Рішення № 17145501, 18.07.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2011 р. Справа № 5010/1036/2011-19/47

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Матейко І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького,59А, м. Івано - Франківськ,76007

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1,76000

про стягнення заборгованості на суму 16 241,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2, (довіреність № 525-2/11 від 01.07.11. )

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось в суд із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 16241,84 грн. Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати поставленої теплової енергії.

Представник позивача в судовому засіданні висунуті позовні вимоги підтвердив в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив, ухвали направлені на адресу, зазначену в позовній заяві та Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 повернулися із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Відповідач належним чином повідомлений судом про місце і час розгляду справи, що підтверджується що підтверджується копією замовлення №9 від 13.07.11 на передачу службової інформації каналами факсимільного зв"язку (а.с.37).

На день розгляду справи 18.07.11 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

04.11.10 між сторонами даного спору укладено договір №421 про постачання теплової енергії, відповідно до якого позивач зобов"язався постачати відповідачу теплову енергію , а відповідач в свою чергу - своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (п.1.1.).

Відповідно до п.5.8 даного договору оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми , вказаної в цих рахунках: - з платежів поточного розрахункового періоду -в 5-денний термін після дати одержання рахунка - фактури.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач за період з 01.11.10 по 01.05.11 поставив відповідачу теплову енергію загальною вартістю 9409,62 грн., про що свідчать рахунки-фактури за надані послуги по теплопостачанню (а.с.16-21), які отримані відповідачем, що підтверджується реєстрами вручення даних рахунків (а.с. 22-27).

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення п.5.8 договору №421 від 04.11.10, заборгованість відповідача перед позивачем становить 9409,62 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, зважаючи на невиконання відповідачем договірних зобов"язань суд, прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 9409,62 грн. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Суд вважає підставним застосування положень ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 79,12 грн. та 3 % річних 55,05 грн. є обгрунтованими, їх розмір перевірено судом, тому дана вимога підлягає до задоволення.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 5.8 договору №421 від 04.11.10 сторони узгодили, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються договірними зобов"язаннями, вимогами правил в частині припинення подачі енергії, а на суму невиконаного зобов"язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожний день прострочення до фактичної оплати.

Обґрунтований розмір пені, згідно розрахунку позивача, станом на день звернення до суду становить 6698,05 грн. та підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530,546, 610, 612, 614,625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", керуючись ст.ст.22, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 16241,84 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1,76000 (код НОМЕР_1) на користь державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького,59А, м. Івано - Франківськ, 76007 (код 03346058) - 9409,62 ( дев"ять тисяч чотириста дев"ять гривень шістдесят дві копійки) - основного боргу, 6698,05 (шість тисяч шістсот дев"яносто вісім гривень п"ять копійок) - пені, 79,12 (сімдесят дев"ять гривень дванадцять копійок) - інфляційних нарахувань та 55,05 (п"ятдесят п"ять гривень п"ять копійок) - 3 % річних, а також 162,41 (сто шістдесят дві гривні сорок одну копійку ) - судових витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 20.07.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 20.07.11