Рішення № 17078541, 11.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 липня 2011 року справа № 5020-896/2011 За позовом Кооперативу «Призма»по ремонту та обслуговуванню

засобів вимірювання та автоматики

(ідентифікаційний код 21210807,

61045, м. Харків, вул. Малоджанкойська, буд. 10, кВ. 6)

до Приватного підприємства «С.Т.К. Капітель»

(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 171, кВ. 1,

ідентифікаційний код 33647083)

про стягнення 56092,54 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (Кооператив “Призма” по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики) ОСОБА_1, представник, довіреність №21210807 від 08.07.2011;

Відповідач (ПП “С.Т.К. Капітель”) не зявився.

Сутьспору:

Кооператив «Призма»по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «С.Т.К. Капітель»про стягнення 56092,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору від 01.10.2008 в частині належної та своєчасної його оплати.

Ухвалою від 09.06.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 23.06.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 23.06.2011 до 11.07.2011.

У ході розгляду справи відповідач, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав клопотання (від 23.06.2011 №6787/11), у якому просив розглянути справу у відсутність його представника, а також зменшити суму штрафних санкції, враховуючи те, що штрафні санкції, нараховані позивачем, перевищують суму основного боргу за договором. Крім того відповідач зазначив, що позивачем при нарахуванні пені були порушені вимоги ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу України та п.6 статті 232 Господарського кодексу України, щодо періоду та строку нарахування пені, а також розміру облікової ставки НБУ. Тобто відповідачем було заявлено про сплив позовної давності стосовно вимог позивача про стягнення суми пені.

Також відповідачем зазначено, що станом на 22.06.2011 заборгованість його за договором складає 24120,0 грн. Сума боргу не сплачена у звязку з відсутністю коштів на рахунку підприємства. Таким чином, відповідачем фактично було визнано позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

У судове засідання 11.07.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини незявлення не сповістив.

Представник позивача виклав суду позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між Приватним підприємством «С.Т.К. Капітель»(замовник) та Кооперативом «Призма»по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики (виконавець) був укладений договір (надалі Договір (арк.с. 9) за змістом якого замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснити виготовлення автомобільних терезів зі здачею органам Держстандарту,зазначеним у Додатку №1 (п.1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 ціна договору складає 54120,00 грн. (в тому числі ПДВ 9020,00 грн.).

За змістом пункту 3.1 Договору строк його виконання складає 35 днів з моменту надходження платіжних засобів на розрахунковий рахунок виконавця. Передача обладнання здійснюється на підставі пріймо-передаточного акту (накладної), підписаної обома сторонами.

Оплата здійснюється замовником на рахунок виконавця в трьома етапами:

1 етап авансовий платіж в розмірі 60% суми договору;

2 етап 30% суми договору за фактом поставки обладнання та вантажі приймальної платформи.;

3 етап остаточний платіж в розмірі 10% суми договору (п. 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 у випадку несвоєчасної оплати на замовника накладається штраф у розмірі 0,5% від суми Договору за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до пункту 4.3 Договору застосування штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобовязань.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, що підтверджується наступними документами: актом №10/10-1 здачі-приймання робіт (наданих послуг) (арк.с. 13), видатковою накладною №10/10-1 від 10.10.2008 (арк.с. 11) та довіреністю ЯП3 №693399 від 18.10.2008 на отримання товарно-матеріальних цінностей - комплект обладнання (арк.с. 12).

Отже відповідач мав сплатити 60%+30%=90% від суми Договору не пізніше дня прийняття ним обладнання та робіт (10.10.2008), тобто 54120,00 грн Х 90% = 48708,00 грн.

Договором термін сплати 3 етапу оплати в розмірі 10% від суми договору, що складає 5412,00 грн. не встановлений, у звязку з чим 10.03.2011 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про погашення суми боргу. Означена вимога отримана представником відповідача 31.03.2011. Таким чином, з урахуванням вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України через 7 днів з моменту отримання вимоги виникло зобовязання відповідача сплатити заборгованість у розмірі 5412 грн.

Зобовязання щодо оплати виконаного замовлення позивачем відповідач виконав лише частково, сплативши 30000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк.с. 16).

09.03.2011 позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити суму заборгованості за договором від 01.10.2008 у розмірі 24120,00 грн. (54120,00 грн. 30000,00 грн.).

Однак відповідачем вимоги позивача виконані не були.

Наявність суми несплаченого боргу за договором і стала причиною для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, 3% річних та суми інфляційних втрат у загальному розмірі 56092,54 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

За змістом статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Фактично між сторонами був укладений договір, що за своїм змістом відповідає такому типу договорів, як договір підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Сторонами за договором було узгоджено порядок розрахунків

1 етап авансовий платіж в розмірі 60% суми договору;

2 етап 30% суми договору за фактом поставки обладнання та вантажі приймальної платформи.;

3 етап остаточний платіж в розмірі 10% суми договору (п. 3.2 Договору).

.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 24120,00 грн. станом на дату розгляду справи суду не представлені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати проведених робіт не виконав.

Отже, наявна заборгованість в сумі 24120,00 грн. підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем в ході розгляду справи (арк.с. 32).

Враховуючи вищевикладене, основна сума заборгованості відповідача за договором в розмірі 24120,00 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.1 у випадку несвоєчасної оплати на замовника накладається штраф у розмірі 0,5% від суми Договору за кожний день прострочення оплати.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно із приписом статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік.

Згіно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У ході розгляду справи відповідачем було заявлено про сплив строку позовної давності стосовно вимог позивача про стягнення штрафних санкцій (арк.с. 32).

Судом перевірений розрахунок штрафу, наданий позивачем та встановлено, що він містить певні помилки, він не відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Враховуючи означене, суд вважає, що за основу розрахунку штрафних санкцій повинна бути взята сума боргу у розмірі 5412 грн (10% від суми договору, що відповідає 3 етапу оплати за Договором), оскільки строк оплати вказаної частини боргу наступив лише з 08.04.2011 (через 7 днів з моменту отримання вимоги), відповідно до вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 232 Господарського кодексу України позивач втратив право нарахування суми штрафних санкцій більш ніж 6 місяців з моменту настання строку виконання зобовязання щодо сум, які підлягали до сплати за 1 та 2 етапами проведення оплати за договором (у 2008 році), крім того строк позовної давності за означеними вимогами на дату розгляду справи є таким, що сплинув у 2009 році.

Таким чином, враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" судом зроблений власний розрахунок штрафу, а саме: (0,0775Х2: 365Х54)Х5412=124,10 грн., де 0,0775 грн. облікова ставка НБУ за період прострочення грошового зобовязання, 365 кількість днів у році, 54 кількість днів прострочення; 5412 грн. сума заборгованості.

За дату початку нарахування пені судом взята дата вручення відповідачеві вимоги оплатити 10% від суми боргу (3 етап оплати) з урахуванням 7-дневного строку, згідно з вимогами законодавства.

Таким чином, сума штрафу (пені) складає 124,10 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у загальній сумі 6347,78 грн. та 3% річних у загальній сумі 1504,76 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції, зроблений позивачем (арк.с. 3-4), вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1504,76 грн. та індексу інфляції в розмірі 6347,78 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 24120,00 грн., пеня 124,10 грн., 3% річних 1504,76 грн., індекс інфляції 6347,78 грн. а всього 32096,64 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «С.Т.К. Капітель»(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 171, кВ. 1, ідентифікаційний код 33647083) на користь Кооперативу «Призма»по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики (ідентифікаційний код 21210807, 61045, м. Харків, вул. Малоджанкойська, буд. 10, кВ. 6)

суму основного боргу у розмірі 24120,00 грн., пеню 124,10 грн., 3% річних 1504,76 грн., індекс інфляції 6347,78 грн. а всього 32096,64 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства «С.Т.К. Капітель»(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 171, кВ. 1, ідентифікаційний код 33647083) на користь Кооперативу «Призма»по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики (ідентифікаційний код 21210807, 61045, м. Харків, вул. Малоджанкойська, буд. 10, кВ. 6) витрати на оплату державного мита у розмірі 320,97 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 135,04 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 14.07.2011.