Рішення № 17146872, 02.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/13702.06.11 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Український

торгівельно-кліринговий дім»

про стягнення заборгованості

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (фізична особа - підприємець);

ОСОБА_2 (довіреність від 12.05.2011 року);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 2 червня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торгівельно-кліринговий дім»(відповідач) заборгованості в сумі 15619,64 грн., про розірвання договору та зобовязати відповідача повернути документи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором про спільну діяльність від 29 грудня 2006 року, внаслідок чого, з боку відповідача наявні порушення договірних відносин між сторонами, у звязку з чим позивач просить суд розірвати договір про спільну діяльність, який укладено 29 грудня 2006 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Український торговельно-кліринговий дім», зобовязати ТОВ «Український торговельно-кліринговий дім»повернути позивачу документи, які були отримані згідно акту приймання-передачі від 29.12.2006 року та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 15619,64 грн.

Ухвалою від 15.04.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 16.05.2011р. Ухвалою від 16.05.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 26.05.2011 року., в яке представники відповідача також не зявились. Ухвалою від 26.05.2011 року розгляд справи по суті було відкладено до 2.06.2011 року, в яке представники відповідача в котре не зявились.

Під час перебування справи в суді позивач уточнив (змінив) позовні вимоги та просить суд розірвати договір про спільну діяльність, який укладено 29 грудня 2006 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Український торговельно-кліринговий дім», зобовязати ТОВ «Український торговельно-кліринговий дім», повернути позивачу документи, які були отримані згідно акту приймання-передачі від 29.12.2006 року та стягнути з відповідача грошових коштів, як понесених позивачем збитків, в сумі 24330,30грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу за його місцезнаходженням згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2006 року між позивачем (надалі Сторона-1) та відповідачем (далі по тексту Сторона-2) (разом - сторони), було укладено договір про спільну діяльність (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір про діяльність), відповідно до умов п. 1.1 якого передбачено, що сторони домовилися про організацію спільної діяльності, на основі об'єднання своїх вкладів, у діяльності щодо будівництва та введення в експлуатацію будівлі магазину (надалі Будівля магазину), яка знаходитиметься за адресою: АДРЕСА_1 для досягнення наступної мети: зведення та введення Будівлі в експлуатацію.

Положеннями п. 1.4, 1.5 встановлено, що результат спільної діяльності у вигляді Будівлі магазину є спільною частковою власністю сторін у відсотковому відношенні відповідно до долі грошових внесків кожної зі сторін, внесених нею на зведення Будівлі магазину та підтверджених документально на умовах, визначених Договором. Сторони можуть надавати одна одній фінансову, технологічну, правову або організаційну допомогу на виконання умов Договору.

Пунктом 6.1.1 Договору встановлено, що вкладом Сторони-1 є надання під будівництво Будівлі магазину земельної ділянки, що належить Стороні-1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.04.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 14.05.2005р. за № 62-6-00225 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Так, судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що 28.04.2005р. між Стороною-1 та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи), відповідно до умов якого Сторона-1 прийняла від Київської міської ради земельну ділянку в строкове платне володіння, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що Сторона-1 взяті на себе зобовязання за Договором про діяльність виконувала належним чином, в тому числі, і щодо внесення свого вкладу про надання під будівництво Будівлі магазину земельної ділянки, однак, взяті на себе зобовязання за Договором Сторона-2 належним чином не виконувала, в тому числі, порушувала умови п. 4.1.4 щодо взятих на себе зобовязань по своєчасній та в повному обсязі оплати орендної плати за земельну ділянку за договором оренди земельної ділянки від 28.04.2005р.

Так, позивач стверджує, а з матеріалів справи вбачається, що Сторона-1 самостійно сплатила заборгованість з орендної плати за Договором з урахуванням всіх штрафних санкцій 30 травня 2011 року, що підтверджується квитанціями про оплату коштів (копії містяться в матеріалах справи), а тому, Сторона-2 має відшкодувати понесені Стороною-1 збитки в повному обсязі.

Окрім цього, позивач стверджує, що Сторона-2 порушила свої зобовязання в частині виконання своїх зобовязань передбачених п. 4.1.7, 4.1.1 та 4.1.4 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що за актом приймання-передачі від 29.12.2006р. на виконання п. 3.1.5. Договору Сторона-1 передала Стороні-2 оригінали документів, які, за твердженнями позивача відповідач повинен повернути (копія акту міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 14.03.2011р. направив відповідачу претензію про сплату боргу за Договором, з пропозицією розірвати Договір та з вимогою повернути документи, які були отримані Стороною-2 за актом приймання-передачі від 29.12.2009р. (копія претензії з додатковими угодами про розірвання Договору містяться в справі). Факт надсилання відповідних документів позивачем підтверджується розрахунковим документом про відправку (чеком) та описом вкладення в цінний лист (належним чином засвідчені копії документів містяться в справі). Позивач зазначає, що на претензію відповідач не відреагував, зокрема, борг за Договором з орендної плати не сплатив, відповідь на пропозицію розірвати договір не надав та документи, надані йому за актом приймання-передачі від 29.12.2006р. не повернув.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктом 4.1.4 Договору встановлено, що Сторона-2 своєчасно та у повному обсязі зобовязана сплачувати орендну плату за земельну ділянку, визначену в п. 6.1.1. Договору, під час дії Договору.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що Сторона-2 з 2009 року орендні платежі не сплачувала.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2011 року позивач сплатив орендну плату за Договором оренди земельної ділянки з урахуванням всіх штрафних санкцій на загальну суму 24330,30 грн., що підтверджується квитанціями про сплату відповідної суми коштів.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач свої зобовязання щодо виконання п. 4.1.4. Договору не виконав, орендної плати не сплачував, зважаючи на те, що позивач самостійно, за відповідача, сплатив орендну плату за Договором на суму 24330,30 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги про сплату відповідачем на користь позивача понесених останнім збитків в розмірі 24330,30 грн. є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про розірвання договору та повернення документів суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Позивач зазначає, що підставами для розірвання договору про спільну діяльність, який укладено 29 грудня 2006 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Український торговельно-кліринговий дім»є невиконання відповідачем умов Договору.

Пунктом 4.1.7. Договору встановлено, що відповідач зобовязаний здійснити державну реєстрацію Договору протягом 5 робочих днів з моменту його укладення у відповідності з вимогами, встановленими чинним законодавством.

При цьому, позивач зазначає, що відповідач в порушення відповідного пункту Договору здійснив державну реєстрацію Договору не в передбачений сторонами в Договорі строк, а пізніше, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції 4-ОПП від 12.01.2007р. (копія довідки в справі).

Пунктом 4.1.7. Договору передбачено, що Сторона-2 зобовязана після підписання Договору та його державної реєстрації невідкладно приступити до здійснення комплексу робіт по зведенню Будівлі магазину від імені простого товариства, повноважним учасником якого вона є, здійснюючи для цього усі необхідні і достатні дії, починаючи від оформлення дозвільних документів на будівництво і закінчуючи провадженням відповідних будівельно-монтажних робіт та введенням Будівлі магазину в експлуатацію.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що Сторона-2 не здійснила дій, щодо будівництва магазину, а на земельній ділянці будівельні роботи не ведуться.

Пунктом 4.1.7. Договору встановлено, що Сторона-2 своєчасно та у повному обсязі зобовязана сплачувати орендну плату за земельну ділянку, визначену в п. 6.1.1. Договору, під час дії Договору.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що Сторона-2 з 2009 року орендні платежі не сплачувала.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Такими чином, враховуючи те, що будь-яких заперечень від відповідача щодо спростування викладених позивачем обставин щодо невиконання Стороною-2 обовязків за Договором від останнього до суду не надійшло, зважаючи на те, що пропозиції щодо розірвання Договору відповідач не підписав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в часині розірвання Договору є доведеними та обґрунтованими.

При цьому, зважаючи на те, що вимоги позивача викладених ним в претензії від 14.03.2011р. відповідач не виконав, зокрема, передані за актом приймання-передачі від 29.12.2006р. на виконання п. 3.1.5. Договору оригінали документів позивачу відповідач не повернув, позовні вимоги про повернення відповідачем документів, які були отримані останнім за Договором згідно акту приймання-передачі від 29.12.2006 року є обґрунтованими.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На час розгляду справи заборгованість по сплаті орендних платежів відповідачем позивачу не сплачені, понесені позивачем збитки по оплаті орендної плати відповідачем позивачу в розмірі 24330,30 грн. не відшкодовані, відповіді на пропозицію про розірвання Договору позивачу від відповідача не надійшло, документів переданих за актом приймання-передачі від 29.12.2006 року відповідач не повернув не повернув.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору про спільну діяльність, який укладено 29 грудня 2006 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Український торговельно-кліринговий дім», зобовязання ТОВ «Український торговельно-кліринговий дім»повернути позивачу документи, які були отримані згідно акту приймання-передачі від 29.12.2006 року та стягнення з відповідача грошових коштів, як понесених позивачем збитків, в сумі 24330,30 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача в сумі 649,30 грн. (413,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про спільну діяльність, який укладено 29 грудня 2006 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український торгівельно-кліринговий дім»(ідентифікаційний код: 33592459, адреса: Київ, Голосіївський район, вул. Заболотного, будинок, 20А.

3. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український торгівельно-кліринговий дім»(ідентифікаційний код: 33592459, адреса: Київ, Голосіївський район, вул. Заболотного, будинок, 20А) повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) оригінали документів, які були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Український торгівельно-кліринговий дім»від Фізичної особи-підприємця Солодухіної Оксани Олександрівни згідно акту приймання-передачі від 29 грудня 2006 року.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торгівельно-кліринговий дім»(ідентифікаційний код: 33592459, адреса: Київ, Голосіївський район, вул. Заболотного, будинок, 20А з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) грошові кошти: збитків 24330,30 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять гривень 30 копійок) та судові витрати: державного мита 413,30 грн. (чотириста тринадцять гривень 30 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 7.06.2011р.