Постанова № 17078942, 30.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 року Справа № 5023/1384/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 01.02.11р., ОСОБА_2, дов. б/н від 04.01.11р.

першого відповідача не зявився

другого відповідача - ОСОБА_3, дов. б/н від 04.01.11р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Фірми «ДіМєрус Інженерінг»Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків (вх. № 2260 Х/3) та апеляційну скаргу другого відповідача Холдінгової компанії «АвтоКРАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук (вх. № 2350 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2011 року по справі № 5023/1384/11

за позовом Фірми «ДіМєрус Інженерінг»Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргпрім Твердосплав», м. Харків

2) Холдінгової компанії «АвтоКРАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук

про стягнення 95932,84 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з другого відповідача, Холдінгової компанії «АвтоКРАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства, 71965,06 грн. основного боргу, інфляційних в розмірі 18957,83 грн., а також просив стягнути солідарно з 1-го та 2-го відповідачів 3% річних в сумі 5009,95 грн., посилаючись на неналежне виконання 2-м відповідачем умов договору поставки № 147Ри від 29.01.2007 р. та додаткових угод до нього.

В процесі розгляду справи позивач надав уточнення до позовної заяви, в яких просив суд стягнути з 2-го відповідача суму основного боргу в розмірі 71965,06 грн., 21060,51 грн. інфляційних втрат, стягнути солідарно з 1-го та 2-го відповідачів 3% річних в сумі 5009,95 грн., а також судові витрати повязані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 травня 2011 року по справі № 5023/1384/11 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково.Стягнуто з Холдінгової компанії «АвтоКРАЗ» у формі відкритого акціонерного товариства на користь Фірми «ДіМєрус Інженерінг»Товариства з обмеженою відповідальністю 71965,06 грн. основного боргу, 11874,18 грн. інфляційних витрат, 1165,59 грн. 3% річних, 850,04 грн. витрат по сплаті державного мита, 204,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргпрім твердосплав»та Холдінгової компанії «АвтоКРАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства солідарно на користь Фірми «ДіМєрус Інженерінг»Товариства з обмеженою відповідальністю 1165,59 грн. 3% річних, 11,65 грн. витрат по сплаті державного мита та 2,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач з рішення господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2011 року по справі № 5023/1384/11 в частині відмови у стягненні 12025,36 грн. інфляційних втрат, 2342,31 грн. 3% річних скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з 2-го відповідача 12025,36 грн. інфляційних втрат, 105,42 грн. державного мита та солідарно стягнути з 1-го та 2-го відповідачів 2342,31 грн. 3% річних та судових витрат. В іншій частині просить рішення залишити без змін. В обґрунтування викладених вимог посилається на те, що судом першої інстанції помилково зроблений висновок про те, що заборгованість при нарахуванні штрафних санкцій виникла тільки з 01.03.2010 р. дати підписання додаткової угоди № 3 від 04.01.2010 р. до договору № 147Ри від 29.01.2007 р., вважає, що позивачем правомірно нараховані інфляційні втрати в розмірі 12025,36 грн. та 3% річних в розмірі 2342,31 грн. за період з 05.12.2008 р. (дата виникнення грошового зобовязання) по 04.01.2010 р. (дата підписання додаткової угоди № 3 про надання відстрочки по договору).

Другий відповідач також з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. При цьому заперечує наявність заборгованості, зазначає про те, що надані позивачем накладні не мають жодного відношення до договору № 147Ри від 29.01.2007 р., що підтверджується відсутністю в них посилань на вказаний договір. В той же час, вказує на те, що вимога про оплату заборгованості надійшла від позивача 28.02.11р., в звязку з чим вважає, що строк оплати отриманої продукції настав 07.03.11р. З викладених підстав також вважає необґрунтованим стягнення інфляційних та 3% річних.

Крім того, 2-й відповідач надав доповнення до апеляційної скарги, в яких посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в звязку з тим, що справу було розглянуто за його відсутністю, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, що, на думку заявника скарги, є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу 2-го відповідача, в якій з наведеними доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу 2-го відповідача без задоволення, як безпідставну.

Оскільки апеляційна скарга позивача та апеляційна скарга 2-го відповідача стосуються однієї і тієї ж справи, між тими ж сторонами, колегія суддів вважає доцільним об`єднати зазначені скарги в одне апеляційне провадження.

1-й відповідач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргпрім твердосплав», відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом брати участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та 2-го відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Фірмою «ДіМєрус Інженерінг» Товариства з обмеженою відповідальністю (продавець) та Холдінговою компанією «АвтоКРАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства (покупець) був укладений договір № 147Ри від 29.01.2007 р. про поставку продукції з подальшою пролонгацією додатковими угодами.

Згідно п. 2.2 договору розрахунок за виготовлену продукцію здійснюється шляхом переказу грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця у вигляді 50% передоплати протягом 30 днів після підписання договору, решта 50 % протягом 15 днів після одержання продукції.

Специфікацією № 2 від 18.10.2007 р. сторонами узгоджена вартість продукції на загальну суму 178199,64 грн.

18.10.2007 р. сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору, на підставі якої вартість продукції збільшилась на суму 178199,64 грн. і складає 274630,44 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що Холдінгова компанія «АвтоКРАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства на виконання умов договору на підставі рахунку № СФ-0001374 від 21.11.2007 р. перерахувала позивачу грошову суму в розмірі 89099,82 грн., що підтверджується банківською випискою.

В свою чергу позивачем, на виконання своїх зобовязань за договором 30.07.2008 р., 20.08.2008 р., 02.09.2008 р. та 19.11.2008 р. згідно видаткових накладних №№ РН-0000386, РН-0000422, РН-0000455, РН-0000640, РН-0000641 та довіреностей №№ 023225, 023400, 024724, 024725 відповідно 2-му відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 161064,88 грн.

2-й відповідач у відповідності з п. 2.2 договору оплату продукції не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 71965,06 грн.

Додатковою угодою № 3 від 04.01.2010 р. до договору продовжено строк дії договору до 31 грудня 2010 року. Згідно п. 2.10 остаточну оплату в сумі 71965,06 грн. за продукцію отриману протягом 2008 року покупець зобовязується оплатити в строк до 01.03.2010 р.

Однак, 2-й відповідач у визначений додатковою угодою № 3 від 04.01.2010 р. строк з позивачем не розрахувався.

Враховуючи, що вказана сума боргу, 2-м відповідачем не оспорювана, останній доказів погашення суми боргу не представив, аргументованих заперечень не надав, а також враховуючи, що згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції правомірно позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 71965,06 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані відповідачу 21060,51 грн. інфляційних втрат, а також позивач просив стягнути солідарно з 1-го та 2-го відповідачів 3% річних в сумі 5009,95 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги в зазначеній частині суд першої інстанції послався на те, що додатковою угодою № 3 до договору сторони визначили, що остаточну оплату в сумі 71965,06 грн. за продукцію отриману протягом 2008 року покупець зобовязаний сплатити в строк до 01 березня 2010 року, в звязку з чим дійшов висновку, що заборгованість у відповідача виникла з 01.03.2010 р.

Таким чином, за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних в розмірі 11874,18 грн.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних, які підлягають стягненню солідарно з 1-го та 2-го відповідачів на підставі п. 5.1 договору поруки від 10.12.2009 р., укладеного між ТОВ «Оргпрім твердосплав»та Холдінгової компанії «АвтоКРАЗ»у формі ВАТ, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню в сумі 2331,19 грн. за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2011 р.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм матеріального права, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено в стягненні інфляційних та річних за період з 05.12.2008 р. (дата виникнення грошового зобовязання) по 04.01.2010 р. (дата підписання додаткової угоди № 3 про надання відстрочки по договору), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки додатковою угодою № 3 від 04.01.2010 р., яка є невідємною частиною договору № 147Ри від 29.01.2007 р., сторони погодили, що остаточну оплату в сумі 71965,06 грн. за продукцію отриману протягом 2008 року покупець зобовязується оплатити в строк до 01.03.2010 р. Тобто саме з 01.03.2010 р. відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, та саме з цієї дати позивач має право вимагати стягнення інфляційних та сплати 3% річних.

Наведені 2-м відповідачем доводи про те, що надані позивачем накладні не мають жодного відношення до договору № 147Ри від 29.01.2007 р. в звязку з відсутністю в них посилань на вказаний договір, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Так, згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою передбачені обовязкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

До того ж, спірні видаткові накладні мають посилання на рахунок-фактуру № СФ-0001374 від 21.11.07р., а 2-й відповідач сплативши частково отриману продукцію, підставою оплати зазначив договір № 147Ри від 29.01.2007 р. та рахунок-фактуру № СФ-0001374 від 21.11.07р. (аркуші справи 27-29)

Також, посилання заявника скарги 2-го відповідача на те, що продукція на суму 71965,06 грн. поставлялась не в рамках договору № 147Ри від 29.01.2007 р. не відповідає обставинам справи та спростовується п. 2.10 додаткової угоди № 3 від 04.01.2010 р.

Наведені 2-м відповідач доводи про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в звязку з тим, що справу було розглянуто судом за відсутністю представника 2-го відповідача не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, призначеного на 12 травня 2011 року колегія суддів вважає правомірними, оскільки ухвалою господарського суду від 27 квітня 2011 року за клопотанням позивача та 2-го відповідача продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 14 травня 2011 року, розгляд справи відкладено на 12 травня 2011 року, при цьому ухвала від 27 квітня 2011 року сторонам направлена не була. Таким чином, судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме: справу розглянуто за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, яка є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, факти, викладені позивачем в наданій до суду апеляційній скарзі та його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, але справу було розглянуто за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, а тому рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2011 року по справі № 5023/1384/11 підлягає скасуванню з прийняттям такого ж рішення про задоволення позовних вимог частково.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 2 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фірми «ДіМєрус Інженерінг»Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Холдінгової компанії «АвтоКРАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2011 року по справі № 5023/1384/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Холдингової компанії "АвтоКРАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62, Код ЕДРПОУ 05808735, р/р 26003010052980 в філії "Придніпровське регіональне управління ВАТ "Фінанси і кредит" м. Комсомольск, МФО 331564) на користь фірми "ДіМєрус Інженерінг" Товариства з обмеженою відповідальністю (61054, м. Харків, вул..Магаданська, 7, Код ЕДРПОУ 32337330, р/р № 26006033452800 в АТ "Укрсиббанк" м.Харків, МФО351015) 71 965,06 основного боргу, 11 874,18 грн. інфляційних витрат, 1 165,59 трьох відсотків річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 850,04 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 204,63 грн.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГПРІМ ТВЕРДОСПЛАВ" (61054, м. Харків, вул. Магаданська, 7 код ЄДРПОУ 32761512, р/р 26001012704400 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) та Холдінгової компанії "АвтоКРАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул.Київська, 62, Код ЕДРПОУ 05808735, р/р 26003010052980 в філії "Придніпровське регіональне управління ВАТ "Фінанси і кредит" м.Комсомольск, МФО 331564) на користь фірми "ДіМєрус Інженерінг" Товариства з обмеженою відповідальністю (61054, м. Харків, вул. Магаданська, 7, Код ЕДРПОУ 32337330, р/р № 26006033452800 в АТ "Укрсиббанк" м.Харків, МФО351015) 1 165,59 трьох відсотків річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 11,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 2,80 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О. А. суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 25 червня 2011 року