Постанова № 17078824, 13.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2011                                                                                           № 15/47

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           Мальченко А.О.

          Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 13.07.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» та апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-20» на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011року

по справі № 15/47 (суддя Хоменко М.Г.)

за позовом          публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до          житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-20»

про          стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 112012,70 грн.,

за зустрічним позовом житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-20»

до          публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

про          стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 98695,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року по справі №15/47 у задоволенні первинного позову публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-20» про стягнення боргу в сумі 112012,70 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-20» до публічного акціонерного товариства «Киїенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 98695,73 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах скаржник посилається на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Разом з цим, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, житлово-будівельний кооператив «Авіатор-20» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011року по справі №15/47 та прийняти нове, яким зустрічний позов задовольнити. Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги ЖБК «Авіатор-20» стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011 року у справі №15/47 апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» та апеляційну скаргу ЖБК «Авіатор-20» прийнято до провадження, об’єднано їх в одне апеляційне провадження і призначено розгляд справи у судовому засіданні. Під час розгляду справи № 15/47 у судовому засіданні оголошувалась перерва згідно з ст.77 ГПК України.

ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу ЖБК «Авіатор-20», в якому позивач за первісним позовом просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року у справі № 15/47 відмовити повністю, рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

ЖБК «Авіатор-20» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго», в якому відповідач за первісним позовом просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року у справі № 15/47 відмовити повністю, рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити без змін.

Представник позивача за первісним позовом приймав участь у судових засіданнях та надав свої пояснення і підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011року скасувати та прийняти нове рішення, яким первинний позов задовольнити.

При цьому, у судовому засіданні представником позивача за первісним позовом було повідомлено про заміну найменування юридичної особи позивача на: «Публічне акціонерне товариство «Київенерго», що підтверджується свідоцтвом серії А01№769840 від 13.04.2011 року, довідкою з ЄДРПОУ АБ№150424 від 14.04.2011 року.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні надав свої пояснення та підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ЖБК «Авіатор-20» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011року скасувати частково і прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом міста Києва та вбачається з матеріалів справи, 01.12.1999 року між АЕК «Київенерго» (за договором – Енергопостачальна організація) та ЖБК «Авіатор-20» (за договором – Абонент) було укладено договір № 1640161 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі – договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Сторони дійшли згоди, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п.2.2. договору Енергопостачальна організація зобов’язалася, зокрема постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору та при зміні тарифів (додаток № 3 до договору) повідомляти Абонента у п’ятиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м.Києва про їх змінення.

Відповідач за первісним позовом (Абонент за договором) зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.п.2.3.1. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Сторонами було підписано додаток № 1 до договору № 1640161 від 01.12.1999 року, в якому визначено обсяги постачання теплової енергії Абоненту, в період з 01.12.1999 року по 31.12.1999 року теплову енергію в гарячій воді в межах 1191 Гкал/рік.

У додатку № 3 до договору № 1640161 від 01.12.1999 року передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1999 року № 47.

Порядок розрахунків за теплову енергію, визначений у додатку № 4 до договору № 1640161 від 01.12.1999 року. Згідно з п.3 названого додатку до договору, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

У випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України (п.3.5 додатка 4 до договору № 1640161 від 01.12.1999 року).

Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач у порушення умов п.3 договору додатку№4 до договору № 1640161 від 01.12.1999 року свої зобов’язання не виконує, внаслідок чого за період з 01.01.2008 року по 01.01.2001 року у останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 91915,08 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії.

У зв’язку із виниклою заборгованістю позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 91915,08 грн. за спожиту теплову енергію, 1712,33 грн. пені, 14412,45 грн. інфляційних втрат, 3972,84 грн. 3% річних.

Крім того, 14.02.2011 року ЖБК «Авіатор-20» звернувся до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою про стягення з ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 98 695,73 грн.

Зустрічні позовні вимоги вмотивовані невідповідністю нарахувань, що виконані відповідачем за зустрічним позовом, та просить суд стягнути з відповідача 98695,73 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні заявлених позовів, дійшов висновку, що позивачі не довели суду порушення яких саме їх прав і охоронюваних законом інтересів мале місце з боку відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ЖБК «Авіатор-20» не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ПАТ «Киїенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» слід задовольнити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору про надання послуг, а отже до нього повинні застосовуватися норми законодавств, що регулюють даний вид договорів.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до норм ст. 627, 629 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з облікових карток за період з січня 2008 року по січень 2011 року відповідач спожив 1882,37144 Гкал, що підтверджується обліковими картками за цей період (а.с. 46-57, т. 1). Щодо обсягу спожитої теплової енергії відповідач не заперечує.

Розрахунок вартості поставленої теплової енергії за спірний період здійснювався позивачем на підставі Розпоряджень Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) №643 від 30.05.2007 року за період з січня 2008 року по травень 2009 року, №520 від 29.04.2009 року за період з червня по липень 2009 року, №981 від 31.08.2009 року за період з серпня по вересень 2009 року, №1192 від 15.10.2009 року за період з жовтня по грудень 2009 року, №1333 від 30.11.2009 року за період з січня по червень 2010 року, №392 від 30.05.2010 року за період з липня по грудень 2010 року. Наведене застосування тарифів підтверджується розгорнутим розрахунком позовних вимог та обліковими картками за спірний період (а.с. 46-57, т. 1).

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір про надання послуг - консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов’язки на користь іншої сторони.

Проте, всупереч вище згаданих приписів закону, відповідач - ЖБК «Авіатор-20» не виконав своїх зобов’язань щодо сплати за спожиту теплову енергію в розмірі та строки встановлені договором і його заборгованість на час звернення позивача з позовом становила суму 91915,08грн. за період з 01.01.2008 року по 01.01.2001 року.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем неправомірно заявлено позов про стягнення 112012,70 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Також позивачем за первинним позовом було заявлено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 3972,84 грн., інфляційних втрат у сумі 14412,45 грн. та пені у сумі 1712,33 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку щодо сплати спожитої теплової енергії.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з п.3.5 додатка 4 до договору сторонами узгоджено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Нормами статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За приписами ст.230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

В силу ч.6 ст.232 вказаного Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Київський апеляційний господарський суд, первіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем за прострочення виконання грошових зобов’язань дійшов висновку про правомірність заявлення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1712,33 грн. пені за період серпень 2010 року по січень 2011 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування позивачем на суму основної заборгованості відповідача 3% річних та інфляційних відповідає вимогам чинного законодавства України, і, відповідно, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині є невірним.

Крім цього, судом апеляційної інстанції перевірено розміри нарахувань 3% річних та інфляційних і встановлено, що вказані розміри нарахувань, визначені позивачем, є арифметично вірними.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем правомірно заявлено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3972,84 грн. 3 % річних та 14412,45 грн. суми інфляційних втрат.

Щодо зустрічного позову колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

ЖБК «Авіатор-20» просить стягнути безпідставно набуті грошові кошти, посилаючись при цьому на те, що відповідач за зустрічним позовом застосовує тарифи за розпорядженнями КМДА, які не пройшли державної реєстрації, а тому вважає, що вони не можуть застосовуватись.

Позивач за зустрічним позовом переконаний, що до визначення суми боргу за первісним позовом повинні застосовуватись тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20 червня 2002 року за № 1245.

За приписами ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб’єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з пунктом 7 статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Відповідно до статті 41 даного Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно з законодавством.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 1192 від 15.10.2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» на виконання рішення Київської міської ради від 13.10.2009 року, з урахуванням Меморандуму про порозуміння між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), НАК «Нафтогаз України», АК «Київенерго» щодо забезпечення сталої роботи енергетичного комплексу міста Києва під час опалювального сезону 2009/2010 років, відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 955, з метою недопущення зупинки підприємств, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги, в межах функцій органу місцевого самоврядування затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК «Київенерго» та ЗАТ «ЕК «ДАРтеплоцентраль» для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню, за виключенням теплової енергії, що відпускається ЗАТ «ЕК «ДАРтеплоцентраль» через теплові пункти, які знаходяться на балансі АК «Київенерго», та введено в дію з 01.10.2009 року.

Дане розпорядження втратило чинність з 1 січня 2010 року згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30 листопада 2009 року № 1333.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 1333 від 30.11.2009 року затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК «Київенерго». Вказане розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 1333 від 30 листопада 2009 року втратило чинність 31 травня 2010 року згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від № 392.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 392 від 31.05.2010 року затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК «Київенерго».

Як вбачається з листа Міністерства юстиції України від 03 квітня 2009 року за № 3570-0-33-09-20, нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державній реєстрації в органах юстиції не підлягають.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації, яка є виконавчим органом Київської міської ради, відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не підлягають державній реєстрації в органах юстиції. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 23.02.2011 № 21/13, у якій зазначено, що відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Постанови КМУ від 28.12.1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер» рішення органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) не підлягають державній реєстрації.

Посилання позивача за зустрічним позовом про незаконність застосування позивачем тарифів згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які скасовані рішеннями судів не приймаються судовою колегією, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 року у справі № 2а-57/09 було скасовано Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.2009 року в частині задоволення позовних вимог адміністративного позову Кулі В.І. до Київського міського голови, Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання актів щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві невідповідними законодавству.

Отже, розпорядження КМДА від 30.05.2007 року за № 643, від 29.04.2009 року за №520, від 31.08.2009 року за № 981, від 15.10.2009 року за № 1192, від 30.11.2009 року № 1333 та від 31.05.2010 року № 392 були чинними протягом спірного періоду, а тому підлягають застосуванню.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду врахувала практику Вищого господарського суду України з розгляду аналогічних спорів, викладених ,зокрема, у постановах від 27.04.2011 року у справі № 18/200, від 24.03.2011 року у справі № 52/335.

З огляду на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 98695,73 грн. є необґрунтованою, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем за зустрічним позовом не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 05.04.2011 року та позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 98695,73 грн.

При цьому, позивачем за первісним позовом – ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» надано докази та належним чином доведено правомірність вимог про стягнення боргу в сумі 91915,08 грн. за спожиту теплову енергію, 1712,33 грн. пені, 14412,45 грн. інфляційних втрат, 3972,84 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга ЖБК «Авіатор-20» не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» слід задовольнити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково в частині відмови у задоволенні первісного позову. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким первісний позов задовольнити повністю та стягнути з ЖБК «Авіатор-20» на користь ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» 91915,08 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 14412,45 грн. інфляційних втрат, 3972,84 грн. 3 % річних, 1712,33 грн. пені та судові витрати. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року по справі №15/47 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-20» на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011року у справі № 15/47 залишити без задоволення.

2.          Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011року у справі № 15/47 - задовольнити.

3.          Рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011року у справі № 15/47 скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-20» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 112012,70 грн. задовольнити.

4.          Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-20» (м.Київ, вул.Драйзера, 44-А, код ЄДРПОУ 25285699) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (м.Київ, пл.І.Франка, 5; м. Київ, вул.Мельникова, 31, код 26187763) 91915,08 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 14412,45 грн. інфляційних втрат, 3972,84 грн. 3 % річних, 1712,33 грн. пені, 1120,12грн. державного мита за розгляд справи в суді перешої інстанції, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2011року у справі № 15/47 залишити без змін.

6.          Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

7.          Матеріали справи № 15/47 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Майданевич А.Г.

Судді                                                                                          Мальченко А.О.

                                                                                          Гаврилюк О.М.