Рішення № 17080683, 19.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.11 р. Справа № 7/134

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Тайлієвій,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Первомайськвугілля” м. Первомайськ

До відповідача: Унітарного підприємства” Укрпромтехсплав” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення боргу у розмірі 172540,47грн; пені у розмірі 12629,96грн; інфляційних у розмірі 16305,07грн; 3% річних у розмірі 3772,26грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 дов.

Від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство „Первомайськвугілля” м. Первомайськ звернулося до Унітарного підприємства” Укрпромтехсплав” м. Донецьк про стягнення боргу у розмірі 172540,47грн; пені у розмірі 12629,96грн; інфляційних у розмірі 16305,07грн; 3% річних у розмірі 3772,26грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду копії наступних документів: договір купівлі-продажу вугілля №124/02-06-09 від 10.06.2009р. з додатками та додатковими угодами; розрахунки-фактури; акти прийому-передачі товару від червень, липень, серпень, жовтень 2009р., специфікації; угоди про зарахування зустрічних вимог; акт звірки розрахунків; рахунки №№ 571, 599,600, платіжні доручення, претензія про сплату заборгованості №01/4-2-501 від 16.08.2010р.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Відповідач у жодне судове засідання не зявився, правом на захист не скористався відзив на позов та витребувані судом документи не надав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Згідно витягу з ЄДРПОУ № 738674, який направлений на адресу господарського суду за відповідним запитом, на момент розгляду справи Унітарне підприємство ”Укрпромтехсплав” значиться в держреєстрі як юридична особа.

У звязку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу купівлі-продажу вугілля №124/02-06-09 від 10.06.2009р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що він діє до 31.12.2009р.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, продавець (позивач) зобовязується продати, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію марки ДГР 0-200 и ОС.

Кількість, якість товару, базисні умови поставок передбачені сторонами у розділі 2 та специфікаціях до Договору.

Ціна товару і загальна вартість поставки вказується у специфікаціях. Покупець здійснює розрахунок на умовах перерахування на поточний рахунок продавця 100%передплати (п. 3.2 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за договором у червні, липні, серпні, жовтні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу вугільну продукцію, в підтвердження чого у справі містяться акти прийому-передачі товару.

Відповідачу також були виставлені розрахунки-фактури №95 від 30.06.2009р, № 100 від 30.06.2009р., №113 від 08.07.2009р., №125 від 27.07.2009р., № 165 від 26.08.2009р., № 167 від 31.08.2009р., 244 від 31.10.2009р. на сплату поставленого вугілля.

Посилаючись на лише часткову сплату отриманого товару та на порушення умов Договору щодо термінів оплати, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості №01/4-2-501 від 16.08.2010р., у тому числі, суми боргу 172540,47 грн. В підтвердження факту направлення відповідачу вимоги у справі міститься копія квитанції про направлення.

Відповідач свої зобовязання стосовно оплати отриманого вугілля у повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

Шляхом дослідження матеріалів справи, заслухавши пояснення обох представників сторін, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем значиться заборгованість за отриманий товар в сумі 172540,47 грн., яка підтверджена матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, визнана у судовому засіданні відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 28.08.2010р. по 26.02.2011р. 3% річних в сумі 3772,26 грн. та за період з вересня 2010р. по березень 2011р. інфляційних у сумі 16305,07грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана вище стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання незалежно від того, чи передбачена така відповідальність умовами Договору.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом та згідно визначеного періоду нарахування сум інфляційних та 3% річних, вказаних позивачем, зазначені суми складають:

- 3 % річних складають 3772,26 грн.,

- інфляційні складають 13876,04 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 16305,07 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 3772,26 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, вимоги щодо стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 13876,04 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати згідно з умовами цього Договору та Додатків до нього, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 28.08.2010р. по 26.02.2011р. у сумі 12629,96 грн., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає умовам Договору та приписам чинного законодавства.

Нарахування пені перевірено судом з урахуванням умов Договору та приписів діючого законодавства та відповідно складає 13408,52 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 12629,96 грн., що не суперечить нормам діючого законодавства та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Первомайськвугілля” м. Первомайськ до Унітарного підприємства” Укрпромтехсплав” м. Донецьк про стягнення боргу у розмірі 172540,47грн; пені у розмірі 12629,96грн; інфляційних у розмірі 16305,07грн; 3% річних у розмірі 3772,26грн. задовольнити частково.

Стягнути з Унітарного підприємства „Укрпромтехсплав” (83108 м. Донецьк, пр-т. Партизанський, 1-а, ЄДРПОУ 32885467, р/р 26001150344171 у Донецькій філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) на користь Державного підприємства „Первомайськвугілля” (93200 м.Первомайськ, Луганської обл., вул.Куйбишева, 18а, код 32320594, р/р 2600930184684 в Первомайському б/в ЛЦВ „Промінвестбанку”, МФО 304308) 172540,47 грн. боргу, 3772,26 грн. 3% річних, 13876,04 грн. інфляційних, 12629,96 грн. пені., державне мито 2027,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 233, 08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 19.07.2011р.

Суддя Сгара Е.В.