Рішення № 17079884, 14.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2011Справа №5002-25/1861.2-2011 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2

до відповідача Алуштинському санаторію «Ветеран», Міністерства праці та соціальної політики, м.Алушта, вул. Червоноармійська, 68

про стягнення 80794,50 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_2, дов. №1 від 19.01.11, представник

від відповідача ОСОБА_3, дов. №01-33/320 від 11.05.11, представник

Обставини справи:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Алуштинського санаторію «Ветеран», Міністерства праці та соціальної політики про стягнення 80794,50 грн. заборгованості за договором постачання № 12 від 27.03.2008.

Позов обґрунтовано тим, що упродовж 2008 року позивач поставив відповідачу м'ясо яловичини на загальну суму 416566, 00 грн., у тому числі згідно укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 12 від 27.03.2008. Однак, відповідач оплатив вартість отриманого товару частково в сумі 335 771,50 грн., тому позивач просить стягнути з відповідача 80 794,50 грн. боргу.

Рішенням господарського суду АР Крим від 04 червня 2009 року позов задоволено, стягнено з Алуштинського санаторію «Ветеран» Міністерства праці та соціальної політики на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 80794,50 грн. заборгованості, 807,94 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.06.2009 на виконання рішення господарського суду АР Крим від 04.06.2009 виданий наказ.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 21.07.2009 апеляційну скаргу Алуштинського санаторію «Ветеран» залишено без задоволення; рішення господарського суду АРК від 04.06.2009 у справі № 2-11/840-2009 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Алуштинського санаторію «Ветеран» задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 та рішення господарського суду АР Крим від 04.06.2009 у справі № 2-11/840-2009 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду АРК.

Рішенням господарського суду АР Крим від 11 серпня 2010 року по справі № 2-23/2556.1-2010 (попередній № 2-11/840-2009) позов задоволено; стягнено з Алуштинського санаторію «Ветеран» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 80 794, 50 грн. заборгованості, 807,94 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

27 серпня 2010 року на примусове виконання рішення господарського суду АР Крим від 11 серпня 2010 року виданий наказ.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2010 року апеляційну скаргу Алуштинського санаторію «Ветеран» Міністерства праці та соціальної політики залишено без задоволення; рішення господарського суду АР Крим від 11.08.2010 у справі № 2-23/2556.1-2010 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2011 касаційну скаргу Алуштинського санаторію «Ветеран» задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 11.08.2010 скасовано; справу № 2-23/2556.1-2010 направлено на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Матеріали справи №2-23/2556.1-2010 повернуто до господарського суду АР Крим.

В результаті проведення автоматичному розподілу справи №2-23/2556.1-2010 справу передано на розгляд судді господарського суду АР Крим Копиловій О.Ю. з привласненням справі № 5002-25/1861.2-2011.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10 травня 2011 року справа № 5002-25/1861.2-2011 прийнята до провадження суддею господарського суду АР Крим Копиловою О.Ю. та призначена до розгляду.

08 червня 2011 року від відповідача до суду надійшла заява в порядку ст. 122 Господарського процесуального кодексу України з проханням видати наказ про повернення грошових коштів стягнутих наказом на примусове виконання рішення господарського суду АР Крим №2-11/840-2009 у розмірі 80 794,50 грн.

Крім того, 08 червня 2011 року від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій спірних накладних, які вилучені у Спеціалізованого Алуштинського санаторію «Ветеран» 04.04.2009 Алуштинським МВ ГУМВС України в АР Крим на підставі постанови Алуштинського міського суду від 13.03.2009.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09 червня 2011 року клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів судом задоволено, належним чином засвідчені копії накладних долучені до матеріалів справи; заява Алуштинського санаторію «Ветеран» про поворот виконання рішення господарського суду АР Крим, в порядку ст. 122 ГПК України прийнята до розгляду.

Сторони надали суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2011 у справі №2-23/2556.1-2010.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 11 липня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів, в порядку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, що відбулось 11 липня 2011 року оголошена перерва до 14 липня 2011 року, про що сторони були сповіщені під підпис у бланку перерви.

Після перерви судове засідання продовжено.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи викладене, оскільки матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в період 2008 року постачав Алуштинському санаторію «Ветеран» Міністерства праці та соціальної політики м'ясо яловичини.

27 березня 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Алуштинським санаторієм “Ветеран” (покупець) був укладений договір поставки продуктів №12.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобовязується в порядку і на умовах передбачених цим договором поставити свіже м'ясо яловичини, згідно КДК 15.11.1, а покупець, в порядку та на умовах, передбачених договором, прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до пункту 1.2 договору загальна кількість продукції, яка є предметом постачання зазначеного договору, визначається в специфікації, яка є невідємною частиною договору.

Згідно пункту 2.1 договору - ціна, кількість, асортимент вказуються в рахунках на оплату.

Також згідно пункту 3.4 договору, прийом товару покупцем підтверджується відміткою у накладній (штамп та розпис одержувача товару).

Пунктом 3.1 встановлено, що постачання товару здійснюється впродовж дії договору на умовах самовивозу або транспортом постачальника згідно представленої дислокації та попередньої заявки покупця по узгодженому графіку та наявності грошових коштів покупця.

Відповідно до пункту 5.1 договору всі розрахунки за відвантажений товар проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку при наявності договору та товарно-транспортної накладної.

Пунктом 5.2 договору зазначено, що постачальник і покупець домовились, що при відсутності грошів на рахунку покупця на придбання продуктів харчування постачальник може поставляти продукти з відстроченням платежу до 2-х місяців.

Строк дії договору згідно пункту 7.4 встановлений з моменту підписання його обома сторонами та до 31.12.2008.

При попередніх розглядах даної справи судами встановлено, що позивач за період з 12.01.2008 по 26.12.2008 поставив відповідачу товар на загальну суму 416566,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1-37 (том 1, а. с 7 - 31, 80 - 126).

Однак, відповідач здійснив оплату продукції частково в сумі 335771,50 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (том 1, а. с. 32 - 46).

В зв'язку з викладеним, за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 80794,50 грн.

Вищий господарський суд України в постановах від 01 березня 2010 року (справа №2-11/840-2009) та від 28 лютого 2011 року (справа №2-23/2556.1-2010) зазначив, що при новому розгляді справи необхідно дослідити зміст спірних видаткових накладних, які було вилучено у відповідача 04.04.2009 Алуштинським МВ ГУМВС України в АР Крим на підставі постанови Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2009 та приєднано до матеріалів кримінальної справи. Від зясування цих обставин залежить обґрунтованість вимог позивача.

Згідно ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як було вже зазначено раніше, 08 червня 2011 року від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій спірних накладних, які вилучені у Спеціалізованого Алуштинського санаторію «Ветеран» 04.04.2009 Алуштинським МВ ГУМВС України в АР Крим на підставі постанови Алуштинського міського суду від 13.03.2009.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09 червня 2011 року клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів судом задоволено, належним чином засвідчені копії накладних долучені до матеріалів справи.

Таки чином, до матеріалів справи були долучені накладна №11 від 01 лютого 2008 року, накладна №5 від 16 січня 2008 року, накладна №16 від 12 лютого 2008 року, накладна №13 від 08 лютого 2008 року, накладна №22 від 01 березня 2008 року, накладна №21 від 23 лютого 2008 року, накладна №27 від 11 березня 2008 року, накладна №25 від 04 березня 2008 року, накладна №38 від 01 квітня 2008 року, накладна №30 від 20 березня 2008 року, накладна №54 від 29 квітня 2008 року, накладна №46 від 12 квітня 2008 року, накладна №61 від 15 травня 2008 року, накладна №57 від 08 травня 2008 року, накладна №69 від 26 травня 2008 року, накладна №65 від 19 травня 2008 року, накладна №75 від 02 червня 2008 року, накладна №72 від 29 травня 2008 року, накладна №90 від 19 червня 2008 року, накладна №81 від 06 червня 2008 року, накладна №103 від 04 липня 2008 року, накладна №98 від 27 червня 2008 року, накладна №115 від 25 липня 2008 року, накладна №107 від 11 липня 2008 року, накладна №127 від 08 серпня 2008 року, накладна №123 від 04 серпня 2008 року, накладна №136 від 22 серпня 2008 року, накладна №134 від 18 серпня 2008 року, накладна №148 від 08 вересня 2008 року, накладна №144 від 01 вересня 2008 року, накладна №158 від 23 вересня 2008 року, накладна №154 від 16 вересня 2008 року, накладна №186 від 30 жовтня 2008 року, накладна №164 від 29 вересня 2008 року, накладна №32 від 30 жовтня 2008 року.

Дослідивши зазначені накладні, суд встановив, що дані про ціну товару, на деяких накладних, які представлені відповідачем, а саме: накладні №54 від 29 квітня 2008 року, №61 від 15 травня 2008 року, №90 від 19 червня 2008 року, №103 від 04 липня 2008 року, №98 від 27 червня 2008 року, №115 від 25 липня 2008 року, №107 від 11 липня 2008 року, №127 від 08 серпня 2008 року, №123 від 04 серпня 2008 року, №136 від 22 серпня 2008 року, №134 від 18 серпня 2008 року, №148 від 08 вересня 2008 року, №144 від 01 вересня 2008 року, №158 від 23 вересня 2008 року, №154 від 16 вересня 2008 року не відповідають даним, відображеним в одному з екземплярів тих же документів, що зберігаються у позивача, оскільки в зазначених екземплярах накладних Алуштинського санаторію «Ветеран», Міністерства праці та соціальної політики має місце корегування (виправлення) цін оприходуваних продуктів харчування з порушенням положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, а саме: шляхом закреслення однієї ціни та написання поряд іншої.

За зазначеним фактом було порушено кримінальну справу у відношенні головного бухгалтера Алуштинського санаторію «Ветеран», Міністерства праці та соціальної політики Гололобовой В.П., яку згодом визнано винною у скоєні злочину, що передбачено частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України (вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 11 жовтня 2010 року справа №1-166/10).

Таким чином, наявність екземплярів накладних із викресленням свідчить лише про порушення відповідачем ведення бухгалтерського обліку, а не спростовують сам факт поставки товару за тими цінами, про які зазначено в накладних, що є у матеріалах справи (а.с. том 1, а. с 7 - 31, 80 - 126).

Посилання відповідача на те, що постачальником були підвищенні ціни на продукти харчування також не можуть бути належним доказом правоти відповідача, оскільки накладні підписані та скріплені печатками обох сторін, що свідчить про те, що відомості які в них містяться влаштовують обидві сторони.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 80794,50 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується заяви відповідача в порядку ст. 122 Господарського процесуального кодексу України про повернення грошових коштів стягнутих наказом на примусове виконання рішення господарського суду АР Крим №2-11/840-2009 у розмірі 80 794,50 грн. суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 122 Господарського процесуального кодексу України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Однак, оскільки позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача в порядку 122 Господарського процесуального кодексу України про поворот виконання рішення.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18 липня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Алуштинського санаторію "Ветеран" Міністерства праці та соціальної політики (98518, АР Крим, м. Алушта, вул. Красноарміська, 68, р/р 35215005000290, 35220001000290 у ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, ідентифікаційний код 05507614, МФО 824026) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 у АФ АКБ “Укрсоцбанк”, м. Алушта, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, МФО 324010) 80794,50 грн. заборгованості.

3.Стягнути з Алуштинського санаторію "Ветеран" Міністерства праці та соціальної політики (98518, АР Крим, м. Алушта, вул. Красноарміська, 68, р/р 35215005000290, 35220001000290 у ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, ідентифікаційний код 05507614, МФО 824026) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 у АФ АКБ “Укрсоцбанк”, м. Алушта, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, МФО 324010) 807,94 грн. державного мита.

4.Стягнути з Алуштинського санаторію "Ветеран" Міністерства праці та соціальної політики (98518, АР Крим, м. Алушта, вул. Красноарміська, 68, р/р 35215005000290, 35220001000290 у ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, ідентифікаційний код 05507614, МФО 824026) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 у АФ АКБ “Укрсоцбанк”, м. Алушта, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, МФО 324010) 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.В задоволенні заяви відповідача, в порядку 122 Господарського процесуального кодексу України, про поворот виконання рішення відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.

рішення оформлене 18 липня 2011 року