Рішення № 17145307, 19.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" липня 2011 р. Справа № 2/5007/57/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кудряшовій М.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність №4 від 27.05.11)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофлекс" (м.Київ)

До Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль" (м.Житомир)

про стягнення 40107,31 грн.

Розглядається спір про стягнення з відповідача на користь позивача 40107,31грн., з яких: 35934,24грн. боргу за поставлені засоби захисту рослин, 2243,18грн. пені, 1495,73грн. інфляційні, 434,16грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2010 року між відкритим акціонерним товариством "Український концерн хмелярства "УКРХМІЛЬ" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФЛЕКС"(постачальник) був укладений договір постачання засобів захисту рослин №14/07/10, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався продати і передати, а покупець (відповідач) купити і прийняти засоби захисту рослин .

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 35934,24грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000102 від 15 липня 2010 року , та довіреністю на отримання товару серії ЯПТ № 034643 від 15 липня 2010 року (а.с.14-15).

Згідно п. 5.3 Договору, покупець зобов'язаний був розрахуватись за поставлений товар до 30 листопада 2010 року.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за отриманий товар у встановлений строк не провів, тому на день звернення з позовом до суду сума боргу становила 35934,24грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 35934,24грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 2243,18 грн.(а.с.3).

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторони у договорі не передбачили стягнення пені як відповідальніть за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2243,18грн. пені.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 1495,73 грн. інфляційних та 434,16 грн. 3% річних. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині (а.с.4).

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 37864,13грн., з яких: 35934,24грн. боргу, 1495,73грн. інфляційних, 434,16грн. 3% річних. В частині стягнення 2243,18грн. пені суд відмовляє.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль" (10029,м.Житомир, вул.Хлібна,27; код 05418460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофлекс" (04053,м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема,35, кв.2; код 31355804) - 35934,24грн. боргу, 1495,73грн. інфляційних, 434,16грн. 3% річних, 378,64грн. витра на оплату державного мита, 222,80грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 2243,18грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повідом.)