Рішення № 17078543, 11.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 липня 2011 року справа № 5020-908/2011 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Март»

(ідентифікаційний код 32653300,

49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, будинок 16-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр Відродження»

(99002, м. Севастополь, вул. Приморська, будинок 8, квартира 35, 42,

ідентифікаційний код 33775180)

про стягнення 115000,00 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ "Март") ОСОБА_1., представник, довіреність б/н від 08.02.2011;

Відповідач (ТОВ "Техцентр відродження") не зявився.

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Март»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр Відродження»про стягнення 115000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору позики в частині повернення грошової суми у розмірі 115000,00 грн. до 01.03.2009 року.

Ухвалою від 10.06.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 23.06.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 23.06.2011 на 11.07.2011.

У судове засідання 11.07.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини незявлення не сповістив.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.с. 26-27), місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр Відродження» є адреса: 99002, м. Севастополь, вул. Приморська, будинок 8, квартира 35, 42.

Поштова кореспонденція Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр Відродження», яка була направлена судом на означену адресу, повернулася відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення у звязку з «закінченням терміну зберігання».

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

До початку судового засідання 11.07.2011 представник позивача у порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України надав клопотання про витребування доказів (вх. 7311 від 11.07.2011, 7338/11 від 11.07.2011) та просив витребувати матеріали справи №5020-375/2011 Господарського суду міста Севастополя за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Март” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техцентр Відродження” про стягнення грошової суми в розмірі 116 150 грн, розірвання договору про надання послуг, а також витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр Відродження» оригінал договору позики від 05.05.2008, який був укладений між ТОВ «Март»та ТОВ «Техцентр Відродження».

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Приймаючи до уваги той факт, що повне та всебічне дослідження обставин справи, обумовлює витребування додаткових доказів по справі, суд, враховуючи вимоги статті 38 Господарського процесуального кодексу України, отримав з архіву Господарського суду міста Севастополя справу №5020-375/2011 для дослідження наявних у її матеріалах доказів.

Вивчивши матеріали означеної справи, судом встановлено, що факт укладання договору позики від 05.05.2008 сторонами не заперечувався, визнавався відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Техцентр Відродження», тому факт його укладання сторонами не ставиться під сумнів суду у справі №5020-908/2011.

Також судом огляну оригінали банківських виписок у матеріалах справі №5020-375/2011, на які позивач посилається у даній справі.

Позивач у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

05.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Март»(Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техцентр Відродження»(позичальник) був укладений договір позики (безпроцентної, цільової) (надалі Договір) (арк.с. 9-10), за умовами якого позикодавець у порядку та на умовах, визначених у договорі надає позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобовязується використовувати її за цільовим призначенням та повернути у визначений договором строк.

У звязку з тим, що між сторонами налагоджуються тісні ділові взаємовигідні відносини, позика надається позичальнику на безвідсотковій підставі.

Згідно з пунктом 2.1 договору строк надання позики позичальнику до 01.11.2008.

За змістом пункту 4.1 Договору позикодавець зобовязується надати першій платіж в рахунок позики не пізніше 30 днів з моменту підписання договору, наступні платежі здійснюються за згодою сторін.

Позика надається у безготівковому порядку шляхом перечення грошових коштів в розмірі позики на розрахунковий рахунок позичальника (п. 4.2).

По закінченні договору позичальник зобовязується протягом 60 днів повернути суму позики. Позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням, шляхом переведення необхідних грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця (п. 4.3 -4.4 Договору).

Відповідно д пункту 7.1, Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами та є дійсним до моменту його остаточного виконання, однак в будь-якому випадку до 31.12.2008.

Умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обовязковим складанням відповідних документів (п. 7.2 Договору).

У виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 115000,00 грн., що підтверджується наступними доказами: платіжними дорученнями №2118 від 06.05.2008 на суму 30000,00 грн.; №2231 від 29.05.2008 на суму 10000,00 грн.; №2543 від 13.08.2008 на суму 30000,00 грн.; №2707 від 18.09.2008 на суму 20000,00 грн.; №2731 від 25.09.2008 на суму 15000,00 грн.; №2765 від 07.10.2008 на суму 10000,00 грн. (арк.с. 11-13).

Листом №11/12 від 11.12.2008 позивач вказав, що у платіжних дорученнях було невірно вказано призначення платежу та просив вважати правильним наступне призначення платежів у вказаних платіжних дорученнях, а саме: оплата за договором позики (безвідсоткової, цільової) від 05.05.2008 (арк.с. 8).

В строк, вказаний у пункті 4.3 Договору позичальник грошові кошти не повернув, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення з відповідача 115000,00 грн. суми неповернутої позики.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сторонами в Договорі унормовано, що по закінченні договору позичальник зобовязується протягом 60 днів повернути суму позики. Позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням, шляхом переведення необхідних грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця (п. 4.3 -4.4 Договору).

Строк договору встановлений до 31.12.2008 (п. 7.1 Договору), тобто позичальник повинен був повернути суму позики до 01.03.2009.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо повернення грошових коштів належним чином не виконав.

Докази повернення відповідачем отриманої ним позики у розмірі 115000,00 грн. станом на дату розгляду справи суду не представлені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 115000,00 грн. є обґрунтованими, та такими, що підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 1150,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр Відродження»(99002, м. Севастополь, вул. Приморська, будинок 8, квартира 35, 42, ідентифікаційний код 33775180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Март»(ідентифікаційний код 32653300, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, будинок 16-А) суму заборгованості у розмірі 115000,00 грн. (сто п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр Відродження»(99002, м. Севастополь, вул. Приморська, будинок 8, квартира 35, 42, ідентифікаційний код 33775180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Март»(ідентифікаційний код 32653300, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, будинок 16-А) витрати по сплаті державного мита в сумі 1150,00 грн. (тисяча сто пятдесят грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 14.05.2011