Рішення № 17080628, 08.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.07.11 р. Справа № 13/45

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Эффект” м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Желанне, Ясинуватський р-н, Донецька обл.

про: стягнення заборгованості у розмірі 4178грн.90коп., штрафних санкцій у сумі 417грн.89коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю № 7 від 05.01.2011р.) - юристконсульт

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Эффект” м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Желанне, Ясинуватський р-н, Донецька обл. (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4178грн.90коп., штрафних санкцій у сумі 417грн.89коп.

Ухвалою від 10.05.2011р. судом порушено провадження у справі, призначено до розгляду на 31.05.2011р. сторони зобовязано надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 985/08 від 17.06.2008р., у звязку з чим виникли підстави також для нарахування штрафу.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору поставки № 985/08 від 17.06.2008р., видаткової накладної № 747588 від 30.06.2009р., генеральної довіреності до договору № 985/08 від 17.06.2008р., акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2009р. по 30.06.2009р., претензії з доказами відправки відповідачу, з вимогою оплатити виниклу суму заборгованості.

Клопотанням б/н від 31.05.2011р., наданим через канцелярію суду 31.05.2011р., представив суду довідку № 013/445 від 31.05.2011р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера, згідно з якою станом на 31.05.2011р. сума основної заборгованості відповідача на користь позивача становить 4178грн.990коп.

Справа слуханням відкладалась з метою надання відповідачу права на захист, але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії НОМЕР_3 станом на 25.05.2011р., свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2, з яких вбачається, що Фізична особа підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживає за адресою: 86023, АДРЕСА_1. Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Обізнаність відповідача про розгляд спору підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

В судовому засіданні 08.07.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав для залучення до матеріалів справи оригінал претензії № 013/333 від 07.09.200р. з вимогою до відповідача оплатити виниклу суму заборгованості в розмірі 4596грн.79коп. та штрафу в розмірі 417грн.89коп., докази відправки претензії відповідачу оригінал поштової квитанції від 09.09.2009р. та податкову накладну № 747588 від 30.06.2009р. до видаткової накладної, зазначив про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

17.06.2008р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 985/08 від 17.06.2008р, згідно з яким постачальник зобовязується передати покупцю товар в асортименті, кількості та по ціні, визначених в накладних, що є невідємними частинами цього договору, а покупець зобовязується прийняти цей товар та оплатити за нього грошову суму на умовах даного договору. Згідно п. 10.1.1. договору у випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, то строк дії договору автоматично пролонгується на один рік.

Згідно п. 1.2 договору право власності на товар переходить з моменту підписання покупцем накладних, що свідчить про передачу товару.

Відповідно п. 1.3 договору ціни на товар встановлюються постачальником окремо на кожну партію товару.

Відповідно п. 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником по попередній заявці покупця, в якій визначається детальний асортимент і кількість товару, строк поставки партії та загальна вартість партії товару.

Пунктом 2.2 договору сторони встановили, що зобовязання постачальника по строкам передачі товару, асортименту, кількості та якості, вважаються виконаними з моменту підписання накладних представникам постачальника.

Згідно п. 4.1 договору гроші за проданий товар перераховуються на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином:

4.1.1. договору за тютюнові вироби строк оплати договором фактично не встановлений;

4.1.2 договору за іншу групу товарів протягом 7 календарних днів після підписання накладних покупцем..

Відповідно п. 10.1 строк дії договору з 17.06.2008р. по 31.12.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковою накладною № 747588 від 30.06.2009р. на суму 4178грн.90коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме відповідачем, оскільки в матеріалах справи наявна генеральна довіреність до договору № 985/08 від 17.06.2008р., яка посвідчує зразок підпису матеріально-відповідальної особи на отримання товару особисто підприємця ОСОБА_1.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 985/08 від 17.06.2008р. суд робить виходячи з того, що у вищезазначених видаткових накладних є посилання на договір № 985/08 від 17.06.2008р. Крім того, договором поставки передбачена, зокрема, поставка тютюнових виробів, що і було поставлено а за видатковою накладною № 747588 від 30.06.2009р., тобто у суду є всі підстави вважати, що поставка товару здійснювалась саме на виконання умов договору № 985/08 від 17.06.2008р. Відповідачем даний факт не спростований. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Згідно з умовами договору з моменту підписання видаткової накладної покупцем відповідачем, вважається, що позивач в повному обсязі виконав свої зобовязання, щодо поставки товару за договором.

Однак, станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання щодо своєчасної та повної оплати товару, сума заборгованості в розмірі 4178грн.90коп. не погашена.

Позивач претензією № 013/333 від 07.09.2009р. звернувся до відповідача з вимогою оплатити виниклу за договором суму заборгованості в розмірі 4596грн.79коп., яка включає в себе суму основного боргу - 4178грн.90коп. та нарахований відповідно п. 7.2 договору штраф у розмірі 10% від суми боргу, який становить 417грн.89коп. У випадку не виконання вимог претензії, позивач попередив, що змушений буде звернутися до господарського суду з позовом про примусове стягнення даної суми.

Однак, станом на день прийняття рішення відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив жодних дій, спрямований на оплату виниклої на користь позивача заборгованості.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 4596грн.79коп. у звязку з неналежним виконанням умов договору поставки № 985/08 від 17.06.2008р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору купівліпродажу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Розділом 4 договору сторони передбачили наступний порядок розрахунків: в п. 4.1.2 цього розділу сторони встановили, що грошові кошти за іншу групу товарів перераховуються протягом 7 календарних днів після підписання накладних покупцем, при цьому у п. 4.1.1 строк оплати такого виду товару, як тютюнові вироби не встановлений.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами щодо саме спірного товару (тютюнових виробів) не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги.

Стаття 530 ЦК України не передбачає в якій саме формі повинна бути предявлена вимога. Як вбачається з матеріалів справи позивачем 08.09.2009р. була направлена відповідачу вимога № 013/333 від 07.09.2009р. про сплату заборгованості у заявленому розмірі і з посиланням на договір № 985/08 від 17.06.2008р., на виконання якого і була здійснена поставка товару за видатковою накладною № 747588 від 30.06.2009р. На підтвердження факту відправлення вимоги позивачем наданий оригінал поштової квитанції від 08.09.2009р. Суд дійшов висновку, що вищезазначена претензія є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України.

Моментом предявлення вимоги вважається дата отримання вимоги відповідачем. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога була направлена та відповідно отримана відповідачем ще в 2009р., то на день подання позову до господарського суду Донецької області строк оплати отриманого товару наступив та почалося вже прострочення виконання зобовязання відносно оплати поставленного товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобовязання оплатити у встановлений ст. 530 ЦК України строк суму боргу в розмірі 4178грн.90коп., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Зазначена сума основного боргу підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2009р. по 30.06.2009р., довідкою № 013/445 від 31.05.2011р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера, згідно з якою станом на 31.05.2011р. сума основної заборгованості відповідача на користь позивача становить 4178грн.990коп.

Доказів погашення боргу в сумі 4178грн.90коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення господарське зобовязання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від простроченої суми оплати, що складає 417грн.89коп.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобовязань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

В силу ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Суд відзначає, що принцип свободи договору, встановлений ст. 627 Цивільного кодексу України, включає в себе таки ознаки, як вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини; свобода вибору сторонами форми договору; право громадян або юридичних осіб, та інших субєктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Слід підкреслити те, що в першу чергу свобода договору проявляється у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Так, договір підписаний сторонами добровільно, без зауважень, протоколу розбіжностей до нього, зокрема умови п. 7.2 договору погоджені сторонами.

Оскільки, відповідачем не виконанні належним чином зобовязання, тому це є підставою для застосування господарських санкцій, встановлений зокрема, договором.

У ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Отже, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 417грн. 89коп. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 4178грн.90коп., штрафу в сумі 417грн.89коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Эффект” м. Донецьк до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, смт. Желанне, Ясинуватський р-н, Донецька обл. про стягнення заборгованості у розмірі 4178грн.90коп., штрафних санкцій у сумі 417грн.89коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 86023, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Эффект” (юридична адреса: 83121, м. Донецьк, вул. Собінова, будинок 2Б, код ЄДРПОУ 22016013, р/р 26008058076000 ДОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 335076) суму основного боргу в розмірі 4178грн.90коп., штрафу в сумі 417грн.89коп., витрати на оплату державного мита в сумі 102грн. 00коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 08.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.