Постанова № 17081598, 20.07.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2011 року Справа № 5020-1/112-2/172-356/2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСотула В.В.,

суддівГолика В.С.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Диадема";

відповідача: Білоус Івана Васильовича (повноваження перевірені), наказ №1 від 15.08.10, директор приватного підприємства "Ескадра";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Диадема" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 11 травня 2011 року у справі №5020-1/112-2/172-356/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Диадема" (вул. Пожарова, 26-Б,Севастополь,99008) (представник- Азаров С.В.- АДРЕСА_1)

до приватного підприємства "Ескадра" (вул. Гражданська, буд. 1-А,Севастополь,99007)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Диадема”, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, приватного підприємства „Ескадра”, про визнання недійсним договору купівлі-продажу споруд від 23 червня 1997 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Гермес” та приватним підприємством „Ескадра”.

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 48, 224, 225 Цивільного кодексу України УРСР мотивовані тим, що на момент відчуження спірного майна товариство з обмеженою відповідальністю „Гермес” не мало його у власності.

Справа неодноразово була предметом розгляду господарських судів різних інстанцій.

Востаннє, рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 травня 2011 року (суддя Харченко І.А.) у справі № 5020-1/112-2/172-356/2011 у задоволенні позову відмовлено.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції виходив з того, що позивач у цій справі- товариство з обмеженою відповідальністю „Диадема” не мав цивільної правоздатності на момент укладення спірного правочину, оскільки набув статусу юридичної особи пізніше. З огляду на викладене, судом надано висновків, що укладення договору від 23 червня 1997 року не могло порушити права та охоронювані законом інтереси особи, яка звернулась з цим позовом до господарського суду.

Не погодившись із зазначеним судовим актом, 20 травня 2011 року позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги її заявник посилався на неповне зясування судом обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до надання помилкових висновків по суті спору.

Зокрема, заявник апеляційної скарги звертав увагу, що при вирішенні спору, суд першої інстанції ухилився від дослідження обставин, чи мало товариство з обмеженою відповідальністю „Гермес” право власності на відчужені споруди на момент укладення договору купівлі-продажу від 23 червня 1997 року.

На думку сторони, відсутність у зазначеної особи права на розпорядження обєктом купівлі-продажу достовірно підтверджується інформацією, наданою Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради.

В решті доводи апеляційної скарги є аналогічними з тими, що викладені в позовній заяві.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 19 липня 2011 року, зявився представник відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представники позивача до судового засідання суду апеляційної інстанції у зазначену дату не зявились, заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки не надали.

Вбачається, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги представники позивача повідомлені належним чином, про що свідчить особистий підпис вказаних осіб у розписці про відкладення розгляду справи на 19 липня 2011 року о 10.00 год. (а.с.91 том 2).

Ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 липня 2011 року про відкладення розгляду справи на 19 липня 2011 року була надіслана сторонам у справі того ж дня, тобто заздалегідь, що надавало можливості вирішити питання представництва їх інтересів в суді (а.с. 92-94 том 2).

Окрім того, представники позивача приймали участь в судовому засіданні 05 липня 2011 року, коли було оголошено про відкладення розгляду справи на 19 липня 2011 року.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що представники товариства з обмеженою відповідальністю „Диадема” були присутніми в судових засіданнях Севастопольського апеляційного господарського суду 21 червня 2011 року і 05 липня 2011 року (а.с.78 -82, 88-89 том 2) та надали пояснення по суті спору, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття обґрунтованого рішення.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 1994 року здійснено реєстрацію юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" (ідентифікаційний код 22239865) (а.с.153 т.1).

У свою чергу, 04 березня 1997 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зареєстровано приватне підприємство „Ескадра” (а.с.157 том 1).

23 червня 1997 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес" (продавець) та приватним підприємством "Ескадра" (покупець), укладений договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1. якого продавець передав, а покупець прийняв та зобовязався сплатити належні продавцю будівлі (а.с.10 том 1)

Нерухоме майно складається з: боксу площею 143,4 кв.м. за літерою "А", боксу площею 44,9 кв.м. за літерою "А1", будівлі КТП площею 4 кв.м. за літерою "Б", 1972 року забудови, розташованих по вул.Пожарова, 26-А в місті Севастополі. Вартість майна - 1875 грн. (без ПДВ) (пункт 1.2. договору).

Договір укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.

У той же день сторонами за спірним договором підписано акт приймання-передачі основних засобів (а.с.93 том 1)

24 червня 1997 року покупець готівкою сплатив товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес" суму у розмірі 1875 грн., що підтверджується квитанцією до приходно-касового ордеру № 64 (а.с. 139 т. 1).

23 жовтня 2007 року проведено державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" у звязку з визнанням його банкрутом (а.с.152 звор. бік.т.1).

Поряд із тим, 24 грудня 1998 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю „Диадема” (а.с.23,40-51 т.1).

Як свідчать матеріали справи з 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю „Диадема” та приватне підприємство „Ескадра” є суміжними землекористувачами.

Так, згідно з актом на право постійного користування землею, виданого 30 грудня 1999 року Севастопольською міської державною адміністрацією, земельна ділянка по вул. Пожарова, 26-А, площею 0,1088 га, передана в постійне користування приватного підприємства „Ескадра” (а.с.90-92 т.1).

Відповідно до договору оренди від 11 серпня 2006 року б/н, укладеного між Севастопольською міською Радою та товариством з обмеженою відповідальністю „Диадема”, останній є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер№8536600000:01:003:0092), площею 0,4611 га, розташованої по вул.Пожарова, 26-Б (а.с. 147 т.1).

Як слідує з акту від 18 лютого 2010 року № 158 перевірки дотримання вимог земельного законодавства(а.с.149 том 1), складеного працівниками державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Севастополі, в оренді позивача знаходиться частина земельної ділянки, на якій розташований сарай літ. "Б", належний приватному підприємству „Ескадра”.

Звертаючись із цим позовом до господарського суду, позивач вказував, що наявність цього обєкту нерухомого майна, який належить іншій особі, перешкоджає йому вільно користуватися орендованою земельною ділянкою.

Одночасно, товариство з обмеженою відповідальністю „Диадема” вказувало, що приватне підприємство „Ескадра” неправомірно набуло право власності на спірну споруду, оскільки договір купівлі-продажу від 23 червня 1997 року суперечив положенням цивільного законодавства України, чинного на момент його укладення, та на цей час порушує його права, як землекористувача.

З огляду на викладене, позивач просив визнати спірний правочин недійсним в судовому порядку.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та доводи, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, надані в судових засіданнях 21 червня 2011 року і 05 липня 2011 року, а також пояснення представника відповідача в судовому засіданні 19 липня 2011 року, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу споруд від 23 червня 1997 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Гермес” та приватним підприємством „Ескадра”.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Так, спірний договір був укладений 23 червня 1997 року.

Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення цього договору, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Акт приймання-передачі майна підписаний сторонами за наведеною угодою 23 червня 1997 року (а.с. 93 том 1).

Підстави набуття права власності момент права власності визначаються відповідно законодавства, чинного на момент, з яким сторона повязує виникнення у неї права власності.

При цьому, слідує розрізняти підстави виникнення права власності, виходячи з юридичних фактів, з якими законодавець повязує виникнення, зміну чи припинення цього права, та правореєструючі чи правопосвідчуючі документи, які видаються уповноваженими державними органами у підтвердження цього права.

Момент виникнення права власності повязується з державною реєстрацією цього права відповідно до положень Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01 січня 2004 року.

Оскільки норма Цивільного кодексу УРСР, діючого на дату укладення спірного договору (стаття 128 Цивільного кодексу УРСР), визначала загальне правило, за яким перехід права власності повязувався тільки з моментом передачі речі, то право власності за спірним договором виникло у приватного підприємства „Ескадра” 23 червня 1997 року день підписання акту приймання-передачі.

А тому питання прийняття Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 25 серпня 2010 року наказу № 1355, яким скасований наказ №39 від 16 січня 2008 року „Про оформлення права власності на обєкт нерухомого майна” в частині оформлення за приватним підприємством „Ескадра” права власності на сарай літера „Б”, не може впливати на виникнення у відповідача права власності на обєкт, придбаний на підставі договору від 23 червня 1997 року, і взагалі не може тягнути припинення самого права власності.

Крім того, частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, судом першої інстанції правомірно вказано, що обовязковою умовою задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23 червня 1997 року є встановлення судом факту порушення прав позивача при укладенні відповідачами цього договору.

Судом встановлено, що позивач набув статусу юридичної особи лише з 24 грудня 1998 року. Тобто він не мав цивільної правоздатності на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 23 червня 1997 року.

Крім того, право оренди земельної ділянки, на якій розташований придбаний відповідачем обєкт нерухомості, та в обґрунтування захисту якого предявлено позов у цій справі, набув пізніше, а саме з 22 серпня 2006 року, тобто з моменту реєстрації договору оренди землі від 11 серпня 2006 року.

З викладеного слідує, що при укладенні оспорюваного договору від 23 жовтня 1997 року права позивача не могли бути порушеними, у звязку з чим заявлений позов про визнання цієї угоди недійсною задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, питання про відсутність у продавця за спірним договором права власності на обєкт нерухомості , на думку судової колегії, не підлягає судовому дослідженню, оскільки не має правового значення у цьому спорі.

Судова колегія також відхиляє посилання відповідача про допущені порушення діючого законодавства України при придбанні позивачем у 2006 році прав землекористувача та відсутність у приватного підприємства „Ескадра” будь-яких прав на земельну ділянку під спірною спорудою, оскільки викладені питання не є предметом судового дослідження у даному спорі через те, що зазначені правовідносини сторін виникли після укладення спірної угоди.

Отже, на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом правильно з'ясовані права і обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому твердження заявника скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у звязку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Повний текст постанови складений 20 липня 2011 року.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Диадема” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 травня 2011 року у справі № 5020-1/112-2/172-356/2011 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.В.Сотула

СуддіВ.С. Голик

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Диадема" (вул. Пожарова, 26-Б,Севастополь,99008) (представник- Азаров С.В.- АДРЕСА_1)

2. приватне підприємство "Ескадра" (вул. Гражданська, буд. 1-А,Севастополь,99007)