Рішення № 17080630, 21.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.11 р. Справа № 13/48

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Тат Агро”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова фірма „Родник”, с. Стила, Донецька обл.

про стягнення 63576грн.57коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 02.08.2010р.) - представник

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тат Агро”, м. Київ (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова фірма „Родник”, Донецька обл., с. Стила (далі відповідач) про стягнення 63576грн.57коп., з яких сума основного боргу у розмірі 50000грн.00коп., 3% річних в сумі 3034грн.53коп., індекс інфляції в сумі 10542грн.00коп.

Ухвалою від 11.05.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 31.05.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, що стало підставою для звернення до суду та нарахування 3% річних та інфляційних витрат

На підтвердження вищевикладеного позивачем надані засвідчені копії договору купівлі продажу № 08-1 від 12.08.2009р., рахунку фактури № СФ -0198 від 12.08.2009р., видаткової накладної № РН -00354 від 12.08.2009р., довіреності серії ЯПС № 250240, банківських виписок, довідки № 20-1/06 від 20.06.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача заборгованості на користь позивача в розмірі 50000грн.00коп., акту звірки взаємних розрахунків станом на 24.05.2011р. з доказами відправки відповідачу.

Відповідач в судові засідання не зявився, про поважність відсутності представників суд не повідомлений, витребуваних документів не надав, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЄ № 189186 станом на 30.03.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова фірма „Родник”, Донецька обл., с. Стила (ідентифікаційний код 13504972) є адреса: 87221, Донецька обл., Старобешевський район, с. Стила, вул. Радянська, 5). Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Обізнаність відповідача про розгляд спору підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання ухвал суду.

У звязку з неявкою в судові засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових документів, суд неодноразово відкладав розгляд справи, востаннє на 21.06.2011р.

У судовому засіданні 21.06.2011р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги, надав довідку № 20-1/06 від 20.06.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача заборгованості на користь позивача в розмірі 50000грн.00коп., наполягав на прийнятті рішення без участі відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

12.08.2009р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі продажу № 08-1, згідно якого продавець зобовязується продати, а покупець прийняти та оплатити товар згідно рахункам та накладними, що являються невідємною частиною даного договору, які виставляє продавець на кожну окремо поставляєму партію товару. Згідно п. 5.3 даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 01.12.2009р.

Відповідно п. 2.2 договору оплата вартості товару здійснюється в наступному порядку: 50% вартості товару сплачується протягом 1 (одного) банківського дня з моменту поставки товару на склад покупця, 50% вартості товару сплачуються в строк до 01.12.2009р.

На виконання умов договору позивачем за видатковою накладною № РН -00354 від 12.08.2009р. був поставлений товар на загальну суму 168012грн.00коп.12.08.2009р. відповідачем був виставлений рахунок фактура № СФ -0198 від 12.08.2009р. на оплату товару, а саме рак сіл Ультра 120 т.к.с., у кількості 300, за ціною 466грн.70коп., загальною вартістю 168012грн.00коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 08-1 від 12.08.2009р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки у видатковій накладній вказаний саме договір № 08-1 від 12.08.2009р. Відповідач ствердження в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач поставлену продукцію отримав, що підтверджується підписом матеріально-відповідальної особи відповідача за довіреністю в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за обумовленою вартістю, строками оплати. В матеріалах справи наявна копія довіреності серії ЯПС № 250240 від 12.08.2009р., якою ОСОБА_2 уповноважується на отримання від відповідача цінностей за видатковою накладною № РН -00354 від 12.08.2009р., отже у суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача.

Відповідачем товар поставлений за видатковою накладною № РН -00354 від 12.08.2009р. оплатив лише частково на суму 118012грн.00коп., про що свідчать банківські виписки від 30.10.2009р. на суму 50012грн.00коп., від 04.12.2009р. на суму 28000грн.00коп.. від 16.12.2009р. на суму 22000грн.00коп., від 20.05.2010р. на суму 18000грн.00коп.

Отже, з врахуванням викладеного, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, у звязку з чим позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 50000грн.00коп.

В підтвердження наявності у відповідача перед позивачем заборгованості також надані акт звірки взаєморозрахунків станом на 24.05.2011р., з 01.01.2010 р. по 26.04.2011 р., довідка № 20-1/06 від 20.06.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача заборгованості В зазначених документах вказане кінцеве сальдо на користь позивача в сумі 50000грн.00коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню враховуючи наступне:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за договором № 08-1 від 12.08.2009р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору купівліпродажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що оплата вартості товару здійснюється в наступному порядку: 50% вартості товару сплачується протягом 1 (одного) банківського дня з моменту поставки товару на склад покупця, 50% вартості товару сплачуються в строк до 01.12.2009р.

Оскільки по накладній № РН 00354 від 12.08.2009р. товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 12.08.2009р., то оплата вартості товару мала бути вчинена наступним чином: 84006грн.00коп. до 13.08.2009р., 84006грн.00коп. до 01.12.2009р., внаслідок чого на час подання позову до господарського суду почалось прострочення виконання зобовязання.

Факт наявності заборгованості підтверджений матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.05.2011р., з 01.01.2010 р. по 26.04.2011 р., довідкою № 20-1/06 від 20.06.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача заборгованості на користь позивача в розмірі 50000грн.00коп.

Враховуючи викладене, з урахуванням часткової сплати заборгованості у сумі 118012грн.00коп., на час розгляду справи заборгованість складає 50000грн.00коп. Докази сплати зазначеної заборгованості суду не представлені, отже, позовні вимоги вважаються обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у розмірі основного боргу 50000грн.00коп.

У п. 3.1 договору сторонами погоджено, що при не виконанні або не належному виконанні зобовязань по даному договору сторони несуть відповідальність відповідно діючому законодавству.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач, керуючись нормами законодавства, просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3034грн.53коп. за період з 14.08.2009р. по 06.05.2011р. (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат суми боргу) та індекс інфляції в розмірі 10542грн.04коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат та 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. включно, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 10542грн.04коп. та сума 3% річних у розмірі 3034грн.53коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 50000грн.00коп., суми інфляції в розмірі 10542грн. 04коп., 3% річних в сумі 3034грн.53коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Тат Агро”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова фірма „Родник”, Донецька обл., с. Стила про стягнення 63576грн.57коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова фірма „Родник” (юридична адреса: 87221, Донецька обл., Старобешівський район, село Стила, вул. Радянська, 5, код ЄДРПОУ 13504972, р/р 26001010100026 в філії Донецької дирекції ПАТ УКБ „Камбіо”, МФО 394523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тат Агро”, (юридична адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, будинок 12, квартира 5, код ЄДРПОУ 33294293, р/р 260036483 в ПАТ „Український професійний банк” м. Київ, МФО 300205) суму основного боргу у розмірі 50000грн.00коп., 3% річних в сумі 3034грн.53коп., індекс інфляції в сумі 10542грн.04коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 635грн.76коп. та інформаційно технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.00коп.

Видати позивачу довідку на повернення зайво сплаченого державного мита у розмірі 284грн.23коп.

У судовому засіданні 21.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.