Рішення № 17145499, 18.07.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2011 р. Справа № 5010/963/2011-1/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В. В.

при секретарі судового засідання Семеняк Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",

04116, вул. Шолуденка, 1, м.Київ

до відповідача: Дирекції теплопостачання

78000,вул.Шевченка, 3а, м.Тлумач, Івано-Франківська область

про стягнення з відповідача 87 354 грн., 89 коп. з яких:

65 343 грн. 94 коп. - сума основного боргу,

7 645 грн. 78 коп. - пені, 10 618 грн. 34 коп. інфляційних втрат,

3 746 грн. 83 коп. - 3% річних.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 110/10 від 23.12.2010 року;

від відповідача: Олійник О.В., керівник Дирекції теплопостачання (довідка з ЄДРПОУ № 226770 від 01.11.2010 року); ОСОБА_2, довіреність № 152 від 11.07.2011 року

встановив: заялена вимога про стягнення з відповідача 125 019 грн 60 коп, в тому числі:

102 724 грн 93 коп сума основного боргу, 7 883 грн 52 коп пені, 10 618 грн. 34 коп.

інфляційні втрати, 3 792 грн 81 коп - три відсотки річних.

Ухвалою суду від 11.05.11 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.06.11, зобов'язано позивача подати суду оригінали доданих до позовної заяви документів, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог для огляду в судовому засіданні; відповідача - довідку про включення в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України на час розгляду справи, відзив на позов і всі документи, що підтверджують факти викладені в ньому, копію відзиву направити позивачу, докази чого подати суду, сторін - провести звірку розрахунків, за наслідками якої скласти двосторонній акт, який подати в судове засідання, обов'язок по проведенню звірки покласти на позивача, відповідачу сприяти в проведенні звірки.

В судовому засіданні 02.06.11 суд досліджував правильність нарахування пені, інфляційних втрат та відсотків річних, оскільки поданий позивачем розрахунок (а.с. 4,5) унеможливлював перевірку його обґрунтованості. Тому, ухвалою від 02.06.11, судом зобов'язано позивача надати суду розширений та обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми основної заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з вказівкою дати виникнення зобов'язання, оригінали доданих до позовної заяви документів, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог для огляду в судовому засіданні; письмові пояснення стосовно найменування відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.11 позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали суду від 02.06.11 виконав частково, подав клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю подання розширеного та обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми основної заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з вказівкою дати виникнення зобов'язання (погашення сум основного боргу, п. 61.1 умов договору, актів приймання-передачі природного газу, тобто виникнення зобов'язання по кожній поставці). Представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечив, надав суду платіжне доручення № 1 від 20.04.11 (а.с. 68), яким підтверджується факт часткового погашення основної заборгованості в сумі 37 381 грн. 00 коп., ще до моменту звернення позивача з позовною заявою від 05.05.11 № 31/10-5578 до суду, а також договір № 390/503 від 20.06.11 про організацію взаєморозрахунків (а.с. 58-62) та платіжне доручення № 9 від 07.07.11 на підтвердження погашення відповідачем частини боргу в сумі 62 630 грн. 11 коп. на час розгляду справи у суді.

Судом продовжено строк вирішення спору до 27.07.11 та відкладено розгляд справи на 18.07.11

У судовому засіданні 18.07.11 представник позивача подав заяву вх. № 6096/2011 від 18.07.11(а.с. 80-82), в якій зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, пені та інфляційних втрат та просить стягнути 65 343 грн. 94 коп. основної заборгованості, 7 645 грн. 78 коп. пені, 10 618 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 3 746 грн. 83 коп.- 3% річних.

Відповідач не заперечив проти розгляду заяви вх. № 6096/2011 від 18.07.11

За таких обставин, предметом спору є стягнення коштів в сумі 87 354 грн., 89 коп. з яких: 65 343 грн. 94 коп. - сума основного боргу, 7 645 грн. 78 коп. - пені, 10 618 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 3 746 грн. 83 коп. - 3% річних.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач як на докази посилається на договір поставки природного газу для надання послуг з опалення та гарячого постачання водопостачання №06/09- 1293 ТЕ-15 від 23.09.09, додаткову угоду № 1 від 21.12.09 до договору №06/09- 1293 ТЕ-15 від 23.09.09, акти передачі-приймання природного газу від 30.02.09, від 31.12.09, від 31.01.10, від 28.02.10, 31.03.10 (а.с. 10-23), розрахунок суми боргу (а.с. 30), акт звірки розрахунків станом на 21.04.11 підписаний позивачем (а.с.32).

Відповідач в судовому засіданні факт наявності основної заборгованості в сумі 2 713 грн. 83 коп. визнав, вказав, що порядок її погашення врегульований договором про організацію взаєморозрахунків № 391/503 від 20.06.11 (а.с. 63). Однак, у зв'язку із прийняттям Верховною Радою 12.05.11 Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” вказаний борг підлягає списанню, як і пеня, інфляційні та річні нараховані позивачем.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суддя встановив наступне.

23.09.09 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та “Дирекція теплопостачання” Тлумацького району (далі - покупець) укладено договір № 06/09-1293ТЕ-15 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець приймати та оплачувати цей товар на умовах даного договору (а.с. 10-16).

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата вартості газу згідно п.5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов вказаного договору позивач ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, за період жовтень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року, передала відповідачу Дирекції теплопостачання, природний газ на загальну суму 102 724 грн. 93 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (а.с 29-35).

В порушення договірних зобов'язань відповідач не провів своєчасно та в повному обсязі розрахунок за поставлений природний газ. Дирекції теплопостачання лише частково сплатила 37 381 грн. 00 коп. боргу, до моменту звернення позивача з позовною заявою від 05.05.11 (платіжне доручення № 1 від 20.04.11), а також погасила 62630 грн. 11 коп. заборгованості під час розгляду справи у суді (платіжне доручення № 9 від 07.07.11).

Оплату залишку вартості отриманого природного газу в сумі 2 713 грн. 83 коп. відповідачем не здійснено.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново - господарські зобовязання, які є одним із видів господарських зобовязань, - це цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписами ст.33 ГПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Статтею 526 ЦК України встановлюються загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання.

Положення Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” на які посилається відповідач, визначають загальні умови та порядок списання заборгованості за поставлений природний газ, що обліковувалась станом на 01.01.10 і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, однак не звільняють відповідача - Дирекцію теплопостачання, від належного виконання взятого на себе зобов'язання згідно договору поставки природного газу для надання послуг з опалення та гарячого постачання водопостачання №06/09- 1293 ТЕ-15 від 23.09.09.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 2 713 грн. 83 коп. за отриманий відповідачем природний газ, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 2 713 грн. 83 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Враховуючи погашення частини заборгованості в сумі 62630 грн. 11 коп. на час розгляд у справи у суді, провадження в справі в частині стягнення вказаної суми основної заборгованості слід припинити.

Сторонами при укладенні договору поставки природного газу для надання послуг з опалення та гарячого постачання водопостачання №06/09- 1293 ТЕ-15 від 23.09.09, погоджено, що у разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки зазначені у п.6.1. даного договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2).

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України (інформаційний лист ВГС України № 01-8/211 від 07.04.2008).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня за період з 05.11.10 по 05.05.11 всього на суму 7 645 грн. 78 коп. (а.с. 81)

Згідно з частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вказана вище норма носить диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання (тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання). При цьому право на вимогу про стягнення штрафних санкцій у кредитора діє протягом одного року (ст. 258 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.10. Договору № 06/09- 1293 ТЕ-15 від 23.09.09 сторони погодили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Отже, позивачем дотриманий порядок нарахування пені, який відповідає чинному законодавству та умовам договору.

Судом проведено власний розрахунок пені (а.с. 88) в межах вказаного періоду всього на суму 7 701 грн. 26 коп., з яким представник позивача в судовому засіданні 18.07.11 погодився.

Враховуючи, що сума пені заявлена позивачем, менша за суму розраховану судом, до задоволення підлягає вимога позивача про стягнення 7645 грн. 78 коп. пені.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Згідно з поданим позивачем розрахунком (а.с. 4-5) відповідачу нараховано 10 618 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 18.07.11 судом досліджено вказаний розрахунок та проведено власний (а.с. 89), згідно якого сума інфляційних втрат становить 12 159 грн. 20 коп. Представник позивача погодився із розрахунком здійсненим судом.

При цьому, суд виходив з наступного.

Стаття 625 Цивільного кодексу України закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних втрат, як збільшення суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України.

Вимагати сплати суму боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитись. Якщо кредитор приймає рішення про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, то він самостійно визначає періоди, за які він бажає здійснити розрахунок. Разом з тим, жодним нормативно-правовим актом не передбачено зобовязання кредитора розраховувати інфляційну складову боргу з урахуванням інфляційних показників, які менше одиниці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат на суму заборгованості враховувались періоди в яких мала місце дефляція.

Враховуючи, що сума інфляційних втрат заявлена позивачем, менша за суму розраховану судом, до задоволення підлягає вимога позивача про стягнення 10 618 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

Згідно з поданим позивачем розрахунком (а.с. 81) відповідачу нараховано 3 746 грн. 83 коп. - 3% відсотків річних.

Судом проведено власний розрахунок 3 % річних (а.с. 86) всього на суму 3 763 грн. 94 коп., з яким представник позивача в судовому засіданні 18.07.11 погодився.

Враховуючи, що сума відсотків річних заявлена позивачем, менша за суму розраховану судом, до задоволення підлягає вимога позивача про стягнення 3 % річних в сумі 3 746 грн. 83 коп.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита в сумі 247 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 66 грн. 73 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, вул. Шолуденка, 1, м.Київ до Дирекції теплопостачання, 78000, вул.Шевченка, 3а, м.Тлумач, Івано-Франківська область, про стягнення з відповідача 87 354 грн., 89 коп. з яких: 65 343 грн. 94 коп. - сума основного боргу, 7 645 грн. 78 коп. - пені, 10 618 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 3 746 грн. 83 коп. - 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Дирекції теплопостачання 78000, вул. Шевченка, 3а, м.Тлумач, Івано-Франківська область (код 23806591) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, вул. Шолуденка, 1, м. Київ (код 31301827) 2713 (дві тисячі сімсот тринадцять) грн. 83 коп. основного боргу, 7 645 (сім тисяч шістсот сорок п'ять)грн. 78 коп. - пені, 10 618(десять тисяч шістсот вісімнадцять)грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 3 746(три тисячі сімсот сорок шість) грн. 83 коп. - річних, 247(двісті сорок сім)грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита та 66(шістдесят шість) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу в сумі 62 630 грн. 11 коп. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Соботник В. В.

Повне рішення складено 20.07.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Сліпенчук Н.А. 19.07.11