Рішення № 17080631, 23.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.11 р. Справа № 13/51

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний Гуллівер” м. Донецьк

до відповідача: Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Єнакієве

про стягнення заборгованості у розмірі 1499грн.99коп., штрафу у сумі 224грн.99коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю № 6 від 06.06.2011р.) - представник

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Чарівний Гуллівер” м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Єнакієве (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1499грн.99коп., штрафу у сумі 224грн.99коп.

Ухвалою від 11.05.2011р. судом порушено провадження по справі та призначено до розгляду на 02.06.2011р., сторони зобовязано надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором купівлі продажу № 1261 від 04.10.2010р., у звязку з чим також виникли підстави для нарахування штрафу.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору купівлі продажу № 1261 від 04.10.2010р., видаткових накладних № Д-00054252 від 10.12.2010р., № Д-00054148 від 10.12.2010р., № РН 0171696 від 17.12.2010р., № Д-00055221 від 17.12.2010р., двосторонній акт звірки взаєморозрахунків станом на 15.04.2011р., прибуткові касові ордери № 470054 від 28.03.2011р., № 471817 від 04.04.2011р., № 464638 від 07.03.2011р., № 468095 від 19.03.2011р., № 462537 від 26.02.2011р., № 460273 від 19.02.2011р., що свідчить про часткову оплату суми заборгованості.

17.06.2011р. позивач надав через канцелярію суду довідку за підписом директора та головного бухгалтера на підтвердження наявності заборгованості відповідача на користь позивача в розмірі 1499грн.99коп., що виникла станом на 15.04.2011р. з урахуванням часткових оплат, які були рознесені позивачем в хронологічному порядку.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначив, що заявки на поставку продукції заявлялися в усній формі, товар накладними отриувався особисто підприємцем.

Справа слуханням відкладалась з метою надання відповідачу права на захист, але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься засвідчена копія паспорта, з якого вбачається, що підприємець ОСОБА_1 мешкає за адресою: 86430, АДРЕСА_1. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду відповідачу.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальними правами, своєї позиції до відома суду не довів, жодних доказів не надав, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

В судовому засіданні 23.06.2011р. позивач звернувся з письмовою заявою про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 224грн.99коп. Заява прийнята судом до розгляду.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

04.10.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі продажу № 1261, згідно з яким продавець зобовязується передати у власність покупця приналежний продавцю товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно п.1.2 договору продавець зобовязаний передати товар в кількості та асортименті згідно заявкам покупця.

Згідно п. 3.3 договору покупець зобовязаний передати продавцю список осіб, уповноважених приймати поставлений товар, з зазначенням їх П.І.Б., посади на підприємстві покупця, зразками їх підписів на товарно розпорядницьких документів та копій паспортів прикладених до них.

Відповідно п. 5.1 договору ціна одиниці товару встановлюється продавцем та зазначається в накладних.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що оплата товару покупцем здійснюється по передоплаті або з відстроченням платежу не більше 10 днів.

Згідно п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання повноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № Д-00054252 від 10.12.2010р., № Д-00054148 від 10.12.2010р., № РН 0171696 від 17.12.2010р., № Д-00055221 від 17.12.2010р., всього загальною вартістю 1930грн.72коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується особистим підписом відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме відповідачем, оскільки додатком № 1 до договору покупець передбачив список осіб, уповноважених приймати товар за договором № 1261 від 04.10.2010р., що повністю відповідає вимогам п. 3.3 договору.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 1261 від 04.10.2010р. суд робить виходячи з того, що в видаткових накладних № Д-00054252 від 10.12.2010р., № Д-00054148 від 10.12.2010р., № РН 0171696 від 17.12.2010р., № Д-00055221 від 17.12.2010р. є посилання на договір № 1261 від 04.10.2010р. В наданих позивачем податкових накладних також зазначається в якості умови поставки договір № 1261 від 04.10.2010р. Відповідачем даний факт не спростований. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Викладені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № Д-00054252 від 10.12.2010р., № Д-00054148 від 10.12.2010р., № РН 0171696 від 17.12.2010р., № Д-00055221 від 17.12.2010р., податкових накладних до кожної видаткової накладної.

Станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, сума заборгованості в розмірі 1499грн.99коп. з урахуванням здійснених часткових оплат на суму 430грн.73коп., не погашена.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 1499грн.99коп. у звязку з не належним виконанням умов договору поставки № 1261 від 04.10.2010р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору поставки.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 5.3 договору передбачили, що оплата покупцем здійснюється по передоплаті або з відстроченням платежу не більше ніж 10 днів.

Оскільки позивач поставив товар без попередньої оплати з боку відповідача, а відповідач прийняв поставлений товар без усяких заперечень за застережень, то своїми фактичними діями сторони визначили порядок розрахунків з відстроченням платежу.

Відповідно до видаткових накладних № Д-00054252 від 10.12.2010р., № Д-00054148 від 10.12.2010р., № РН- 0171696 від 17.12.2010р., № Д-00055221 від 17.12.2010р., відповідачу був поставлений товар на загальну суму 1930грн.72коп. Враховуючи, що остання партія товару за видатковим накладним № РН-0171696, № Д-00055221 була поставлена і відповідно отримана відповідачем 17.12.2010р., то відповідно до п. 5.3 договору по кожній накладній вже наступив строк оплати та почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Як зазначалося відповідач частково оплатив вартість отриманого товару у сумі 430грн.73коп., внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 1499грн.99коп.

Дана сума заборгованості підтверджується довідкою за підписом директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача на користь позивача заборгованості, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 15.04.2011р. підписаний сторонами, що фактично свідчить про визнання з боку відповідача суми боргу в розмірі 1499грн.99коп.

Доказів погашення боргу в сумі 1499грн.99коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивачем на підставі п. 6.2 договору нарахована та заявлена до стягнення сума штрафу у розмірі 224грн.99коп., яка складає 15% від загальної суми неоплаченого товару.

Однак, заявою б/н від 23.06.2011р. позивач відмовився від позовних вимог в цій частині.

Статтею 22 ГПК України передбачено право позивача, зокрема, до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Враховуючи викладене, суд розяснив представнику позивача наслідки такої процесуальної дії та вирішив припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 1499грн.99коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний Гуллівер” м. Донецьк до Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Єнакієве про стягнення заборгованості у розмірі 1499грн.99коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (86427, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний Гуллівер” (83059, м. Донецьк, вул. Складська, будинок 5, код ЄДРПОУ 32193737, р/р 260000410030000 в ПАО „Профін Банк” м. Донецьк, МФО 334594) суму основного боргу в розмірі 1499грн.99коп., витрати на оплату державного мита в сумі 88грн.69коп., інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 205грн.21коп.

Припинити провадження в частині стягнення суми штрафу в розмірі 224грн.99коп.

У судовому засіданні 23.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.