Рішення № 17079859, 14.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2011Справа №5002-32/2362-2011 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, м.Сімферополь ( 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська,19, ідентифікаційний код 23896447)

До відповідача - Територіального управління державної судової адміністрації в Автономної республіці Крим (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Павленко, 48, ідентифікаційний код 26273942)

Про стягнення 35087,34 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_2, довіреність № 11.0-27/04 від 04.01.2011р. у справі.

Від відповідача ОСОБА_3, довіреність № 05-22/595 від 04.04.2011р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Головне управління Державного казначейства України в АР Крим звернулось до Господарського суду АРК до відповідача Територіального управління державної судової адміністрації в Автономної республіці Крим, АР Крим, з позовними вимогами та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про участь у витратах з використання приміщень та прилеглої території загальною площею 1446,60 м.кв. що розташовано за адресою м.Сімферополь вул.Павленка,48, яка складає 35087,34 грн., витрачених позивачем на оплату послуг з теплопостачання, також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АРК від 02.06.2011 р. позов було прийнято до розгляду та порушено провадження по справі № 5002-32/2362-2011.

Позивач заявою № 11.0-09.1/307-6485 від 14.07.2011р. в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги у бік зменшення та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором, яка складає 19381,77 грн., також просить стягнути судові витрати.

Окрім цього, вищезазначеною заявою, позивач фактично додав позов новою підставою позову у вигляді додатково предявленої вимоги про стягнення суми за договором на підставі рахунку №31 від 20.05.2011р. в сумі 794,43 грн.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У звязку з тим, що у судовому засіданні 12 липня 2011р. вже було розпочато розгляд справи по суті, то суд не прийняв до розгляду зазначене уточнення в частині стягнення з відповідача 794,43 грн. виставлених відповідачу згідно з рахунком №31 від 20.05.2011р.

В частині вимоги стягнення з відповідача 18,587 грн. 34 коп. заборгованості за договором за рахунками №1 від 15.02.2011р., №7 від 22.03.2011р., №20 від 19.04.2011р., суд прийняв заяву позивача до розгляду, так як відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач частково визнав позовні вимоги визначені позивачем в редакції від 14.07.2011р. , за виключенням суми 794,43 грн., виставленій рахунком №31 від 20.05.2011р., посилаючись на відсутність у первинно поданій редакції позовної заяви в обґрунтуванні позову вищезазначеного рахунку, посилаючись на відсутність у позивача можливості додати новими підставами позов, у в звязку із тим, що розгляд справи розпочато по суті у попередньому судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.07.2011р. оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2007р. між Головним управлінням Державного казначейства України в АР Крим (позивач) та Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Автономної республіці Крим (відповідач) укладено|ув'язнений| договір б/н про участь у витратах з використання приміщень та прилеглої території загальною площею 1446,60 м.кв. що розташовано за адресою м.Сімферополь вул.Павленка,48,(а.с. 21-23).

Згідно з пунктом 1 Договору відшкодування витрат на утримання приміщень площею 847,1 м.кв. розташованих за адресою м.Сімферополь вул.Павленка,48, переданих у користування «Управлінню» (відповідачу) на підставі договору оренди державного нерухомого майна від 09.04.2004р. у відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003р. №599.

Розділом 3 Договору визначено порядок проведення розрахунків, відповідно до якого відповідач відшкодовує позивачу фактичні витрати на утримання займаних приміщень та території за користування теплом, - пропорційно займаним приміщенням, на підставі наданих позивачем рахунків.

Строк дії договору зазначений у пункті 6.1 Договору, та вважається щорічно продовженим без додаткових погоджень на той же строк і умовах, якщо за один місяць до спливу дії договору одна із сторін не потребує його розірвання або зміни.

Додатковою угодою до Договору про участь у витратах з використання приміщень та прилеглої території від 08.04.2011р. пункт 1 Договору було змінено на наступну редакцію:

-«відшкодування витрат на утримання приміщень площею 1446,60 м.кв. розташованих за адресою: м.Сімферополь вул.Павленка,48, наданих у користування «Управлінню» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003р. №599». В підпункті 3.1.1.пункту 3.1.Договору слова «приміщення» замінити «Площі».

Позивач обовязки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується виставленими рахунками №1 від 15.02.2011р., №7 від 22.03.2011р., №20 від 19.04.2011р., та не заперечується відповідачем, про що свідчать підписані обома сторонами Актами звірки взаємних розрахунків (а.с.41).

У виконання вимог договору відповідачем частково були оплачені виставлені рахунки,

що підтверджується копіями платіжних доручень.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів заборгованість в розмірі 13000 грн. оплачена відповідачем платіжним дорученням №1362 на суму 7500 грн. від 08.06.2011р. та 11.07.2011р. платіжними дорученнями №1676 та №1677 на суму 3419,75 грн.та відповідно 2080,25 грн., доданих до матеріалів справи, тобто після звернення позивача до суду із позовною заявою (02.06.2011р. відповідно до штампу вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду АР Крим).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі підлягає припиненню в частині стягнення 13000 грн. у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем вказана сума заборгованості погашена.

Крім того, позивач у позовній заяві визначає суму заборгованості за договором, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 01.05.2011р. та дорівнює 35.087 грн. 34 коп.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, платіжним дорученням №1269 від 31.05.2011р., відповідач частково сплатив суму заборгованості в розмірі 3500грн., а отже до моменту звернення позивача із позовом до суду. (01.06.2011р. згідно зі штампом поштового відділення на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до Господарського суду АР Крим).

Отже, суд не вбачає обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви в частині зменшення суми основного боргу на суму 3500 грн, оскільки вказані зменшення, порушують права та охоронювані законом інтереси відповідача, оскільки в цій частині позову має бути відмовлено за необґрунтованістю, що у свою чергу має наслідком перерозподіл судових витрат.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, статтею 49, 78, пунктом 1-1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в Автономної республіці Крим (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Павленко, 48, ідентифікаційний код 26273942) на користь Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, м.Сімферополь ( 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська,19, ідентифікаційний код 23896447) 18587 (вісімнадцять тисяч пятсот вісімдесят сім) грн. 34 коп. основного боргу, 315,99 грн. державного мита та 212, 46 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 13000 грн. - провадження у справі припинити.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.