Постанова № 17078938, 24.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2011 р. Справа № № 5023/2438/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Слободін М.М. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача Ільченко Н.І.

відповідача Ставров С.Ю.

СДПІ Сазонов Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (вх. №2186Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.11 р. по справі № 5023/2438/11

за позовом ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон", сел. Панютино, Лозівського району, Харківської області

до відповідача ТОВ "Промислово-фінансова компанія "Кубера-трейд", м. Харків

про визнання нікчемних договорів недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ "Промислово-фінансова компанія "Кубера-Трейд", в якій просить суд визнати недійсними укладені між сторонами нікчемні договори, а саме: договір поставки № 173 П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.167)ю від 02.06.2010 року; договір поставки № 164 П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.169)ю від 02.06.2010 року; договір поставки № 149 П-ЦВСВ (ВЗК-10.157)ю від 02.06.2010 року; договір поставки № 202 П-ЦВСВ (ВЗК-10.216)ю від 29.06.2010 року; договір поставки № П-ЦВСВ (ВЗК-10.266)ю від 02.08.2010 року; договір поставки № 55 П-ЦВСВ (ВМТЗ-11.83)ю від 15.02.2011 року; договір поставки № 69 П-ЦВСВ (ВМТЗ-11.88)ю від 16.02.2011 року; договір поставки № 121 П-ЦВСВ (ВЗК-11.102)ю від 16.02.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність зазначених вище договорів вимогам закону.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.04.2011 р. (суддя Яризько В.О.) по справі № 5023/2438/11 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на безпідставність заявлених позивачем позовних вимог.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі за текстом - СДПІ) з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог СДПІ посилається на те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано наступне:

СДПІ проведено позапланову виїзну перевірку підприємства позивача - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" з питань законності та достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2011р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за період грудень 2010 року, за результатами якої складено Акт від 21.04.2011 року № 1146/40-028/01056362.

СДПІ посилається на те, що під час проведення перевірки була наявна інформація про встановлені факти відсутності поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, яка свідчила про нікчемність правочинів між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "Промислово-фінансова компанія "Кубера-Трейд", оскільки вони порушували публічний порядок.

Разом з тим, несплачений підприємством позивача податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, інших витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною бюджету, власністю держави.

Якщо підприємством перераховуються кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту та, як наслідок заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, такі його дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

СДПІ зазначає, що в прийнятому по даній справі рішенні від 14.04.2011 р. судом було встановлено факт здійснення відповідачем на користь позивача певних поставок, тобто виконання сторонами умов спірних договорів. При цьому, наявність рішення господарського суду від 14.04.2011 року, за умови ухвалення його з порушеннями норм матеріального та процесуального права, унеможливлює виконання завдань і функцій СДПІ, тобто впливає на обов'язки по контролю за достовірністю та повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

При цьому СДПІ вважає, що при вирішенні справи по суті, судом досліджувались вказані договори поставки та документи, що були складені до, та при їх виконанні, в результаті чого судом було встановлено, що складались всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальне виконання та здійснення відповідних господарських операцій за договорами.

Таким чином, судом було досліджено лише наявність документообігу між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "Промислово-фінансова компанія "Кубера-Трейд", що, на думку СДПІ, не є безумовною підставою для формування податкового обліку з ПДВ. Адже не виключається штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування. При наявності всіх необхідних первинних документів не встановлено фактичне виконання умов вищезазначених Договорів.

В той же час, існують обставини, викладені в виїзній позаплановій перевірці ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" № 419/23-304/36626616 від 28.03.2011 року, стосовно того, що у ТОВ «Техенергоресурс»встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) між його контрагентами, що в свою чергу свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, отже договори укладені між зазначеним підприємством та контрагентами покупцями, в тому числі ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" є нікчемними.

Фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова під час зазначеної перевірки була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд", а також ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у зв'язку з відсутністю адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, а також відсутністю кадрових ресурсів, що свідчить про відсутність наміру у створенні правових наслідків.

Отже, на думку СДПІ, оскаржуване судове рішення обґрунтовується лише наявністю первинних документів, без дослідження всіх обставин справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи що вимагається ст. 65 Господарсько-процесуального кодексу України.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення по мотивах, викладених у запереченні на скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення по мотивах, викладених у відзиві на скаргу.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладені наступні договори поставки:

- 02.06.2010 року укладений договір поставки № 173П-ЦВСВ(ВМТЗ-10.167)ю, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується у 2011 році поставити та передати у власність покупцю певну продукцію (товар): профіль, швелер, балка, кутик сталевий, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Згідно з Специфікацією № 1 від 04.06.2010 року (Додаток № 1 до договору поставки № 173П-ЦВСВ(ВМТЗ-10.167)ю від 02.06.2010 року) товар повинен бути поставлений на загальну суму 61021950,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10170325,00 грн.

-02.06.2010 року укладений договір поставки № 164П-ЦВСВ(ВМТЗ-10.169)ю, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується у 2011 році поставити покупцю певну продукцію (товар): лист сталевий для будівництва та ремонту вантажних вагонів, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно з Специфікацією № 1 від 04.06.2010 року (Додаток № 1 до договору поставки № 164 П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.169)ю від 02.06.2010 року) товар повинен бути поставлений на загальну суму 3588000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 598000 грн.

-02.06.2010 року укладений договір поставки № 149П-ЦВСВ (ВЗК-10.157)ю, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується у 2011 році поставити покупцю певну продукцію (товар) - п'ятник, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Згідно з Специфікацією № 1 від 25.05.2010 року (Додаток № 1 до договору поставки № 149П-ЦВСВ (ВЗК-10.157)ю від 02.06.2010 року) товар повинен бути поставлений на загальну суму 5664000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 944000 грн.

-29.06.2010 року укладений договір поставки № 202П-ЦВСВ (ВЗК-10.216)ю, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю певну продукцію (товар) - підшипники вагонні, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Згідно з Специфікацією № 1 від 16.06.2010 року (Додаток № 1 до договору поставки № 202П-ЦВСВ (ВЗК-10.216)ю від 29.06.2010 р.) товар повинен бути поставлений на загальну суму 22387200 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3731200 грн.

-02.08.2010 року укладений договір поставки № П-ЦВСВ (ВЗК-10.266)ю, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю певну продукцію (товар) - підшипники вагонні, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно з Специфікацією № 1 від 27.07.2010 року (Додаток № 1 до договору поставки № П-ЦВСВ (ВЗК-10.266)ю від 02.08.2010 року) товар повинен бути поставлений на загальну суму 27984000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 4664000 грн.

-15.02.2011 року укладений договір поставки № 55 П-ЦВСВ (ВМТЗ-11.83)ю, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю певну продукцію (товар) - листовий металопрокат у кількості 95 тон, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Згідно з Специфікацією № 1 від 15.02.2011 року (Додаток № 1 до договору поставки № 55 П-ЦВСВ (ВМТЗ-11.83)ю від 15.02.2011 року) товар повинен бути поставлений на загальну суму 719200 грн., у тому числі ПДВ у сумі 119866,67 грн.

-16.02.2011 року укладений договір поставки № 69 П-ЦВСВ (ВМТЗ-11.88)ю, згідно до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю певну продукцію (товар) - металопрокат профільний у кількості 130 тон, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток №1), а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Згідно з Специфікацією № 1 (Додаток № 1 до договору поставки № 69 П-ЦВСВ (ВМТЗ-11.88)ю від 16.02.2011 року) товар повинен бути поставлений на загальну суму 1716000,00 грн., у тому числі, ПДВ у сумі 286000,00 грн. -16.02.2011 року укладений договір поставки № 121 П-ЦВСВ (ВЗК-11.102)ю, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується у 2011 році поставити покупцю товари - підшипник 30-232726Е2М та підшипник 30-42726Е2М, зазначені в Специфікації № 1 (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з Специфікацією № 1 від 16.02.2011 року (Додаток № 1 до договору поставки № 121 П-ЦВСВ (ВЗК-11.102)ю від 16.02.2011 року) товар повинен бути поставлений на загальну суму 14561280 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2426880 грн.

До матеріалів справи сторонами по даній справі надані документи про виконання ними умов зазначених договорів, а саме: видаткові та інші накладні (поставка товару), довіреності (доручення), акти (передача товару) та виписки з банку (оплата товару, платіжні документи).

Матеріали справи також свідчать про те, що позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що зі змісту залізничних накладних неможливо встановити зв'язок між підприємством ТОВ "ПФК "Кубера - Трейд" та господарською операцією "транспортування металопрокату" до покупця ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (код ЄДРПОУ 01056362), оскільки в залізничних накладних не фігурує в якості однієї із ланок ланцюга проведення господарської операції з поставки металопрокату до ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (код ЄДРПОУ 01056362). На думку позивача це свідчить про відсутність у підприємства ТОВ "ПФК "Кубера - Трейд" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Крім того позивачу стало відомо про те, що у ТОВ "ПФК "Кубера - Трейд" були відсутні необхідні трудові ресурси, а саме, станом на 30.09.2010 року працювало за штатом лише 7 осіб, у тому числі: директор, юрист, комерційний агент, торгівельний агент - 2 особи, маркетолог, менеджер зі збуту, при цьому дані співробітники були прийняті на роботу тільки у другій половині серпня 2010 року, а свою діяльність відповідач розпочав з лютого 2010 року. Тобто основний обсяг операцій з ДП "Укрспецвагон" було здійснено ТОВ "ПФК "Кубера - Трейд" без наявності будь - яких трудових ресурсів, а отже відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, завідомо, на час укладення означених угод, на думку позивача унеможливлювало здійснення господарської діяльності ТОВ "ПФК "Кубера - Трейд", що свідчить про недодержання вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, саме на час вчинення вищеозначених угод, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто, є нікчемними, й мають бути визнані недійсними.

Крім того, з аналогічними за своєю сутністю вимогами по даній справі має СДПІ, з посиланням на висновки, викладені в актах позапланової виїзної перевірки ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" від 21.04.2011 року № 1146/40-028/01056362. та позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" № 419/23-304/36626616 від 28.03.2011 року, які, на думку СДПІ, переконливо свідчать про ведення документообігу між сторонами, та який, проте, не підтверджувався фактичними діями сторін щодо поставки товару, тобто імітацію сторонами господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування.

Про зазначене, на думку СДПІ також свідчить факт неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд", а також ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у зв'язку з відсутністю адміністративних господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, а також відсутністю кадрових ресурсів, що свідчить про відсутність наміру у створенні правових наслідків.

З матеріалів справи також вбачається, що прийняте по даній справі рішення від 14.04.2011 р. мотивоване тим, що наданими сторонами документами підтверджено факт виконання останніми умов спірних договорів; що умови, викладені в спірних договорах були визначені та погоджені сторонами, а самі вказані договори містять умови про предмет, ціну та строк його дії (умови, що є обов'язковими згідно зі ст. 180 ГК України), та інші умови, жодна з яких не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони досягли згоди з істотних умов щодо передачі, прийняття та оплати за товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки, так як і за договором купівлі-продажу, продавець (постачальник) передає у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Також ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно зазначив, що умови, викладені в спірних договорах, були визначені та погоджені сторонами. Вказані договори містять умови про предмет, ціну та строк його дії (умови, що є обов'язковими згідно зі ст. 180 ГК України), та інші умови, жодна з яких не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.

Письмова форма договору, яка встановлена для договорів між юридичними особами, сторонами дотримана.

Всі спірні договори укладено згідно з вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та підписані уповноваженими представниками юридичних осіб. Первинні документи, які надані сторонами в якості доказу виконання умов зазначених договорів, оформлені сторонами у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення Міністерства Фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Суд першої інстанції також правомірно відхилив доводи позивача про те, що зі змісту залізничних накладних неможливо встановити зв'язок між підприємством ТОВ "ПФК "Кубера - Трейд" та господарською операцією "транспортування металопрокату" до покупця, оскільки позивач при цьому безпідставно ототожнює учасників договорів поставки - постачальника ТОВ" ПФК Кубера - Трейд" і покупця ДП "Укрспецвагон" з учасниками договору перевезення: вантажовідправника та вантажоодержувача.

Між тим, згідно з частиною шостою статті 267 Господарського кодексу України, договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 р.).

Таким чином, господарський суд правомірно дійшов висновку, що правові відносини, які виникли між сторонами на підставі спірних договорів відповідають встановленим нормативними актами вимогам щодо договорів купівлі-продажу та поставки та були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а зміст вказаних договорів не суперечить діючому законодавству України і не порушує публічний порядок.

Зазначене свідчить про те, що позивачем при зверненні до суду не доведено обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку - спрямованість правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, та, відповідно, вини відповідача.

Посилання СДПІ на висновки, викладені в актах позапланової виїзної перевірки ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" від 21.04.2011 року № 1146/40-028/01056362. та позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" № 419/23-304/36626616 від 28.03.2011 року, які, на думку СДПІ, переконливо свідчать про ведення документообігу між сторонами, та який, проте, не підтверджувався фактичними діями сторін щодо поставки товару, тобто імітацію сторонами господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування, судом до уваги не приймаються виходячи з наступного:

Згідно з Листом ВСУ від 09.08.2006р. № 1-11/477 обставини, висвітлені у актах КРУ, та факти про їх порушення, встановлені КРУ під час перевірок, підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема статтями глави 5 Цивільного процесуального кодексу, глави 5 Кримінального процесуального кодексу, розділу V Господарського процесуального кодексу України.

В даному випадку різницю між актами складеними КРУ та актами складеними ДПІ суд вважає непринциповою, оскільки обидва органи здійснюють покладені на них контролюючі функції, в звязку з чим, суд вважає за необхідне врахувати розяснення, зазначене в згаданому листі ВСУ.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

П. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 р. передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням вказаного, а також відповідних положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обставини щодо передачі товару саме в рамках спірних договорів повинні засвідчувати виключно первинні документи, складені в порядку визначеному зазначеним законом.

Надані сторонами по даній справі в якості доказів виконання умов спірних договорів видаткові та інші накладні (поставка товару), довіреності (доручення), акти (передача товару) та виписки з банку (оплата товару, платіжні документи) в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, відповідних положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку можуть вважатися належними доказами зазначених обставин, оскільки складені у відповідності до вимог закону, засвідчують певну бухгалтерську операцію, містять підписи та печатки кожної з сторін.

Безпідставність складання згаданих документів СДПІ належними доказами не підтверджено. Зокрема відсутні та СДПІ не надані докази звернення до правоохоронних органів, наявності вини певних осіб, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, висновки суду з кримінальної справи з цього приводу, докази притягнення винних осіб до відповідальності тощо.

Зазначені СДПІ обставини щодо фактичної неможливості відповідача виконати умови договору у зв'язку з відсутністю адміністративних господарських можливостей та кадрових ресурсів судом до уваги також не приймаються, оскільки зазначені доводи побудовані виключно на припущеннях СДПІ, тоді як в даному випадку суд відповідно до положень ГПК України приймає до уваги тільки належні та допустимі докази, які можуть засвідчити існування певних обставин у встановленому порядку.

Разом з тим, надані до суду сторонами документи та матеріали свідчать про те, що всі спірні договори та документи щодо укладання та виконання цих договорів були підписані сторонами за вільним волевиявленням учасників договорів у відповідності до ст. 627 ЦК України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов.

До того ж, наданий СДПІ акт № 419/23-304/36626616 від 28.03.2011 р. про результати виїздної позапланової перевірки ТОВ «ПФУ «Кубера-Трейд»не містить підписів осіб, що його складали, зокрема Головного державного податкового ревізора-інспектора В.М. Міщенко, та печатки податкової інспекції, що взагалі унеможливлює прийняття судом згаданого документа в якості належного та допустимого доказу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки, викладені в актах СДПІ, на які посилається остання, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах в розумінні положень ст.ст. 32, 34 ГПК України, та, як наслідок, не можуть вважатися беззаперечним доказом наявності обставин, визначених в даних актах.

Крім того, як вже було зазначено вище, позивач в межах даної справи вимагав визнання спірних договорів недійсними через їх нікчемність, тобто таких, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України), тоді як зазначені СДПІ доводи та надані докази жодним чином не можуть засвідчувати факт порушення спірними договорами публічного порядку, тобто їх нікчемність, а скоріше є такими, що в розумінні відповідних положень ст. ст. 203, 215 ЦК України можуть бути підставою для визнання спірних договорів недійсними з інших підстав та мотивів, наявність яких, проте, СДПІ в межах даної справи жодним чином не доведені.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги СДПІ позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 32-34, 36 ГПК України належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, прийняте по даній справі рішення про відмову в задоволенні позову підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга СДПІ задоволенню не підлягає.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2011 р. по справі № 5023/2438/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 20.06.2011 р.