Рішення № 17078539, 07.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

07 липня 2011 року справа № 5020-791/2011 За позовом:Регіонального відділення Фонду Державного майна України

в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі,

ідентифікаційний код 20677058

(пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

доТовариства з обмеженою відповідальністю

„Севастопольський пінобетонний завод”,

ідентифікаційний код 35337422

(вул. Комуністична, 11, кв. 18, м. Севастополь, 99003)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю

„Агрофірма „Золота балка”,

ідентифікаційний код 32158858

(вул. Новикова, 56, м. Севастополь, 99043)

про стягнення 79647,83 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового засідання:

позивач (РВ Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі) ОСОБА_1, провідний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 1 від 04.01.2011;

відповідач (ТОВ „Севастопольський пінобетонний завод”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

третя особа (ТОВ „Агрофірма „Золота Балка”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила.

Обставини справи:

19.05.2011 Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до ТОВ „Севастопольський пінобетонний завод” (далі відповідач) про стягнення 79647,83 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.05.2011 порушено провадження у справі № 5020-791/2011; розгляд справи призначений на 15.06.2011. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота балка”.

Ухвалою від 15.06.2011 розгляд справи був відкладений на 07.07.2011.

У засіданні суду 07.07.2011 представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, просила стягнути заборгованість із орендної плати за період з 01.08.2010 по 09.04.2011 в сумі 76773,02 грн, пеню в сумі 2117,18 грн та 3% річних в сумі 757,63 грн, а разом 79647,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого державного майна № 653 від 11.04.2008 в частині своєчасного внесення орендної плати.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 07.07.2011 не забезпечив, відзиву на позов та документів в обґрунтування заперечень проти позову не надав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно за адресою, зазначеною у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 17-19/.

Третя особа (ТОВ „Агрофірма „Золота Балка”) надіслала письмові пояснення по суті спору, в яких, зокрема, зазначила, що вважає позовні вимоги обґрунтованими та просила розглядати справу без участі представника третьої особи /арк. с. 22-23/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський пінобетонний завод” (Орендар) укладений договір оренди нерухомого державного майна № 653 (далі Договір) /арк. с. 9-11/, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно: будівлю складу грубих кормів з прибудовами, загальною площею 897,4 м2, до складу якого входять: будівля охорони з крильцем, загальною площею 47,5 м2; навіс, загальною площею 601,4 м2; склад, загальною площею 41,5 м2; пожежний резервуар № 1; мийка тварин № 2; майданчик № 3, загальною площею 23,9 м2; майданчик № 6, загальною площею 39,7 м2; зливні ями №№7, 8; зливовий стік № 9, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, Монастирське шосе, 158 та перебуває на балансі ТОВ „Агрофірма „Золота балка” (далі обєкт оренди) (пункт 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.09.2008 /арк. с. 13/).

Згідно з пунктами 3.1 3.3 Договору орендна плата за користування обєктом оренди за базовий місяць розрахунку оренди травень 2008 року складає 7641,25 грн та щомісячно корегується з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата перераховується Орендарем до Державного бюджету України щомісяця, не пізніше 12 числа наступного за звітним місяця та розподіляється наступним чином: 100% до Державного бюджету України (пункт 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.09.2008 /арк. с. 13/).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені у розмірі 120% річних від облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Строк дії Договору встановлений його пунктом 10.1 до 09.04.2011.

У розділах 5 та 7 Договору визначені основні обовязки сторін за Договором.

Зокрема, Орендодавець зобовязаний за участю Балансоутримувача передати Орендарю в оренду майно за актом приймання-передачі, який підписується одночасно з підписанням цього Договору (пункт 7.1 Договору).

В свою чергу Орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до умов Договору (пункт 5.2 Договору).

Як убачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обовязок, а саме: передав відповідачеві обєкт оренди, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі від 08.09.2008 /арк. с. 13, зворотний бік/.

Натомість, відповідач умови Договору порушив.

За твердженням позивача, станом на 10.05.2011 Орендар не сплатив орендну плату за період з 01.08.2010 по 09.04.2011 у сумі 76773,02 грн, що спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, норми якого є спеціальними і підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Водночас, загальні положення щодо виникнення господарських зобовязань, їх виконання та відповідальності за порушення виконання закріплені у загальних нормах Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, які також підлягають застосуванню під час розгляду даного спору поряд зі спеціальними нормами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору. Так, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобовязаний, серед іншого, вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

При цьому, за змістом статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про існування між сторонами орендних правовідносин, заснованих на договорі №653 від 11.04.2008, який за своєю правовою природою є договором оренди.

Саме цей Договір є підставою виникнення у відповідача обовязку щодо внесення орендної плати за користування обєктом оренди.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною третьою статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як зазначено вище, пунктом 3.3 Договору встановлений строк виконання Орендарем зобовязання щодо внесення орендної плати не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач мав сплатити орендну плату за серпень 2010 року не пізніше 13.09.2010, за вересень 2010 року до 12.10.2010 і так далі.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо сплати орендної плати не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобовязання.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених норм відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості з орендної плати.

Натомість, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі за період з 01.08.2010 по 09.04.2011 (день припинення строку дії Договору) в сумі 76773,02 грн документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 76773,02 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Звертаючись до суду з позовом, що розглядається, позивач, серед іншого, заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 757,63 грн.

Суд вважає цю вимогу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 29 Закону України „Про оренду державного і комунального майна” у разі невиконання зобовязання за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законами України.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем /арк. с. 7/, суд вважає його вірним, а тому задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 757,63 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 2117,18грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч. 1 ст.230 ГК України).

В свою чергу, визначення понять „штраф”, „пеня” наводиться в статті 549 Цивільного кодексу України, згідно з якою пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як установлено судом, відповідач не виконав свого обовязку щодо внесення орендної плати за період з 01.08.2010 по 09.04.2011, тобто є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Орендодавець нарахував Орендарю пеню за порушення строків внесення орендної плати за період з 13.09.2010 по 10.05.2011 в сумі 2117,18 грн.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем /арк. с. 7/, суд зазначає, що він є вірним, відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та положенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у зазначеній сумі підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, у звязку з невиконанням орендарем зобовязань за Договором оренди нерухомого державного майна № 653 від 11.04.2008 щодо внесення орендної плати, з відповідача підлягає стягненню 79647,83 грн, з яких: 76773,02 грн основний борг, 2117,18 грн пеня, 757,63 грн 3% річних.

Судові витрати державне мито в розмірі 796,48 грн (1% від 79647,83 грн) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський пінобетонний завод” (вул. Комуністична, буд. 11, кв. 18, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 35337422, п/р 260040321701 у Севастопольській філії ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, МФО 384812, або з інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 20677058, п/р 39211824510016 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509) 79647,83 грн (сімдесят девять тисяч шістсот сорок сім грн 83 коп.), в тому числі: 76773,02 грн основний борг, 2117,18 грн пеня, 757,63 грн 3% річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський пінобетонний завод” (вул. Комуністична, буд. 11, кв. 18, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 35337422, п/р 260040321701 у Севастопольській філії ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, МФО 384812, або з інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (п/р 31113095700007 у банку одержувача Головному управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200, код ЄДРПОУ 24035598) державне мито у розмірі 796,48 грн (сімсот девяносто шість грн 48 коп.).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський пінобетонний завод” (вул. Комуністична, буд. 11, кв. 18, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 35337422, п/р 260040321701 у Севастопольській філії ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, МФО 384812, або з інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (п/р 31212264700007 у банку одержувача Головному управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації 22050003, код ЄДРПОУ 24035598) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 11.07.2011.