Постанова № 17081447, 14.07.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2011 року Справа № 5013/351/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

Секретар судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 10.01.11;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №01 від 01.04.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Новаком Агро”, смт. Голованівськ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.05.11р. у справі №5013/351/11

за позовом Приватного підприємства “Софіївка Агро”, смт. Арбузинка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Новаком Агро”, смт. Голованівськ

про стягнення 184 719,68грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2011р. по справі №5013/351/11 (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Новаком-Агро" на користь приватного підприємства "Софіївка -Агро" збитки у розмірі 184 719,68 грн., а також 1847,20 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Новаком Агро” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи і прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні обставин справи. Крім того, скаржник вважає, що судом не було дотримано положень ст. ст. 22,77 ГПК України, чим порушені права останнього.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.11р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено у судовому засіданні на 14.07.2011р. на 10 год. 30 хв.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судовому засіданні 14.07.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 05.03.2010р. між сторонами укладено договір позички майна № 10/03/05-9, на виконання умов якого приватним підприємством "Софіївка -Агро" (Позичкодавець) передано, а товариством з обмеженою відповідальністю "Новаком-Агро" (Позичальник) прийнято в строкове платне користування зазначене в пункті 1.1. договору майно (а.с. 10-11), про що сторони підписали акт приймання-передачі (а.с. 12).

Приписами ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір є підставою виникнення прав і обов'язків, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 статті 827 Цивільного кодексу України до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (про найм (оренду)).

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, що застосовується до відносин позички, договір позички укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено, що закінчення строку дії договору спричиняє правові наслідки щодо наявності у користувача права користуватися річчю, переданою йому за договором позички.

Умовами п. 4.1 Договору передбачено, що строк його дії встановлено з 05.03.2010р. по 05.09.2010р., з можливістю автоматичної пролонгації на новий строк за згодою сторін

Одна, як встановлено судом, відповідач по закінченню строку дії договору позички, отримане за договором майно не повернув, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України поновлення дії договору відбувається тільки на попередній строк договору (за даним договором - 6 місяців).

Проте, визначення у статті 764 Цивільного кодексу України на необхідність позичкодавцю надати свої заперечення проти подальшого користування майном користувачем протягом місяця після закінчення строку дії договору не означають, що позичкодавець не може висловити свої заперечення у будь-який час до закінчення строку дії договору, чи що він є зобов'язаним повторно викласти ці заперечення у строки, викладені вказаною статтею.

Як встановлено матеріалами справи, позивач (Позичкодавець) направив відповідачеві вимоги про повернення майна від 29.11.2010 р. і 17.01.2011 р. та вимогу про сплату вартості майна з причин його неповернення від 04.03.2011 р., висловивши цим самим відсутність згоди на продовження договірних відносин (а.с. 38-40, 97-100).

Тобто, укладений між сторонами договір позички, з урахуванням його пролонгації, припинив свою дію після 05.03.2011 р.

Згідно приписів статті 833 Цивільного кодексу України, обов'язок повернути річ після закінчення строку договору покладено на користувача. В статті 785 Цивільного кодексу України для визначення строку повернення речі застосовано термін "негайно", що означає повернення речі одразу після припинення договору.

Договором позички від 05.03.2010 р. сторонами інше не встановлено та зазначено лише про те, що майно повертається Позичкодавцю по акту приймання-передачі (п. 3.1. договору).

Крім того, у відповідь на вимогу позивача від 29.11.2010 р. повернути майно, відповідач зазначив, що відповідне майно передано ним на зберігання до інших спеціалізованих підприємств; на вимогу позивача від 04.03.2011 р. жодна відповідь відповідачем не надана; по закінченню строку договору відповідачем дії з повернення майна не вживались та майно не повернуто. Більш того, у відзиві на позов відповідач зазначає про те, що відповідне майно використовується ним під час посівної компанії, оскільки, на його думку, має місце продовження (пролонгація) строку дії договору після 05.03.2011 р. (а.с. 91).

Таким чином, доводи скаржника відносно того, що через відсутність відомостей відносно місцезнаходження позивача виконати свій обов'язок з повернення майна не було можливим, а тому має місце прострочення кредитора, а також те, що договір позички є пролонгованим не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до вимог статті 836 Цивільного кодексу України, якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування збитків.

Як вбачається, позивач неодноразово звертався до відповідача про повернення предмету позички (а.с. 38-40, 97-101, 110, 111), але ці вимоги останнім не задоволені, майно не повернуто. За таких умов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що єдиним ефективним захистом прав приватного підприємства "Софіївка -Агро" є стягнення збитків, завданих відмовою користувача повернути річ.

Згідно ж з частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається, збитки позивач визначив вартістю неповернутого відповідачем майна та розраховує їх відповідно до балансової вартості (а.с. 25-35, 56-58, 106), яка не перевищує ринкову вартість, підтверджену експертним висновком торгово-промислової палати від 12.05.2011 р. (а.с. 112).

Отже, в результаті протиправної поведінки відповідача, що полягає у невиконанні зобов'язання з повернення майна після закінчення строку дії договору позички від 05.03.2010 р., його вини в допущеному порушені, у позивача утворилися збитки у зв'язку із втратою майна у розмірі 184 719,68 грн.

Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в розумінні ст. ст. 33,34 ГПК України та спростовані матеріалами справи, а судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

Згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.1 постанови від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Новаком Агро”, смт. Голованівськ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.05.11р. у справі №5013/351/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.05.11р. у справі №5013/351/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський СуддяО.В. Чус СуддяВ.В. Швець Постанова виготовлена та підписана в повному обсязі 19.07.11р.