Постанова № 17118618, 19.07.2011, Київський районний суд м. Донецька

ПОСТАНОВА Справа № 2а-44/11

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 року Київський районний суд м. Донецька в складі: головуючогосудді Коваленко В.В., при секретаріКравцовій О.Г.

за участю позивачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Донецька, про стягнення недотриманих сум на оздоровлення та про визнання дій відповідача щодо відмови в виплаті разової допомоги неправомірною та зобовязання вчинити певні дії -,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Київського району м. Донецька м. Донецька з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення недотриманих сум на оздоровлення та про визнання дій відповідача щодо відмови в виплаті разової допомоги неправомірною та зобовязання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він є інвалідом третьої групи і знаходиться на обліку в Київському УПСЗН м. Донецька, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на соціальний захист і отримання щорічних грошових компенсацій на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Однак, відповідач систематично порушує його право шляхом здійснення грошових виплат, розмір яких значно нижчий, ніж передбачено законом, тому він звернувся до суду і просив стягнути з відповідача на свою користь суму недоотриманих ним грошових виплат на оздоровлення за 2010 рік у сумі 4641,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позов, в обґрунтування вимог надав пояснення, які аналогічні тим, що викладені в позові стосовно вказаних років.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою про вручення йому судової повістки, але про причини своєї неявки до суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надійшло, тому вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Вислухав пояснення позивача, дослідив матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданого порушенням цього права шкоди.

Під час здійснення виплат допомоги до 5 травня відповідач керувався положеннями Законів України «Про державний бюджет України»на відповідний рік, розділом 3 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».

Під час здійснення виплат щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановами КМУ № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виходив з існуючих можливостей держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 був затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, і встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач з 29.10.2003 р. є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та саме на нього покладний обовязок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення , зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інвалідам війни .

Правовий статус інвалідів (ветеранів) війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(Далі - Закон № 3551-ХІІ)

Статтею 13 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що інвалідам війни 3-ї групи виплачується разова грошова допомога до 9 травня ( яка повинна виплачуватись до 5 травня) в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Статтями 17, 17-1 Закону України № 3551-ХІІ передбачено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 9 травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12 16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення звязку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача ) пенсіонерам за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Така допомога повинна виплачуватись до 5 травня кожного року.

Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданого порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон).

Статтями 63,48 Закону передбачено, що фінансування витрат, повязаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Тобто, нормами спеціального закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, що кратна розміру мінімальної заробітної плати , встановленої Законом на час здійснення виплати, інвалідам 3-ї групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.

Під час здійснення виплат до 5 травня у 2010 році відповідач виходив з існуючих можливостей держави та керувався п.20 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07 р. № 107- V1 , а також постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.08 р. № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», якими було фактично призупинено дії Закону України № 3551-ХІІ чи встановлено розмір грошової допомоги учасникам війни у твердій грошовій сумі, що також не відповідає положенням спеціального закону. Такі обмеження Рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп\2008 від 22.05.08 р. положення с.29 Закону України «Про державний бюджет за 2007 р.» та п.20 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07 р., якими встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають силу з дня постановлення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, Рішення Конституційного Суду України зворотної сили не мають.

Судом встановлено, що відповідач сплатив визначені діючим на час виплат законодавством суми щорічної разової допомоги до Дня перемоги, доки Закони України «Про державний бюджет на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ще не були визнані неконституційними. Тобто, на час вчинення оскаржуваної дії (сплати певної суми) орган владних повноважень діяв в межах закону, тому його дії щодо сплати грошової допомоги до 5 травня не можна вважати протиправними.

Розвязуючи спір в частині вимог щодо грошової допомоги на оздоровлення, суд вважає за можливе задовольнити такі вимоги позивача частково з огляду на наступне.

За вимогами за період 2008 року, з огляду на дату фактичних виплат, суд вважає, що відповідач є належним відповідачем і суд не може погодитись з доводами представника відповідача про правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві певних сум на оздоровлення у всі роки вказаного періоду з огляду на наступне.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону ( Закон № 231-V від 5.10.06 р.)

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади є парламент Верховна Рада України, яка відповідно до Конституції не має право делегувати свої повноваження щодо зміни положень законів іншим органам влади.

В одній зі своїх попередніх постанов від 14.11.06 р., в основу якої були покладені правові висновки Судової палати у цивільних справах Верховного суду України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, обґрунтовуючи необхідність застосування при вирішені аналогічного спору статті 48 Закону зазначила, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався , не зважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати і не відповідає розміру, встановленому Законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2010 рік, а не вказані відповідачем Постанови КМУ.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 ст.19 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії їх прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 р. визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено , що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобовязаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Судом встановлено, що вищевказані постанови КМУ прийняті усупереч вимог ст.ст.48,62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання відповідача на ці постанови до уваги не приймаються і оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється на підставі п.1 ч.1 ст.92 Конституції України та ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

При вирішенні цього спору щодо грошової допомоги на оздоровлення, суд також приймає до уваги, що Рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп\2008 від 22.05.08 р. положення с.29 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07 р. визнано такими, що не відповідає Конституції України.

За змістом частини третьої ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У звязку з тим, що позивачу завдана шкода ушкодженням здоров»я, внаслідок його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а спірні кошти йому виплачуються саме на оздоровлення у звязку з ушкодженням здоров»я , то позовна давність на такі правовідносини не поширюється.

Проаналізувавши виниклі правовідносини, встановлені судом обставини та матеріали справи у їх сукупності суд вважає вимоги позивача за 2010 рік обґрунтованими і Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради повинно виплатити позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік, виходячи з наступного розрахунку : за 2010 рік в сумі 4641 грн.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою , суд вважає за можливе у відповідності до ст.88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,8,11,17,71,158-163 КАС України, на підставі ч.2 ст.19,22,46, п.п.1,6 ст.92 Конституції України, ст.7,13,17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 23 листопада 1995 р. № 458/95 ВР з наступними змінами і доповненнями до нього, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р, №6-рп/2007 та № 10-рп\2008 від 22.05.08 р. суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Донецька, про стягнення недотриманих сум на оздоровлення та про визнання дій відповідача щодо відмови в виплаті разової допомоги неправомірною та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Дії Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради в частині відмови ОСОБА_1 у перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат визнати неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради , розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 263, МФО 834016, р/р 35214027001472, ЄДРПО 25968659 ГУДКУ у Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману допомогу на оздоровлення за 2010 рік в загальній сумі 4641 (чотири тисячи шістсот сорок одна) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя :