чи взагалі зареєстрований спірний договір у ГУ Державного Казначейства України в Київській області; чи звертався відповідач до ГУ Державного Казначейства України в Київський області з метою погашення заборгованості (надати докази), а також повідомити чи фінансується Підприємство «Березаньтепломережа»за кошти місцевого бюджету, а саме в частині розрахунків з ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України».Явку повноважних представників сторін визнано обовязковою.

16.06.2011 року в судове засідання представники сторін зявилися, надали документи, витребувані ухвалою суду від 02.06.2011 року; представник третьої особи надав в судове засідання пояснення по справі № 9/066-11, в яких повідомив суд про те, що відповідач є госпрозрахунковою організацією і здійснює розрахунок за спожитий газ виключно власними коштами, одержаними від сплати споживачів за теплову енергію.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників сторін господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2009року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(постачальник за договором, позивач у справі) та підприємством «Березаньтепломережа»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших субєктів господарювання № 06/09-785БО-17 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Згідно п.1.3. договору газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших субєктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2009року по 31 грудня 2009року газ в обсязі до 409 тис. куб.м. в тому числі по місяцях: жовтень 53,0 тис. куб.м., листопад 156,0 тис. куб.м., грудень 200,0тис.куб.м.

Як визначено п. 4.1. договору, постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця.

У відповідності до п. 4.4. договору обсяг газу, визначений згідно з п.4.3. договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Сторонами, п. 5.1. договору, погоджено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2020,25 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 122,00грн., крім того ПДВ 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2182,66грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 2619,19грн.

Загальна сума цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу.(п.5.4. договору).

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ згідно п. 5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1. договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009року по 31 грудня 2009року, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Господарським судом досліджено, що 21.12.09 р. між сторонами підписано додаткову угоду № 1, відповідно до якої договір доповнено п. 2.1.1 наступного змісту: позивач передає покупцю в період з 01.01.2010 р. по 30.04.2010 р. газ в обсязі до 497 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: січень 163 тис. куб.м., лютий 163 тис. куб.м., березень 128тис.куб.м., квітень 43 тис.куб.м., разом 497 тис.куб.м.”

Відповідно до п. 2. Додаткової угоди №1, сторони змінили п. 11.1. договору, а саме визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009року по 30 квітня 2010року, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору, позивач своєчасно та в повному обсязі передавав відповідачеві за період з жовтня 2009року по квітень 2010року природний газ.

Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобовязань від відповідача не надходило.

Так, за період з жовтня 2009року по квітень 2010року позивачем у справі було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 2205333,46грн., зокрема, у жовтні 2009року на суму 38305,68грн., у листопаді 2009року на суму 63481,36грн., у грудні 2009року на суму 513772,84грн., у січні 2010року на суму 662639,87грн., у лютому 2010року на суму 558579,36грн., у березні 2010року на суму 349209,01грн., у квітні 2010року на суму 19345,34грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні). Вказані вище акти підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Господарським судом встановлено, що відповідач у справі частково оплатив вартість поставленого природного газу, а саме у сумі 809 500,00грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком боргу позивача та не заперечується відповідачем у судових засіданнях.

Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості отриманого природного газу, господарським судом встановлено, що станом на 16.06.2011року заборгованість відповідача перед позивачем становить 1395833,46грн. (2205333,46 грн. загальної вартістості поставленого природного газу 809500,00грн.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобовязання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, обєктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення оплати в повному обсязі за поставлений у період з жовтня 2009 року по квітень 2010року природний газ. Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків за отриманий природний газ в повному обсязі відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача за поставлений природний газ в розмірі 1395833,46грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 107713,68грн. пені, нарахованої на суму боргу 1395833,46грн. за період з 15 жовтня 2010 року по 15 квітня 2011року.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Так, п. п. 7.2, 7.10 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Як вбачається з розрахунку позивача, ним нараховується пеня за період з 11.10.2010р. по 01.03.2011 р., що є цілком обґрунтованим, враховуючи умови договору та встановлені обставини справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.11.2010року у справі № 2-27/3718-2009, від 12.01.2011року у справі № 33/191-10 та від 28.09.2010року у справі № 11/93-09.

Таким чином, беручи до уваги вимоги вищенаведених правових норм та умови договору, перевіривши розрахунок пені, нарахованої на суму боргу 1184598,64грн. за період прострочки з 11.10.2010року по 01.03.2011року з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 107713,68грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобовязання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача 159021,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року та 56879,04грн. 3% річних, нарахованих за період з 11 листопада 2009 року по 15 квітня 2011 року

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Однак, щодо розрахунку інфляційних втрат, наданих позивачем до позову, то господарський суд перевіривши його, вважає необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться “ланцюговим”методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).

При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Тобто, господарський суд зазначає, що до простроченого платежу за газ, поставлений у жовтні 2009 року, який повинен бути оплачений у листопаді 2009 року, має застосовуватись індекс інфляції, визначений у січні 2010 року за грудень 2009 року і до моменту погашення боргу.

Крім того, індекс інфляції може застосовуватися на суму боргу за газ, поставлений у жовтні 2009 року, потім у листопаді з урахуванням залишку у жовтні і так далі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.11.2010року у справі №21/108-10 та від 01.12.2010рок у справі №3/111-10.

Проте, згідно поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем помилково застосовано індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно договору, мав оплатити отриманий газ, тобто неправильно визначено початок періоду нарахування інфляційних.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що поданий позивачем розрахунок інфляції за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року є невірно нарахованим та необґрунтованим.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (дана правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобовязання з оплати отриманого природного газу за договором, дати та суми часткової оплати відповідачем отриманого за договором газу, період нарахування інфляційних втрат, за який нараховується інфляція з урахуванням заявленого позивачем періоду, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат шляхом, зокрема, застосування до простроченого платежу за газ у жовтні 2009року на суму 38305,68грн., який повинен бути оплачений у листопаді 2009 року, індекс інфляції, визначений у січні 2010 року за грудень 2009 року, потім у листопаді з урахуванням поставленого природного газу у листопаді 2009року, залишку боргу у жовтні та проведених відповідачем оплат, застосовуючи індекс інфляції, визначений у лютому 2010 року за січень 2010року і так далі.

Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, становить 158944,77грн., господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 159 021,38грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню частково, за розрахунком суду. В іншій частині позовної вимоги суд вважає за необхідне відмовити.

Одночасно, перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу з урахуванням часткових оплат за період прострочки з 11.11.2009року по 15.04.2011рік, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є вірним та обґрунтованим, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 56879,04грн.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 1719370,95грн., з яких 1395833,46грн. сума основного боргу, 107713,68 грн. пеня, 158944,77грн. інфляційні втрати та 56879,04 грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому господарський суд зазначає, що згідно п. п. б ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993року державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00грн.).

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з підприємства “Березаньтепломережа” (07540, Київська область, м. Березань, вул. Фрунзе,20, код ЄДРПОУ 20615577) на користь Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 31301827) 1395 833 (один мільйон триста девяносто пять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 46 коп. основного боргу, 107 713 (сто сім тисяч сімсот тринадцять)грн. 68коп. пені, 158944 (сто пятдесят вісім тисяч девятсот сорок чотири)грн. 77коп. інфляційних втрат, 56 879 (пятдесят шість тисяч вісімсот сімдесят девять)грн. 04коп. 3% річних та судові витрати: 17 193 (сімнадцять тисяч сто девяносто три) грн. 71коп. державного мита і 235 (двісті тридцять пять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 29.06.2011 р.

Суддя Сокуренко Л. В.