Рішення № 17079814, 05.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2011

Справа №5002-1/2530-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТМ», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 13/64, кв. 157; 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Данилова, 43-ж),

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Альмінський завод будівельних матеріалів», (98440, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Скалисте, вул. Мічуріна, 1),

про стягнення 2 137,95грн.

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача Кайзер І.В., директор,

від відповідача не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТМ» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альмінський завод будівельних матеріалів» про стягнення витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1 384,49грн. та 3% річних в розмірі 753,46грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно виконав зобов’язання за договором поставки № 01 від 01.01.2010р., що в свою чергу надає позивачу право вимагати сплати витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та річних.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТМ» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Альмінський завод будівельних матеріалів» (покупець) укладений договір поставки № 01, (аркуш справи 10, далі договір).

Згідно умов договору продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити паливно-мастильні матеріали на умовах, передбачених даним договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору №01 поставив Публічному акціонерному товариству «Альмінський завод будівельних матеріалів» товар на загальну суму 32407,00грн.

У розділі 5 сторони обумовили, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури на партію товару. Оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу на 60 календарних днів. В разі несплати у встановлений строк нараховуються відсотки із рахунку 1% від суми простроченого зобов’язань, за кожен день прострочки.

Таким чином, згідно умов договору остаточний строк розрахунків за поставлені відповідачу в 2010р. паливно-мастильні матеріали мав бути здійснений 15.03.2010р. (за розрахунковою накладною № 11 від 14.01.2010р.) та 06.06.2010р. (за розрахунковою накладною № 104 від 07.04.2010р.)

Як зазначає позивач, Публічне акціонерне товариство «Альмінський завод будівельних матеріалів» свої зобов’язання за договором поставки належним чином не виконав, а саме: відповідач сплатив вартість поставленого в 2010р. товару лише 29.12.2010р., що підтверджується актами взаєморозрахунків та відповідною банківською квитанцією.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобов’язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов’язань за договором поставки у строки передбачені даним договором суду не надано.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до відшкодування суму витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1 384,49грн. та 3% річних в розмірі 753,46грн., які обчислені правомірно, через що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТМ» підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 11.07.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альмінський завод будівельних матеріалів», (98440, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Скалисте, вул. Мічуріна, 1; банківські реквізити: рахунок 26007010000160 в АКБ «Індустріалбанк», м. Запоріжжя, МФО 313849, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 00290831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТМ», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 13/64, кв. 157; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 36394188) витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1384,49грн., річні в розмірі 753,46грн., держане мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.