Рішення № 17145480, 20.07.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2011 р. Справа № 5010/1107/2011-27/50

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

до відповідача: Приватної фірми "Галицький двір" (Юридична адреса: вул. Набережна ім. В. Стефаника, 23/2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; Фактична адреса: вул. І. Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000)

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 266 149, 77 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник, (паспорт серія КВ № НОМЕР_1 виданий 18.02.2000 року Дрогобицьким МВ УМВС України у Львівській області, довіреність від 20.06.2011 року).

Від відповідача: не з'явились.

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватної фірми "Галицький двір" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 266 149, 77 гривень за договором поставки товару від 01.01.2008 року.

Крім того, позивач просив покласти судові витрати на відповідача, а саме 2 661, 50 гривень сплаченого державного мита та 236, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки товару від 01.01.2008 року.

Ухвалою від 30.05.2011 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/1107/2011-27/50 та призначив до судового розгляду на 14.06.2011 року.

Ухвалами суду від 14.06.2011 року, 29.06.2011 року розгляд справи відкладено на 29.06.2011 року та 20.07.2011 року, у зв'язку із неявкою відповідача в судові засідання та неподання витребуваних судом письмових доказів.

В позовній заяві (Вх. № 1715 від 30.05.2011 року) позивач просить, у відповідності до ст. 67 ГПК України, з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові суми та майно відповідача.

Передбачених статтею 67 ГПК України заходів до забезпечення позову господарський суд не вживав, у зв'язку із тим, що дане клопотання є безпідставне та необґрунтоване і не підлягає задоволенню. Оскільки у відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, суд роз'яснює, що у відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Як зазначено в п. 1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006 року № 01-8/2776, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Позивачем не наведені обставини, які свідчать про наявність підстав для забезпечення позову, а також не подано доказів в їх обґрунтування.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Водночас, позивачем 29.06.2011 року та 20.07.2011 року подавалися, в порядку ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суду заяви про зменшення розміру позовних вимог (Вх. № 5437/2011 - свх. від 29.06.2011 року та № 6155/2011 - свх. від 20.07.2011 року), зі змісту останньої він просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 92 485, 36 гивень, з яких пеня в сумі 11 851, 46 гривень, інфляційні втрати в сумі 65 423, 81 гривень та 3 % річних в сумі 15 210, 09 гривень, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 2 661, 50 гривень та 236, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Заява прийнята судом до розгляду, справа розглядається відповідно до зменшених позовних вимог.

Представник відповідача позов визнав повністю, оскільки направив суду заяву (Вх. № 6114/11 - свх. від 19.07.2011 року) зі змісту якої просить, у зв'язку із повним погашенням суми основного боргу, перенести судове засідання на іншу дату з метою укладення мирової угоди між сторонами.

Представник позивача заперечив проти перенесення розгляду справи, сокільки це на його думку не що інше, як затягування судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.01.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Приватною фірмою "Галицький двір" (покупець) був укладений договір поставки товару. Згідно договору постачальник зобов'язується постачати покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є будівельні матеріали (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно п. п. 2.1., 2.2. договору товар на загальну суму - 200 000, 00 гривень поставляється покупцю до 31 грудня 2008 року. Постачальник, на основі заявок покупця, поставляє товар згідно специфікацій, рахунків - фактур або інших товаро - супроводжуючих документів, які є невід'ємною частиною даного договору.

Сторони у розділі 4 договору погодили, що терміни поставки товару узгоджуються сторонами в кожному конкретному випадку. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару з відповідним оформленням постачальником відпускних документів (накладних).

Пунктами 5.1., 5.2., 5.3. договору встановлено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за попередньо погодженими цінами, згідно специфікації, рахунку - фактури або інших товаро - супроводжуючих документів. При доставці товару транспортом постачальника транспортні витрати, пов'язані з доставкою вантажу, оплачуються покупцем. Розвантаження продукції та інші витрати, пов'язані з розвантаженням провадяться за рахунок покупця.

Згідно п. 6.1. оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в такому порядку:

- 50 % від суми попереднього виставленого рахунку авансом протягом 3 - х днів від дати отримання рахунку;

- решта 50 % протягом 3 - х днів з моменту отримання товару та переходу права власності на нього.

У відповідності до п. 9.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008 року.

Позивач поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними № РН-0000395 від 29.05.2008 року на суму 127 249, 70 гривень, № РН-0000441 від 29.08.2008 року на суму 1 519, 68 гривень, № РН-0000408 від 29.08.2008 року на суму 61 053, 78 гривень, № РН-0000471 від 30.09.2008 року на суму 23 444, 40 гривень та № РН-0000550 від 31.10.2008 року на суму 2 628, 60 гривень, яку представник відповідача отримав згідно довіреностей серії ЯПЗ № 307289 від 20.08.2008 року, серії ЯПИ № 730390 від 25.09.2008 року та серії ЯПИ № 730448 від 27.10.2008 року (копії видаткових накладних та довіреностей містяться в матеріалах справи).

Згідно акту звірки розрахунків по договору від 01.01.2008 року складеному між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Приватною фірмою "Галицький двір", підписаному позивачем та скріпленою його печаткою, станом 20.05.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 159 576, 08 гривень (копія акту звірки розрахунків міститься в матеріалах справи).

Згідно п. п. 8.1., 8.2. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть майнову відповідальність згідно чинного законодавства України. За несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором сторона, що прострочила виконання зобов'язань, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки, за кожний прострочений день, виходячи з суми прострочених зобов'язань, визначеної в порядку, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Тому за прострочення терміну оплати рахунків за поставлену продукцію відповідачу нарахована пеня в розмірі 11 851, 46 гривень за період з 29.12.2010 року по 29.06.2011 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу за прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції нараховано 65 423, 81 гривень - інфляційних втрат за період з вересня місяця 2008 року по червень місяць 2011 року та 15 210, 09 гривень - 3 % річних за період з 02.09.2008 року по 29.06.2011 року.

02.06.2009 року відповідачу працівниками "Укрпошти" була вручена претензія за № вих. 01/05 від 29.05.2009 року з проханням у строк 3-ох банківських днів з дня отримання претензії здійснити погашення заборгованості в сумі 257 435, 84 гривень. Факт направлення претензії з додатками підтверджується повідомлення "Укрпошти" про вручення 02.06.2009 року відповідачу даних документів, яке міститься у матеріалах справи.

15.04.2010 року відповідачу працівниками "Укрпошти" була вручена повторна претензія за № вих. 2/04 від 09.04.2010 року з проханням терміново здійснити погашення заборгованості в сумі 179 576, 08 гривень. Разом із претензією відповідачу був направлений акт звірки розрахунків по договору від 01.01.2008 року складеному між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Приватною фірмою "Галицький двір", підписаному позивачем та скріпленою його печаткою, згідно з яким станом 01.04.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 179 576, 08 гривень. Факт направлення претензії з додатком підтверджується повідомлення "Укрпошти" про вручення 14.04.2010 року відповідачу даних документів, яке міститься у матеріалах справи.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 159 576, 08 гривень - заборгованості за поставлений товар, є обґрунтованими, однак стягненню не підлягають оскільки відповідачем погашений основний борг до винесення рішення у справі, що і відображено у заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог (Вх. № 6155/2011 - свх. від 20.07.2011 року).

В той же час, слід визнати обґрунтованими також вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 11 851, 46 гривень за період з 29.12.2010 року по 29.06.2011 року, 65 423, 81 гривень - інфляційних втрат за період з вересня місяця 2008 року по червень місяць 2011 року та 15 210, 09 гривень - 3 % річних за період з 02.09.2008 року по 29.06.2011 року, враховуючи наступне:

Пунктами п. п. 8.1., 8.2. вищевказаного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть майнову відповідальність згідно чинного законодавства України. За несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором сторона, що прострочила виконання зобов'язань, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки, за кожний прострочений день, виходячи з суми прострочених зобов'язань, визначеної в порядку, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі, в межах позовних вимог заявлених у відповідності до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.07.2011 року (Вх. № 6155/2011 - свх. від 20.07.2011 року), згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 92 485, 36 гривень за договором поставки товару від 01.01.2008 року, з яких пеня в розмірі 11 851, 46 гривень за період з 29.12.2010 року по 29.06.2011 року, 65 423, 81 гривень - інфляційних втрат за період з вересня місяця 2008 року по червень місяць 2011 року та 15 210, 09 гривень - 3 % річних за період з 02.09.2008 року по 29.06.2011 року. Оскільки у відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення чи збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Приватної фірми "Галицький двір" (Юридична адреса: вул. Набережна ім. В. Стефаника, 23/2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; Фактична адреса: вул. І. Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000) про стягнення заборгованості в сумі 92 485, 36 гривень за договором поставки товару від 01.01.2008 року - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "Галицький двір" (Юридична адреса: вул. Набережна ім. В. Стефаника, 23/2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; Фактична адреса: вул. І. Мазепи, 135, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, ідентифікаційний код: 22197173) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи - підприємця: НОМЕР_2) - 92 485, 36 гривень (двісті шістдесят шість тисяч сто сорок дев'ять гривень сімдесят сім копійок), з яких 11 851, 46 гривень - пеня, 63 458, 44 гривень - інфляційні втрати та 15 210, 09 гривень - 3% річних, а також 2 661, 50 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят одну гривню п'ятдесят копійок) - сплаченого державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Михайлишин В. В.

Повне рішення складено 20.07.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Михайлишин В. В. 20.07.11