Рішення № 17078222, 12.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2011 р.Справа № 19/17-1658-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петренко Н.Д.

при секретарі Гавриловій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №19/17-1658-2011

за позовом: публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта", м. Одеса

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

про стягнення 7 609 904,87 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: за дов. ОСОБА_6

від відповідача: за дов. ОСОБА_7

від третіх осіб: не з’явились, про дату час та місце засідання суду повідомлені належним чином

СУТЬ СПОРУ: позивачем у справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 609 904,87 грн. за генеральною угодою №40 від 09 червня 2008 року та кредитним договором №13.86-40/08-СК від 13 червня 2008 року, з яких 4631395,46 грн. заборгованості за кредитом, 2113273,55 грн. відсотків за користування кредитом, 182202,75 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 360047,71 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 103910,64 грн. інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасне повернення кредиту та 219074,76 грн. інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасне повернення відсотків.

06 червня 2011 року від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №18095/2011, а.с. 100) щодо застосування ч.6 ст. 232 ГК України в розрахунку пені.

Відповідач у справі проти позову заперечує частково з підстав, викладених у відзиві на позов, позовні вимоги визнав у розмірі 4631395,46 грн. заборгованості за кредитом, 2113273,55 грн. відсотків за користування кредитом, 103910,64 грн. інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасне повернення кредиту та 219074,76 грн. інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасне повернення відсотків. В частині вимог про стягнення 182202,75 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 360047,71 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків просив суд зменшити вказані суми до 122566,70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 234784,00 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків з посиланням на строк позовної давності визначений у ст.ст. 256, 258, 267 ЦК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

відповідно до пункту 1.1. статуту позивача публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" є правонаступником акціонерного комерційного банку "Мрія" перейменованого у відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк.

09 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банк) та ОСОБА_1 (ОСОБА_1, клієнт-1) і товариством з обмеженою відповідальністю "Вадіта" (ТОВ "Вадіта", клієнт-2) була укладена генеральна угода № 40 (том1, а.с. 20), відповідно до якої банк зобов’язується надавати ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід’ємними частинами, а ОСОБА_1 відповідає за виконання ТОВ "Вадіта" визначених цією угодою зобов’язань в порядку та умовах, що передбачені п.п. 3.1, 3.2 цієї угоди (п. 1.1. угоди).

Загальний розмір позичкової заборгованості ОСОБА_1 за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 10000 000,00 грн. та термін дії угоди визначено сторонами до 08 червня 2018 року (п.п. 1.2., 1.3 угоди).

13 червня 2008 року на виконання умов зазначеної генеральної угоди між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 і ТОВ "Вадіта" був укладений кредитний договір № 13.86-40/08-СК (том 1, а.с. 7-9), згідно умов якого банк надає ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4781000,00 грн. на строк користування по 12 червня 2015 року, з процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 19 % річних. Кредит надається на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання (п.п. 1.1., 2.1. договору).

Згідно п. 2.5. кредитного договору кредит надається для фінансування господарської діяльності підприємства.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється в порядку та строки згідно встановленого договором графіку повернення кредиту і сплати процентів, який є невід’ємною частиною кредитного договору.

У пункі 5.1. кредитного договору встановлений обов’язок ТОВ "Вадіта" щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі, в строки та в порядку, що встановлюються кредитним договором.

Пункт 5.6. кредитного договору встановлює обов’язок позичальника повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за його користування (проценти) незалежно від настання строку виконання зобов’язання (достроково) у випадку невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, у тому числі, у разі несплати процентів за користування кредитом згідно графіку, якщо термін прострочення виконання зобов’язань зі сплати процентів перевищує три дні.

Разом з тим в п. 3.6 кредитного договору передбачено, що погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом може здійснюватися поручителем, майновим поручителем, гарантом та будь-якою іншою особою.

04 листопада 2008 року ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 і ТОВ "Вадіта" уклали додаткову угоду №1 до вказаного кредитного договору №13.86-40/08-СК від 13 червня 2008 року (том 1, а.с. 16), згідно якої плата за користування кредитом становить 22 % річних.

Позивач вказує, що банк перерахував позичальнику кредитні кошти в розмірі 4781000,00 грн., що підтверджує меморіальним ордером №ТR.10252.1 від 13 червня 2008 року (том 1, а.с. 19).

Таким чином, банком виконані умови кредитного договору №13.86-40/08-СК від 13 червня 2008 року в повному обсязі.

Однак позичальник свої зобов’язання за укладеним договором №13.86-40/08-СК від 13 червня 2008 року виконує не належним чином, а саме не у повному обсязі сплачує кредитні кошти та відсотки за користування кредитом у строки визначені договором та графіком до нього, в наслідок чого 09 лютого 2009 року банк звернувся до ТОВ "Вадіта" з вимогою №237/2300-08-2 про погашення кредиту та інших нарахувань, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

З огляду на зазначене ПАТ "ВТБ Банк" 07 квітня 2011 року вимушено було звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "Вадіта" про стягнення 4631395,46 грн. заборгованості за кредитом, 2113273,55 грн. відсотків за користування кредитом, 182202,75 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 360047,71 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 103910,64 грн. інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасне повернення кредиту та 219074,76 грн. інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасне повернення відсотків, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 525, 527, 530, 625 ЦК України.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", виходячи з наступного:

- відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до статті 193 ГК України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до правил частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв’язку з порушенням ТОВ "Вадіта" зобов’язань щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами суд вважає, що позивач правомірно вимагає від позичальника достроково повернути отриманий кредит у сумі 4631395,46 грн., а також 2113273,55 грн. відсотків за користування кредитом за весь термін фактичного користування грошовими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення 103910,64 грн. інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасне повернення кредиту та 219074,76 грн. інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасне повернення відсотків підлягають задоволенню.

Статтями 230-231 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Положеннями п. 8.1. договору сторони передбачили, що за порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми зобов’язання, яка нарахована за період з 01 липня 2009 року по 15 квітня 2011 року та згідно розрахунку позивача складає 182202,75 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та 360047,71 грн. за несвоєчасне повернення відсотків (розрахунок а.с. 10-12).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечуючи частково проти позову ТОВ "Вадіта" просить суд зменшити суми пені до 122566,70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 234784,00 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків з посиланням на строк позовної давності визначений у ст.ст. 256, 258, 267 ЦК України.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 4 статті 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проаналізувавши доводи відповідача суд відзначає, що вони заслуговують на увагу та відповідно нараховані суми пені підлягають зменшенню до 122566,70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 234784,00 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" підлягають частковому задоволенню, так як є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються доданими до позову документами.

Судові витрати у справі покладаються на позивача і відповідача в порядку ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4-а, код ЄДРПОУ 25414493) на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, п/р №29095000015031 в ПАТ "ВТБ Банк" м. Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 14359319):

-          4631395 (чотири мільони шістсот тридцять одну тисячу триста дев’яносто п’ять) грн. 46 коп. заборгованості за кредитом,

-          2113273 (два мільони сто тринадцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 55 коп. відсотків за користування кредитом,

-          122566 (сто двадцять дві тисячі п’ятсот шістдесят шість) грн. 70 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту,

-          234784 (двісті тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом,

-          103910 (сто три тисячі дев’ятсот десять) грн. 64 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту,

-          219074 (двісті дев’ятнадцять тисяч сімдесят чотири) грн. 76 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення відсотків,

-          25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита,

-          230 (двісті тридцять) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 12 липня 2011 року.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Петренко Н.Д.