Постанова № 17078915, 24.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 року Справа № 5023/998/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Істоміна О.А., Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета", м. Харків (вх. № 2074Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 11 квітня 2011 року по справі № 5023/998/11

за позовом Північно - Західного закритого акціонерного товариства "Вторкольормет", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета", м. Харків

про стягнення 146718,68 грн., -

встановила:

Позивач, Північно-західне закрите акціонерне товариство "Вторкольормет", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, ТОВ "Мета", заборгованість у розмірі 143005,63 грн., пеню у розмірі 2140,00 грн., компенсацію від інфляції у розмірі 1573,05 грн., 3% річних у розмірі 2659,90 грн., а також судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 квітня 2011 року (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета" на користь Північно-Західного закритого акціонерного товариства "Вторкольормет" заборгованість у сумі 143005,63 грн., індекс інфляції у сумі 1573,05 грн., 3% річних у сумі 2659,90 грн., пені у сумі 2140,00 грн., 1493,78 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Північно-Західного закритого акціонерного товариства "Вторкольормет" на користь державного бюджету України 26,59 грн. державного мита.

Відповідач, з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11 квітня 2011 року, посилаючись на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовані обставини справи та не враховано той факт, що ТОВ "Мета" просило про відстрочку виконання по платежам.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом брати участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач 20 червня 2011 року звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про перенесення розгляду справи на інший строк в зв’язку з неможливістю направити свого уповноваженого представника в призначене судове засідання. При цьому документального підтвердження викладених обставин відповідачем не надано.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач був повідомлений завчасно, що підтверджується повідомленням № 009308 про вручення поштового відправлення, яке було отримано уповноваженою особою ТОВ «Мета»25 травня 2011 року. Доказів поважності неможливості прибуття в судове засідання відповідачем не надано. До того ж, відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу по суті в судовому засіданні 20 червня 2011 року за відсутності представників сторін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

          Як свідчать матеріали справи, 12 листопада 2007 року між Північно - Західним закритим акціонерним товариством "Вторкольормет" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета" (відповідач у справі) укладено договір № 14-11/07.

          Відповідно до умов договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити металобрухт кольорових металів.

31.12.09 р. додатковою угодою до договору дію договору було пролонговано до 31.12.2010 р. Відповідачем не було надано доказів в підтвердження того, що договір є недійсним або укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Договором сторони передбачили, що найменування металобрухту, строк поставки та умови поставки металобрухту зазначається сторонами в специфікаціях до договору, які є невід’ємною частиною.

Як передбачено специфікацією від 18.10.2010 р. і договором, а саме: пунктами 3.2 та 3.3 розрахунок за металобрухт становить на умовах попередньої передоплати, яка повинна бути перерахована протягом 3 банківських днів на підставі виставленого позивачем рахунку. Відповідач може сплачувати вартість металобрухту шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було поставлено відповідачу металобрухт на суму 158005,63 грн. Факт отримання відповідачем металобрухту підтверджується фактурою № 102 від 19.10.2010 р. (аркуш справи 16) та актом приймання металобрухту та відходів кольорових металів № 112 від 20.10.2010 р., який скріплений печаткою підприємств позивача та відповідача (аркуш справи 15).

Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару виконав неналежним чином, сплатив за поставлений товар не в повному обсязі. У зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 143005,63 грн.

Крім того, 03.12.2010 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію про оплату суму боргу за поставлений металобрухт у сумі 143005,63 грн., яка залишилась відповідачем без відповіді та виконання.

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорювана, останній не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 143005,63 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі пункту 4.2 договору за несвоєчасну оплату товару покупець (відповідач у справі) сплачує постачальнику (позивач у справі) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої своєчасно грошової суми за кожний день прострочення.

Оскільки факт порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасної сплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи, пеня в сумі 2140,00 грн. нарахована позивачем у відповідності з умовами договору в межах позовної давності та вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, тому позовні вимоги в зазначеній частині визнані судом першої інстанції обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх обов`язків по оплаті, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1573,05 грн. та 3% річних в сумі 2659,90 грн. також задоволені судом першої інстанції.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Слід зазначити, що відповідачем в апеляційній скарзі сума боргу не спростовується, будь-які заперечення щодо суті позовних вимог відповідачем також не наведені.

Не змінюють обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення у справі посилання заявника скарги на те, що ТОВ «Мета»просило про відстрочку платежів по спірній поставці, оскільки відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Доказів звернення відповідача до господарського суду з заявою про відстрочку виконання рішення в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів визнає матеріальну та документальну обґрунтованість позовних вимог. В свою чергу відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 11 квітня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 квітня 2011 року по справі № 5023/998/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

суддя Істоміна О.А.

суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 23 червня 2011 року.