Рішення № 17081174, 13.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13 липня 2011 року справа № 5020-940/2011 За позовом Приватного підприємства “ТСТ” (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24А, квартира 21, ідентифікаційний код 30047336)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тарон” (99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, 39-21, ідентифікаційний код 25146986)

про стягнення 14509,76 грн.

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 306 від 30.06.2011;

відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 75 від 05.07.2011; ОСОБА_3 представник, довіреність № 75 від 05.07.2011;

Суть спору:

Приватне підприємство “ТСТ” звернулось до господарського суду м.Севатсополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тарон” про стягнення заборгованості в сумі 13019,16 грн. за надані послуги по договору на транспортно-експедиторське обслуговування, а також пеню, 3 % річних та інфляційні витрати за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 13.12.2010 між сторонами у справі було укладено договір № 13/12-2010 на транпортно-експедиторське обслуговування, в рамках якого позовачем відповідачу були надані послуги по прийманню, перевантаженню в Одеському порту, зберіганню та автоперевезенню шести контейнерів з вантажем відповідача з м.Одеси до м.Севастополя в період з 24.11.2010 по 07.01.2011, загальна вартість наданих послуг складає 192899,68 грн., однак відповідач неповністю розрахувався за отримані послуги, сплативши лише 179880,52 грн.

Ухалою суду від 17.06.2011 позовну заяву було прийнято до провадження та порушено провадження у справі № 5020-940/2011.

Відповідач у судовому засіданні з доводами позовних вимог не погодився, надав відзив на позов в якому не заперечував проти факту отримання від позивача послуг по прийманню, перевантаженню в Одеському порту, зберіганню та автоперевезенню контейнерів до м.Севастополя, однак вважає необгрунтованим нарахування в рахунках № 458/10/3 від 22.12.2010 та № 489/10/1 від 04.01.2011 плати за простоювання контейнерів та простоювання автомобілю. У зв`язку з цим, вважає відсутніми підстави для стягнення 13019,16 грн.

Представникам сторін у судовому засіданні роз`яснювались їх процесуальні права і обов`язки, передбачені статями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив:

13.12.2010 між Приватним підприємством “ТСТ” Виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тарон” Замовник, було укладено Генеральний договір № 13/12-2011 на транпортно-експедиторське обслуговування, відповідно до пункту 1.1 якого даний договір регулює взаємовідносини сторін під час виконання Виконавцем доручень Замовника на організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) вантажів Замовника (том 1 а.с.41-45).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів усіма видами транспорту.

Пунктом 2.1 договору Виконавець прийняв на себе зобов`язання організувати та здійснити перевезення, перевалку, зберігання, супровід, ТЕО вантажів та їх завантаження на судна за дорученнями та заявками Замовника.

Згідно з пунктом 2.2 договору, Виконавець зобов`язаний здійснювати контроль на всіх етапах просування вантажів, включаючи питання дотримання правил перевезення, складування, перевалки, зберігання, транспортування. Негайно інформувати Замовника про всі обставини, перешкоджаючі нормальному виконанню доручень або викликаючих неможливість їх виконання, в межах своєї компетенції приймає заходи до усунення таких обставин.

Згідно з пунктом 2.7 договору, Виконавець зобов`язався за дорученням Замовника здійснювати розрахунки за перевезення, перевалку вантажів та виконання третіми сторонами інших необхідних робіт та послуг.

Пунктами 2.11-2.17 договору закріплено обов`язки Замовника.

Відповідно до пункту 4.1 договору, оплата послуг, наданих по даному Договору, якщо не погоджено інше, здійснюється Замовником проти рахунків Виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку. Всі ставки в даному договорі сформульовані станом на 13.12.2010. На день здійснення оплати розмір відповідних платежів підлягає зміні прямо пропорційно курсу долару США, встановленому Національним банком України на це же день. Оплата здійснюється в українських гривнях.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що Замовник відшкодовує Виконавцеві витрати, які виникають при перевезенні та ТЕО вантажів Замовника, в погоджені строки.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується самими сторонами, що позовачем відповідачу були надані послуги по прийманню, перевантаженню в Одеському порту, зберіганню та автоперевезенню шести контейнерів з вантажем відповідача з м.Одеси до м.Севастополя в період з 24.11.2010 по 07.01.2011, в результаті чого позивачем були виставлені рахунки на оплату наданих послуг, які відповідачем сплачені частково.

Відповідач, не заперечуючи проти факту отримання послуг, однак вважає необгрунтованим нарахування в рахунках № 458/10/3 від 22.12.2010 та № 489/10/1 від 04.01.2011 плати за простоювання контейнерів та простоювання автомобілю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством “ТСТ” було виставлено на оплату відповідачеві наступні рахунки:

- рахунок № 458/10 від 22.11.2010 на суму 60105,80 грн.- оплачено відповідачем в повному обсязі (том 1 а.с.47-50);

- рохунок № 458/10/1 від 24.11.2010 на суму 53158,30 грн. оплачено в повному обсязі (том 1 а.с.46);

- рахунок № 458/10/2 від 03.12.2010 на суму 466,88 грн. оплачено в повному обсязі (том 1 а.с.51);

- рахунки № 458/10/3 від 22.12.2010 на суму 14793,88 грн. та № 489/10 від 24.12.2010 на суму 60200,94 грн. (всього на суму 74994,82 грн.) оплачено всього на суму 64201,20 грн. З урахуванням листів від 06.07.2011, направлених відповідачем на адресу Приватного підприємства “ТСТ” про зміну призначення платежу, вбачається, що рахунок № 489/10 від 24.12.2010 на суму 60200,94 грн. оплачено в повному обсязі, а рахунок № 458/10/3 від 22.12.2010 оплачено частково в сумі 4000,26 грн. Недоплата по рахунку № 45/10/3 від 22.12.2010 складає 10793,62 грн.(том 1 а.с.52-53, том 2 а.с.57-58);

- рахунок № 489/10/1 від 04.014.2011 на суму 5133,28 грн. оплачено частково в сумі 1948,60 грн. (том 1 а.с.54).

Пунктом 2.15 договору встановлено, що Замовник зобов`язується відшкодовувати витрати по перевезенню та ТЕО вантажів Замовника, а також витрати, пов`язані з виконанням окремих доручень та по відправленню поштою відвантажувальної документації за кордон або яка передається по телексу-телеграфу іноземним фірмам, у відповідності з чинними тарифами або окремо погодженими із Замовником ставками та розцінками.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що Виконавець за договором - Приватне підприємство “ТСТ” свої зобов`язання виконало із залученням інших осіб автоперевізників, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами виконаних робіт, рахунками на оплату, податковими накладними та документами, що підтверджують оплату Виконавцем понесених ним витрат в рамках виконання зобов`язання перед Замовником (том 1 а.с.55-64, 68-73, 102-108).

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що оплата позивачем послуг третіх осіб здійснювалась саме у виконання договору, укладеного з відповідачем, оскільки в документах, оформлених з третіми особами (зокрема, ТОВ «МШК Україна», ТОВ «АП Лоджістикс») містяться номери контейнерів, які доставлялись на адресу відповідача (том 2 а.с.61-78). Доводи відповідача про те, що перевезення не здійснювались ПП «Андре Едвертайзинг»суд також вважає необгрунтованими, оскільки такі доводи спростовуються наявними у справі матеріалами (том 1 а.с.83-90).

Посилання відповідача на завищення вартості демереджу (простоювання контейнерів) в рахунку № 458/10/3 від 22.12.2010 суд не може визнати обгрунтованими з огляду на відсутність доказів погодженої між сторонами договору вартості можливого простоювання контейнерів. При цьому, суд приймає до уваги, що такі ціни не явлюється фіксованими, саме таку ціну позивач фактично сплатив третім особам у виконання власного обов`язку перед відповідачем, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Суд також приймає до уваги, що відповідачем частково оплачено рахунок № 458/10/3 від 22.12.2010 в сумі 4000,26 грн. без зазначення того, за яким розрахунком здійснюється оплата демереджу (простоювання контейнерів).

Крім того, суд звертає увагу на пункт 6.1 Генерального договору № 13/12-2011 від 13.12.2010, яким передбачено, що претензії, які можуть виникнути з Договору, можуть бути пред`явлені протягом 2-х місяців після виникнення підстав для їх пред`явлення.

В той же час, відповідач не представив суду жодних доказів звернення до позивача із претензією про невірне нарахування в рахунках демереджу.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 13019,16 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що за прострочку платежу Замовник оплачує Виконавцеві пеню в розмірі 0,04 % від суми неуплати за кожний день прострочення.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлено 729,06 грн. пені.

Перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок пені, судом встановлено, що такий розрахунок зроблено з урахуванням вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та є вірним.

Позивач, посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України, також просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” індекс інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, суд, з урахуванням Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р «Рекомендації відносно застосування індексів інфляції про розгляді судових справ», вважає, що сума інфляційного відшкодування у звязку із застосуванням індексу інфляції складає 611,89 грн.

Розрахунок 3 % річних за весь час прострочення в сумі 149,81 грн., здійснений позивачем, суд вважає вірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги Приватного підприємства “ТСТ” підлягають задоволенню: 13019,16 грн. основної заборгованості, 729,06 грн. пені, 611,89 грн. індекс інфляції та 149,81 3% річних.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тарон” (99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, 39-21, ідентифікаційний код 25146986) на користь Приватного підприємства “ТСТ” (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24А, квартира 21, ідентифікаційний код 30047336) суму основної заборгованості в розмірі 13019,16 грн., 729,06 грн. пені, 611,89 грн. - індекс інфляції та 149,81 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тарон” (99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, 39-21, ідентифікаційний код 25146986) на користь Приватного підприємства “ТСТ” (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24А, квартира 21, ідентифікаційний код 30047336) витрати по сплаті держмита в сумі 145,20 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено згідно

з вимогами ст. 84 ГПК України

та підписано 15.07.2011