Постанова № 17081597, 20.07.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2011 року Справа № 5002-16/901-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСотула В.В.,

суддівГолика В.С.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області;

відповідача: не з`явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;

третьої особи: не з`явився, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Рівненської дирекції УДППЗ "Укрпошта";

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Білоус М.О.) від 30 травня 2011 року у справі №5002-16/901-2011

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (вул.16 Липня, 77, містоРівне,33028)

до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 97400)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Рівненської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку "Укрпошта" (вул. Чорновола, 1,Рівне,33028)

про стягнення збитків як недоотриманої орендної плати у розмірі 10468,20 грн., пені 1171,11 грн. та неустойки 24826,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати у сумі 10468,20 грн., пені у сумі 1171,11 грн. та неустойки за час прострочення повернення обєкту оренди у сумі 24826,98 грн.

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 16, 785, 1166 Цивільного кодексу України, статей 193, 208 Господарського кодексу України мотивовані тим, що укладений між сторонами договір оренди від 26 серпня 2008 року № 664-2008 був визнаний недійсним на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 19 лютого 2009 року у справі № 3/1, яке набрало законної сили, але відповідач продовжує безпідставно користуватись обєктом оренди.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим суду від 30 травня 2011 року (суддя Білоус М.О.) у справі № 5002-16/901-2011 у задоволенні позову відмовлено.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що протягом вирішення спору не було доведено вини відповідача та причинно-наслідкового звязку між його діями та шкодою, яка завдана позивачеві. В частині стягнення пені та неустойки за час прострочення повернення обєкту оренди місцевий суд виходив з того, що за вимогами цивільного законодавства України нарахування вказаних сум можливо лише у разі порушення договірних зобовязань, однак укладений між сторонами договір оренди від 26 серпня 2008 року № 664-2008 визнаний недійсним, тобто договірні відносини між сторонами відсутні.

Вважаючи, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду скасувати, приняти нове рішення по суті вимог позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним зясуванням усіх обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник скарги не погодився з висновками місцевого суду, що витрати за фактичне користування спірним майном мають стягуватись з відповідача у порядку, передбаченому главою 83 Цивільного Кодексу України про зобов'язання, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. На думку сторони, викладене суперечить статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої збитками є не тільки витрати, які особа зазнала у звязку зі знищенням та пошкодженням речі, але і витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Крім того, враховуючи, що вказаний обєкт нерухомості був переданий у користування відповідачу на підставі договору оренди від 26 серпня 2008 року, сторона вважала, що це надає підстави для стягнення з нього неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у звязку з невиконанням обовязку щодо своєчасного повернення речі.

В решті доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин та правових норм, які приведені у позовній заяві.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 19 липня 2011 року, представники сторін та третьої особи не зявились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність представників сторін та третьої особи, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного (орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди державного майна № 664-2008 (а.с. 5-6).

Відповідно до умов пункту 1.1. вказаного договору в оренду відповідачу передано державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: нежитлові приміщення, площею 55,3 кв.м., розташовані на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_2, що перебувають на балансі Рівненської дирекції українського підприємства поштового звязку „Укрпошта”.

У той же день сторонами підписано акт прийому-передачі нерухомого майна , відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення, площею 55,3 кв.м., на першому поверсі гуртожитку, розташовані по АДРЕСА_2 (а.с.7).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19 лютого 2009 року у справі № 3/1 за позовом субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Міністерства транспорту і звязку України, Генеральної дирекції українського підприємства поштового звязку „Укрпошта” про визнання права власності на частку в нерухомому майні, за зустрічним позовом Міністерства транспорту та звязку України до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про визнання недійсним договору оренди державного майна від 26 серпня 2008 року № 664-2008 та додаткової угоди до нього (а.с.8-12) , зокрема, визнано недійсним договір оренди державного майна від 26 серпня 2008 року № 664-2008, що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, і додаткову угоду від 01 вересня 2008 року до вказаного договору.

Також, у наведеному судовому рішенні фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобовязано повернути державне майно, передане за умовами договору оренди державного майна від 26 серпня 2008 року № 664-2008.

Зазначене рішення залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2009 року та Вищого господарського суду України від 16 серпня 2010 року (а.с. 13-16).

27 січня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області у справі 3/1 (а.с.21).

Втім, зі змісту позовної заяви слідує, що на момент звернення позивача з цим позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим, відповідач спірні приміщення орендодавцю не повернув.

Позивач вважав, що діями відповідача державі заподіяні збитки у звязку з неотриманням орендної плати за користування державним майном. При цьому, позивач дотримався положень пункту 3.5. спірного договору оренди, згідно з яким до Державного бюджету щомісячно перераховується 70 % від суми орендної плати.

Сума збитків склала 10468,20 грн. та розрахована Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області за період з лютого 2009 року до 09 грудня 2009 року.

Крім того, з 12 березня 2009 року по 12 січня 2010 року позивач нарахував до сплати відповідачем суму пені у розмірі 1171,00 за несвоєчасне проведення оплати орендних платежів.

Також, позивач стверджував, що з прийняттям господарським судом рішення від 19 лютого 2009 року про припинення спірного договору оренди у позивача відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України виникло зобовязання сплатити орендодавцю майна неустойку за прострочення повернення майна, сума якої за період з грудня 2009 року по січень 2011 року склала 24826,98 грн.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Предметом дослідження у цій справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 збитків у вигляді недоотриманої орендної плати у сумі 10468,20 грн., пені у сумі 1171,11 грн. та неустойки за час прострочення повернення обєкту оренди у сумі 24826,98 грн.

Вимоги позову в частині стягнення суми збитків у сумі 10468,20 грн. позивач мотивував посиланнями на приписи статті 1166 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, в цій статті міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, заподіяну майну, та підстави її виникнення.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: шкода; протиправна заподіювача; причинно-наслідковий звязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Вирішуючи спір, на підставі зібраних у справі письмових доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було доведено наявності вини відповідача та причинно наслідкового звязку між його неправомірними діями і завданою шкодою.

Разом з тим, з позовної заяви слідує, що обґрунтовуючи вказані вище вимоги позивач стверджував саме про безпідставне користування відповідачем нежитловими приміщеннями, площею 55,3 кв.м., розташованими на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_2, у звязку з визнанням недійсним договору оренди від 26 серпня 2008 року № 664-2008, укладеного між сторонами.

Правові наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовані нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, спірні правовідносини сторін унормовані приписами, викладеними у главі 83 Цивільного кодексу України.

Апеляційна інстанція враховує, що при обґрунтуванні позову позивач послався на інші правові норми.

Втім, за загальними правилами Господарського процесуального кодексу Українии предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Вищий господарський суд України в пункті 3.7 роз'яснення "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18 вересня 1997 року N 02-5/289 (із змінами та доповненнями) також зазначав, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, а зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

З позовної заяви слідує, що Регіональним відділення Фонду державного майна України по Рівненській області заявлена вимога про стягнення з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 суми збитків у розмірі 10468,20 грн., тобто предметом позову є відшкодування збитків, що узгоджується з пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Поряд із тим, фактичні обставини, якими позивач обґрунтував заявлену ним вимогу, полягають у тому, що субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 займав нежитлові приміщення, площею 55,3 кв.м., розташовані на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_2, без правових підстав, чим завдав Державному бюджету України збитків у вигляді несплати орендних платежів.

Таким чином, саме ці обставини є підставою позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області.

При цьому, підстава позову, тобто фактичні обставини, не залежать від норм матеріального права, які підлягають застосуванню судом при вирішенні спору. (Аналогічної правової позиції дотримується у своїй практиці Вищий господарський суд України, зокрема, її викладено у постанові від 08 червня 2011 року у справі №5020/124/2011).

Отже, суд першої інстанції мав проаналізувати правовідносини сторін, дотримуючись приписів, викладених у главі 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги невірне визначення судом першої інстанції норм матеріального права, які є необхідними до застосування у цій справі, аналіз взаємовідносин сторін належить під час апеляційного перегляду справи з урахуванням положень глави 83 Цивільного кодексу України, у звязку з чим, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду України дійшла до наступного.

Отримання відповідачем спірного майна у фактичне користування підтверджується актом приймання-передачі від 26 серпня 2008 року, який укладений сторонами на підставі договору оренди від 26 серпня 2008 року № 664-2008, підписаний їх представниками та скріплений печатками сторін (а.с.7).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19 лютого 2009 року у справі № 3/1 (а.с.8-12) вказаний договір оренди державного майна, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичною особою-підприємцем Качуровським В.І , визнано недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Одночасно частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України зумовлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тобто, спірний договір оренди державного майна є недійсним з моменту його укладення та не надавав відповідачу правових підстав для користування нежитловими приміщеннями, площею 55,3 кв.м., розташованими на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_2.

Таким чином, вимоги позову про стягнення з відповідача плати за фактичне користування наведеним майном без правових підстав за період часу з лютого 2009 року до 09 грудня 2009 року є цілком обґрунтованими.

Досліджуючи розрахунок ціни позову в цій частині вимог, судовою колегією встановлено, що він здійснений, виходячи з узгодженого сторонами розміру орендних платежів та з дотриманням порядку їх проведення, які визначені у розділі 3 договору оренди майна від 26 серпня 2008 року.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що докази, підтверджуючі добровільну сплату відповідачем за користування спірними приміщеннями за зазначений період часу, в матеріалах справи відсутні, судова колегія вважає можливим стягнути з нього суму у розмірі 10468,20 грн. в судовому порядку.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором оренди від 26 серпня 2008 року у сумі 1171,11 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Поряд із тим, як вірно встановлено місцевим судом, зазначений договір є недійсним з моменту його укладення, що зумовлює неможливість застосування наслідків, передбачених приведеною вище правовою нормою, у разі порушення сторонами його умов.

Зобовязання, які виникли між сторонами у даній справі, є не договірними, тоді як приписами діючого цивільного та господарського законодавства України не передбачено нарахування пені за невиконання таких зобовязань.

Таким чином, суд першої інстанції мотивовано зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача неустойки за час прострочення повернення обєкту оренди у сумі 24826,98 грн., судова колегія дійшла до наступних висновків.

За приписами частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язок щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, для застосування наведеної правової норми є обовязковим існування між сторонами договірних відносин з найму (оренди).

Однак, оскільки між договір оренди майна від 26 серпня 2008 року визнано недійсним, тобто фактично орендних відносин між сторонами не існувало, правових підстав для стягнення з відповідача суми неустойки 24826,98 грн. за несвоєчасне повернення спірних приміщень судова колегія не вбачає. (Аналогічну правову позицію викладено Вищим господарським судом України в постанові від 19 січня 2011 року у справі № 4/108-08-2834).

Втім, позивач вправі звернутись до господарського суду з вимогою до відповідача про стягнення з нього плати за користування спірним обєктом до фактичного повернення субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вказаного майна.

Отже, з огляду на невірне визначення судом першої інстанції норм матеріального права, які належали до застосування при вирішенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді недоотриманої орендної плати у сумі 10468,20 грн., що призвело до надання невірних висновків по суті спору в цій частині, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення частковому скасуванню, з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови складений 20 липня 2011 року.

Керуючись статтями 101, 103 ( пункт 2), 104 ( частина 1, пункти 1, 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим суду від 30 травня 2011 року у справі № 5002-16/901-2011скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати у сумі 10468,20 грн.

Прийняти нове рішення по справі, виклавши його в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (97400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (на рахунок відділення Державного казначейства в місті Рівне на р/р 3111700002, код одержувача 22586331, банк одержувача УДК в Рівненській області, МФО 833017, код платежу 22080300) оплату за користування майном без правових підстав у сумі 10468,20 грн.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (97400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (на рахунок № 31115095700002, банк одержувача ГУДК в АРК м. Сімферополь, одержувач УДК у м. Сімферополі, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) державне мито у сумі 104,68 грн.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (97400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (на рахунок №31218259700002, банк одержувача ГУДК в АРК м. Сімферополь, одержувач УДК у м. Сімферополі, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

В частині вимог про стягнення пені у сумі 1171,11 грн. та неустойки за час прострочення повернення обєкту оренди у сумі 24826,98 грн. у позові відмовити."

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддяВ.В.Сотула

СуддіВ.С. Голик

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (вул.16 Липня, 77,Рівне,33028)

2. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (вул. Робоча, 27,Євпаторія,97400)

3. Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Рівненської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (вул. Чорновола, 1,Рівне,33028)