Рішення № 17147738, 14.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2011 р. Справа № 9/054-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/054-11 14.06.2011 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлер»

До Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»

Про стягнення 25071,42 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 06.04.2011 р.)

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлер» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»про стягнення 25071,42 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 26.04.2011 р. зобовязано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; зобовязано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, контррозрахунок, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

26.04.2011 року в судове засідання представники позивача та відповідача не зявилися, вимоги ухвали суду від 13.04.2011 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили, у звязку з чим ухвалою суду від 26.04.2011 року розгляд справи відкладено на 19.05.2011 р.; зобовязано сторін виконати вимоги ухвали суду від 13.04.2011 р.

19.05.2011 року в судове засідання представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду від 26.04.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у звязку з чим ухвалою суду від 19.05.2011 року розгляд справи відкладено на 02.06.2011 р.; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали документів (для огляду), копії яких додано до матеріалів позовної заяви; зобовязано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 26.04.2011 р.

02.06.2011 року в судове засідання представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду від 19.05.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у звязку з чим ухвалою суду від 02.06.2011 року розгляд справи відкладено на 14.06.2011 р.; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали документів (для огляду), копії яких додано до матеріалів позовної заяви; зобовязано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 19.05.2011 р.

14.06.2011 року в судове засідання представник позивача зявився, надав документи, витребувані ухвалою суду від 02.06.2011 року та просить суд позов задовольнити повністю; представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду від 02.06.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова,17, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2010 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейлер»в особі директора Зеленської В.М. та відповідачем - Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»в особі директора Рябича Л.В. було укладено договір поставки товару № 17/543 (договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору позивач зобовязується передавати відповідачу у власність продукти харчування, визначені останнім у замовленні, надалі товар, а відповідач зобовязується приймати обумовлений товар та оплачувати його в порядку і в строки, передбачені Договором.

Позивач зобовязується надати з кожною партією товару наступні документи: накладну (1 шт.), податкову накладну (1 шт.), необхідні документи, що підтверджують якість та відповідність товару (п. 4.1 договору).

Моментом переходу права власності на товар є момент фактичного отримання товару відповідачем, що підтверджується підписанням відповідної накладної. Повноваження представника відповідача, який отримує товар, мають бути підтверджені відповідною довіреністю. Позивач несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару тільки до моменту переходу права власності на товар до відповідача (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору приймання товару за кількістю і якістю здійснюється на умовах даного Договору. Товар вважається прийнятим: згідно кількості, вказаної в накладної; по якості, згідно відповідних сертифікатів на товар.

Приймання товару по кількості та якості здійснюється в присутності повноважних представників сторін, в тому числі і представника транспортної організації чи водія та (або) експедитора, що отримує товар (п. 4.4 договору).

При прийманні товару, у випадку невідповідності по кількості та якості, відповідач зобовязаний направити позивачу відповідну претензію на протязі трьох календарних днів. У випадку, якщо відповідач в указані строки не направив претензію по якості та кількості, товар вважається прийнятим та позивач відповідальності не несе (п. 4.5 договору).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата за отриманий товар за даним договором здійснюється в безготівковій формі або за домовленістю сторін, в іншій передбаченій чинним законодавством формі. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на умовах попередньої оплати згідно рахунку-фактури або протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня виписки накладної.

Згідно видаткової накладної №176 від 09.08.2010р. та довіреності №531 від 06.08.2010р. відповідач отримав партію товару «килька черн.обж.т/с»у кількості 209 ящиків (10032шт.) на загальну суму 22572 (двадцять дві тисячі пятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок (надалі за текстом партія товару).

Враховуючи умови п. 5.2 договору, останнім днем для оплати даної партії товару за видатковою накладною №176 від 09.08.2010р. є 07.09.2010р.

11.11.2010р. позивачем було отримано гарантійний лист (вих.№1399) відповідача щодо оплати товару у строк до 25.11.2010р.

23.11.2010р. позивачем направлено претензію щодо оплати товару, у відповідь на яку відповідач вдруге надав гарантійний лист (вих.№3413 від 24.11.2010р.) з проханням відстрочки платежу до 10.12.2010р.

29.03.2011р. позивач повторно направив претензію №1 (вих.№6) з вимогою сплати боргу, штрафних санкцій та інфляційного збільшення заборгованості.

Відповіді на претензію відповідач не надіслав; отриману партію товару не оплатив.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобовязується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судових засідання жодного разу не зявився; доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав; доказів визнання договору недійсним чи розірваним суду також не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 22 572,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобовязання, то позивач нарахував відповідачу інфляційні збитки у сумі 1 478,58 грн. за період з 08.09.2010 р. по 08.04.2011 р. на суму 22572,00 грн.

Після перерахунку господарським судом розміру інфляційних збитків, нарахованих позивачем, судом встановлено, що інфляційні збитки у сумі підлягають задоволенню частково - у сумі 1 444,61 грн. за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року (за уточненим розрахунком суду).

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 1020,84 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

Пунктом 6.1 Договору передбачена відповідальність сторін за порушення строків здійснення розрахунків, а саме встановлено, що сторони несуть відповідальність у відповідності з умовами договору та згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору за порушення строків здійснення розрахунків за цим договором відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 15 % від простроченої суми.

Як вбачається зі змісту наданого позивачем розрахунку, позивач нарахував відповідачу 1020,84 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ за 6 місяців.

В якості нормативно-правового обґрунтування позивач зазначив ст.ст. 231,232 ГК України.

Під юридичною відповідальністю розуміють передбачені нормами права обовязки субєкта правопорушення зазнавати несприятливі наслідки.

Залежно від галузевої приналежності юридичних норм розрізняють такі види юридичної відповідальності - кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, тощо.

В свою чергу кожен вид юридичної відповідальності містить свої підвиди відповідальності (форми впливу), зокрема, цивільним законодавством (ст. 611 ЦКУ) передбачена можливість одночасного застосування до субєкта правопорушення таких наслідків у разі порушення зобовязання: сплата неустойки, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Тобто, сплата і пені, і штрафів, якщо вони передбачені законом або договором.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Таким чином із вказаної норми права вбачається, що пеня та штраф, визначені для можливості їх самостійного застосування із різним порядком їх обчислення.

Враховуючи викладене, за своєю правовою природою нарахована позивачем штрафна санкція є пенею.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»господарський суд, приймаючи рішення не має права виходити за межі позовних вимог.

Оскільки спірним договором відповідальність у вигляді стягнення пені за несвоєчасний розрахунок за отриманий товар не передбачена, а розрахунку штрафу у відсотках згідно п. 6.2 договору (15 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання) позивачем не заявлено, то заявлена позивачем позовна вимога про стягнення 1020,84 грн. штрафної санкції задоволенню не підлягає.

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлер»(01004, м. Київ, вул. Басейна, б.9, к.3, код ЄДРПОУ 36927243) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 22 572 (двадцять дві тисячі пятсот сімдесят дві) гривень 00 копійок основної заборгованості за договором, 1444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) грн. 61 коп. інфляційних збитків та судові витрати: державне мито у сумі 240 (двісті сорок) грн. 17 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226 (двісті двадцять шість) грн. 07 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Повний текст рішення складений 29.06.2011 р.

Суддя Сокуренко Л. В.