Рішення № 17078073, 05.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.11 Справа № 17/5009/2410/11

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: комунального підприємство “Водоканал”, 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61

до відповідача: житлово-будівельного кооперативу № 11 заводу “Дніпроспецсталь”, 69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 33

про стягнення 106 980,38 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 05.01.11 № 55

ОСОБА_2, довіреність від 15.03.11 № 83

від відповідача: Кавун В.П., голова правління згідно з протоколом під 04.11.09 № 1

СУТЬ СПОРУ:

26.10.10 до господарського суду Запорізької області звернулось комунальне підприємство “Водоканал” (надалі КП “Водоканал”) з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу № 11 заводу “Дніпроспецсталь” (далі ЖБК № 11 заводу “ДСС”) про стягнення з відповідача 106 980,38 грн. основного боргу за надані послуги з відпуску води та приймання стічних вод за договором № 366.

Ухвалою від 05.05.11 судом порушено провадження в справі № 17/5009/2410/11, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті. Судове засідання призначено на 18.05.11.

В судовому засіданні 18.05.11 судом оголошувалась перерва до 04.07.11.

В судовому засіданні 04.07.11 оголошувалась перерва до 14 год. 05 хв. 05.07.11 та до 14 год. 45 хв. 05.07.11.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 05.07.11, на підставі ст. ст. 821, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторонам розяснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові, письмових обґрунтуваннях від 05.07.11. Зазначив, що між сторонами укладено договір № 366 на відпуск води та прийом стоків в комунальну каналізацію. На виконання його умов позивач у період з 02.04.08 по 01.11.09 надав відповідачу вищевказані послуги на загальну суму 146 467,36 грн. В порушення п. 2.2.1, та розділу 4 договору відповідач своєчасно і в повному обсязі свої зобовязання щодо оплати отриманих послуг не здійснив. Часткова оплата відповідача складає 39487,18 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення з позовом до суду, з урахуванням часткової сплати, складає 106 980,38 грн. У звязку з чим, просить суд, на підставі ст. 526 ЦК України, ст. ст. 173, 174 ГК України, позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 106 980,38 грн. основного боргу. У письмових поясненнях від 04.07.11 б/н позивач вказував, що в період з 01.11.07 по 01.12.07 абоненту - ЖБК № 11 заводу “ДСС” КП “Водоканал” нараховано водоспоживання в об'ємі згідно даним будинкового засобу обліку води - 1773 м3, тому що відбувався виток води. За період з 02.12.07 по 01.01.08 здійснено нарахування відповідачу згідно будинкового водоміра у розмірі 761 м3. 08.01.08 абоненту був виписаний акт технічного обстеження водопроводу, згідно якого необхідно здійснити державну повірку водоміра, тому що строк державної повірки закінчився у 4-му кв. 2007 р. Акт технічного обстеження був підписаний абонентом, але припис КП “Водоканал” не був виконаний. Замість того, голова правління ЖБК № 11 повідомила КП “Водоканал”, що водомір викрадений, тобто є відсутнім і нарахування повинно бути здійснено по квартирних водомірах, т.я. всі квартири ЖБК обладнані квартирними засобами обліку води. “Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України”, затв. наказом Державного комітету України по ЖКГ від 01.07.94 № 65 діяли до 18.10.08 (далі “Правила...” 1994 р.). З 18.10.08 набули чинності “Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 (далі “Правила...” 2008 р.). Згідно із п. 11.2 “Правил...” 1994 р., нарахування абоненту з 02.01.08 здійснювалось по середньодобовій витраті води, що була розрахована за період роботи водоміра з 02.12.07 по 01.01.08. За період з 02.01.08 по 01.02.08 здійснено нарахування в об'ємі 760, 988 м3. З метою надання пільг та врахування показань квартирних засобів обліку щомісячно абонентами надаються КП “Водоканал” дислокації, де вказується громадяни, що користуються пільгами, та показання квартирних водомірів. Абонентом 01.02.08 була надана дислокація, але у ній не були враховані витрати 11 квартир, тобто об'єм витраченої води не відповідав розрахованому (був занижений). Надати ін. дислокацію відповідач відмовився. На підставі розрахунків КП “Водоканал” був виписаний акт на водопостачання та водовідведення на об'єм води 760, 988 м3 без врахування пільг так як позивач не має інформації щодо пільг та підтверджуючих їх документів. Акт не підписаний абонентом, тому направлений поштовим відправленням з описом вкладення. 20.02.08 абоненту було надано повторний припис актом № 79 технічного обстеження водопроводу згідно якого потрібно зробити державну повірку водоміра. Але в порушення цього акту відповідач повірку будинкового водоміру не здійснив, водомір був відсутній. Звернув увагу суду на те, що дислокації абонентом надавались на неналежний (занижений) об'єм, тобто без врахування кількох квартирних засобів обліку, і були повернуті відповідачу. У звязку з чим, відповідачу виставлялись акти без врахування пільг та по середньодобовому розрахунку об'єму води та стоків. Відповідачем здійснювалась оплата по цих актах, заборгованість склалась на час судового розгляду за період водопостачання та водовідведення з 02.04.08 по 01.11.09, що вказано у позовній заяві. 04.03.08 відповідачу знов надано припис на встановлення на вводі держповіреного водоміра (акт техобстеження водопроводу), але припис не виконаний. Вказаний акт не був підписаний відповідачем, а тому надісланий поштою з описом вкладення, тобто є обов'язковим для виконання згідно абз. 2 п. 12.15 ”Правил...” 1994 р. 10.07.08 КП “Водоканал” вкотре був виписаний акт технічного обстеження водопроводу № 25 про те, що попередні приписи не виконані, будинковий засіб обліку не встановлений. Цей акт підписаний головою правління ЖБК 11 Пантелеєвою. У цьому акті зафіксовано, що в деяких квартирах є порушення (відсутність пломбування, прострочення строків державного повіряння), що підтверджує неможливість вести облік витраченої води по квартирних водомірах без врахування показань будинкового водоміру. За весь період, за який позивач просить стягнути заборгованість, виписувались акти відповідачу без врахування пільг населення, тому що відповідачем кожного разу надавались дислокації мешканців будинку на неналежний об'єм, без врахування деяких квартирних засобів обліку. На підставі цього дислокації повертались відповідачу як неналежні та такі, що не можуть бути прийняті до обліку з огляду на їх недостовірність. Лист КП “Водоканал” № 9713 від 28.10.08 отриманий головою ЖБК 28.10.08. До цього листа додавався припис про усунення порушень законодавства та попередніх приписів КП “Водоканал” (припис КП “Водоканал” № 72 від 16.10.08 про встановлення будинкового водоміру), який так і не був виконаний відповідачем. Крім того в листі зазначено, що згідно п. 11.9 “Правил…” 1994 р. КП “Водоканал” мав право нарахувати витрати води згідно п. 9.6 Правил 1994 р., тобто по перерізу (діаметру) труби вводу при швидкості 2 м/с дією 24 години на добу. З 02.10.08 по 01.11.09 акти на водопостачання та приймання стічних вод виписувались абоненту об'ємом по нормі споживання, що складає об'єм води 2019 м3, без врахування пільг. Усі акти направлялись абоненту поштою рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення оскільки не були підписані абонентом, про що зазначено в актах. 07.07.09, 08.07.09 та 13.07.09 представниками позивача проведені обстеження водопроводу відповідача, а саме перевірка водомірів, встановлених у квартирах ЖБК. Встановлено, що не у всіх квартирах водоміри відповідають вимогам, встановленим нормативними актами, а саме на деяких відсутні при пломбування, сплинув строк державної повірки тощо. Ці акти підписані головою ЖБК. Вказане, на думку позивача, підтверджує, що вести нарахування по показаннях квартирних водомірів без врахування даних будинкового водоміру неможливо. З приводу врахування пільг позивач зазначив, що дислокації (розрахунок, відомості про пільги мешканців та наявність індивідуальних засобів обліку води) повинні надаватися щомісячно абонентом Водоканалу, як це і відбувалось до січня 2008 р. Таким чином, пільги за спірний період не враховувались через те, що абонент надавав недостовірні розрахунки, тобто неналежно виконував обов'язки за договором № 366 (п. 2.2.6). Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.03 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги”, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою “2-пільга”. Пільги надаються громадянам шляхом зменшення або звільнення від сплати, компенсуються з бюджету та нараховуються як зниження оплати за фактично наданий об'єм послуг пільговикам. КП “Водоканал” не має інформації про наявність (зміну) пільг квартиронаймачів та власників житла, що мешкають в будинках, тому що нарахування з вищезазначених послуг здійснює ЖБК № 11 заводу “Дніпроспецсталь”. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача 106 980, 38 грн. заборгованості.

У своїх письмових обґрунтуваннях від 05.07.11 по справі № 17/5009/24310/11, позивач вказував, що (…) згідно із п. 11.2 “Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України” затверджених наказом № 65 від 01.07.94, витрати води відповідачу було нараховано позивачем за середньодобовою витратою за період із 02.04.08 по 02.11.09 в сумі 4 931,55 грн. А розпочинаючи із 03.10.08 по 02.11.09 витрати води відповідачу було нараховано по нормі споживання згідно із ст. 41 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” в сумі 102 048,83 грн. При нарахуванні суми заборгованості не було враховано суму пільг пільгової категорії громадян, а було враховано лише суми нарахувань по наданих субсидіях в сумі 14,98 грн.

Відповідач в судовому засіданні надав суду письмовий відзив від 04.07.11 в якому зазначив, що заявлені позивачем у справі вимоги не підлягають задоволенню виходячи з того, що в житловому будинку № 33 по вул. Запорізького козацтва у м. Запоріжжі знаходиться 119 квартир в яких проживають члени кооперативу з сімями. Із 2007 р. в усіх квартирах встановлені засоби обліку води згідно показань яких за період з 02.04.08 по 01.11.09 відповідач проводив розрахунки з позивачем. При проведенні розрахунків спожитої води відповідач керувався Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 630). Згідно із п. 10 вказаних Правил, оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадяться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається. Позивач при розрахунку заборгованості не врахував вищевказаний п. 10 Правил, що призвело до завищення обємів питної води за період із 02.04.08 по 01.11.09, а саме: позивач надавав відповідачу Акти споживання питної води щомісячно, без врахування показань квартирних засобів обліку, які відповідач щомісячно надавав; позивач проводив розрахунок обємів спожитої води по нормам, які застосовуються при розрахунках споживання води при відсутності квартирних засобів обліку води, на підставі п. п. 15, 20 Правил; позивач при розрахунку за спірний період не врахував пільги, які надаються громадянам України при оплаті комунальних послуг - інвалідам, дітям війни та ін. Відповідач щомісяця надавав позивачу дислокації-розшифровки по наданим послугам з відпуску води і прийому стоків для населення, проживаючого в будинку. У звязку з чим вважає, що відповідач заборгованості за період із 01.04.08 по 01.11.09 не має а тому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.01 між комунальним підприємством “Водоканал” (Водоканал) і житлово-будівельним кооперативом № 11 заводу “Дніпроспецсталь” (Абонент) укладено договір № 366 на відпуск води та прийом стоків в комунальну каналізацію, за умовами якого (п. 1.1) Водоканал забезпечує Абоненту подачу води на господарсько-питні, побутові і технічні потреби, а також приймання стічних вод в період із 01.01.01 по 31.12.03 по майданчиках житлово-будівельного кооперативу № 11 заводу “Дніпроспецсталь” (вул. Запорізького козацтва, 33), а Абонент, в свою чергу (п. 2.2.), зобовязався своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них в належному порядку у відповідності з цим договором та нормативними документами, вказаними в п. п. 2.1.1. цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2.2. договору № 366, для обліку спожитої питної і технічної води Абонент своїми силами та засобами зобовязаний в термін до 15.03.01 встановити обліковий прилад ВСКМ-40 або інший (вірна назва якого вказана не розбірливо) та предявити його по Акту представнику Водоканалу для перевірки технічного стану, пломбування та реєстрації. Знімати водолічильник, проводити які-небудь зміни в його конструкції або положення на водомірному вузлі, де він встановлений, знімати пломби, накладені органами Держстандарту або представником водоканалу Абонент має право тільки за письмовим дозволом працівників Водоканалу.

Згідно із п. п. 2.2.3. договору, при відсутності або не встановленні облікового приладу у встановлений Водоканалом термін або розміщення Абонентом водомірних вузлів або їх експлуатація з порушенням “Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах та селищах України”, “Правил експлуатації і технічних вимог і водовідведення в містах і селищах України”, “Правил експлуатації і технічних вимог до приладів обліку питної і технічної води, промислових і госпфекальних стоків”, водопостачання Абонента вважається без обліковим, витрати води та обєму стоків у цьому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності із пунктами 9.6 і 21.5 “Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України” розпочинаючи із дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водомірного вузла.

Відповідно до п. п. 2.2.4. договору, для забезпечення постійного обліку води Абонент зобовязаний мати резервні технічно справні госповірені облікові прилади.

Згідно із п.п. 2.2.4а вказаного договору, при порушенні Абонентом вищевказаних Правил (пункти 2.17, 4.19, 6.9, 9.6, 9.8, 10.2, 12.14, 13.4) витрати води і обєм стоків визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 і 21.5 “Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України”.

Підпунктом п. п. 2.2.5. договору визначено, що при виявленні представником Водоканалу в процесі контрольних перевірок порушення вищевказаних правил, за виключенням вказаних у п. 2.2.4а договору, Абонент протягом 5 календарних днів зобовязаних усунути всі порушення по Акту, встановити резервний технічно справний і госповірений прибор обліку про що повідомити Водоканал в письмовому вигляді нарочним не пізніше 1 доби після усунення зауважень або встановлення водоміру. (…) При виявленні представником Водоканалу в процесі повторної перевірки невиконання зауважень, витрати води і обєм стоків визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 і 21.5 “Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України” із дня складення Акту про встановлення зауважень (…).

Відповідно до розділу 4 договору № 366, основним документом на оплату є акт. Акти за воду та послуги каналізації виписуються основному абоненту з вказанням споживачів представником Водоканалу який предявив особисте посвідчення. Акти виписуються 7, 8 числа кожного місяця. Абонент протягом 3 банківських днів з дня виписки Акту предявляє платіжне доручення в банк. Платежі за порушення умов договору (перевищення ДК у стоках, перешкоди при відборі проб в стоках, перевищення ліміту водоспоживання і договірних обємів збросу стоків, оплата вартості води … нараховані у відповідності із пунктами 9.6 і 21.5 “Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України”, Абонент на підставі Актів про порушення предявляє платіжне доручення в банк протягом 3 днів від дня складення Актів.

Згідно із розділом 6 вказаного договору, (…) договір вважається дійсним до укладення нового договору.

Розглядаючи справу по суті спору суд виходив з того, що сторони в ході розгляду вказаної справи не заперечували проти того, що оскільки новий договір укладено між сторонами 01.12.09, до спірних правовідносин застосовуються положення договору № 366 від 12.01.01.

Наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.94 № 65 затверджено і введено в дію з 01.10.94 “Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України” (надалі Правила 94), які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.07.94 за № 165/374 (були чинні до 18.10.08).

Згідно із п. 1.1. вказаних Правил, вони запроваджують порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарствами або ін. експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (надалі Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України. Дотримання цих Правил є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їх відомчої належності і форми власності та Водоканалу (п. 1.2.). Абонентами, що користуються послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та ін. підприємства, організації, установи, а також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах (п. 1.3.).

За п. 1.7. вказаних Правил, приєднання об'єктів до комунальних водопроводів і каналізацій може бути здійснено лише після виконання технічних умов Водоканалу. Приймання стічних вод від промислових підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й відомчої належності до комунальних каналізацій здійснюється згідно з вимогами Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затв. наказом Держбуду України від 19.02.02 № 37 та зареєстр. Мін'юстом України 26.04.02 за № 403/6691 (п. 1.8.). Тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення (п. 1.10.).

Відповідно до п. 1.13. Правил 94, водопровідні вводи підприємств і жилих будинків громадян, а також прилади й пристрої на них, у т.ч. (…) водолічильники, витратоміри та ін. прилади обліку, стабілізатори тиску й обмежувачі витрат, належать абонентові та ним експлуатуються.

Пунктом 1.23. наведених вище Правил визначено, що Водоканал і абонент несуть відповідальність за недотримання вимог цих Правил та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 9.6. Правил 94, при виявлені представником Водоканалу витоку води в мережах абонента внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній або не працює з вини абонента, Водоканал виконує розрахунок витрат води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунок проводиться за фактичний час витоку води по день її ліквідації. Якщо час, протягом якого відбувався витік, встановити не вдається, то розрахунок здійснюється за останній поточний місяць. Наявність витоку оформлюється актом відповідно до п. 12.15 цих Правил. Усі посилання на п. 9.6, що мають місце в цих Правилах, відносяться виключно до порядку проведення розрахунків витрат води. При встановленні часу, за який необхідно провести розрахунки за пропускною спроможністю труби вводу, коли до цього виписувались рахунки згідно з п. 12.3 цих Правил за попередньою оплатою або за плановими платежами, строки виписування останніх до уваги не беруться.

Відповідно до п. 21.5. Правил 94, у разі здійснення самовільного й безоблікового спуску стічних вод у комунальну каналізацію з власних джерел водопостачання розрахунок за спуск стоків здійснюється за максимальною продуктивністю насосного обладнання за годину при його роботі протягом 24 годин на добу від дня початку спуску стоків до дня виявлення. Якщо день початку спуску не виявлено, то розрахунки здійснюються за один місяць.

Пунктами 11.1. та 11.2. вказаних Правил (на які посилається позивач у справі № 17/5009/2410/11) передбачено, що кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та ін. приладів обліку, які мають бути опломбовані. Якщо вести облік води за водолічильником неможливо з причин, що не залежать від абонента (зняття водолічильника представником Водоканалу, запітніння скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи водолічильників через несправності, що виникли в його механізмі тощо), кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи приладів обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше 10 днів.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 № 190 затверджено “Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.08 за № 936/15627) (далі Правила № 190). Вказаним наказом було визнано таким, що втратив чинність (…) наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.94 № 65 “Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України”.

Згідно із п. 1.1. вказаних Правил № 190, які є чинними із 18.10.08, вони (Правила № 190) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2, 3.3. Правил № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку (п. 3.1.). Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2.). У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (п. 3.3.).

Пунктом 5.1. Правил № 190 передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

А згідно із п. 5.9. Правил № 190, … у разі відсутності у споживача засобу обліку або неможливості виконати ремонт існуючого виробник (тобто суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення), має право зобов'язати споживача встановити або замінити засіб обліку у визначений ним термін відповідно до умов договору.

Пунктом 5.10. Правил № 190 визначено, що засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються. У приміщеннях вузла обліку забороняється розміщення стояків і випусків. Всі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку (п. 5.14. Правил № 190). Повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок (п. 5.15. Правил № 190). У разі виникнення у споживача обґрунтованих сумнівів щодо правильності показів засобу обліку він може звернутися до виробника або спеціалізованої організації з заявою про його позачергову повірку (п. 5.16. Правил № 190).

Згідно з п. 5.18. Правил № 190, споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

У відповідності із п. 5.19., 5.21. Правил № 190, у випадку, коли витрати води у споживача знизились або збільшились чи за розрахунками виробника не відповідають діаметру встановленого засобу обліку, споживач відповідно до вимог виробника у зазначений ним термін здійснює переобладнання вузла обліку з встановленням засобу обліку необхідного діаметра. (…) Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем. Виробник перевіряє правильність зняття споживачем показів засобів обліку води та надання ним відомостей про обсяги і показники якості скинутих стічних вод. Якщо перевіркою будуть встановлені розбіжності між показами засобів обліку та поданими споживачем відомостями, виробник проводить перерахунок кількості поданої питної води і обсягів скинутих стічних вод за період від попередньої перевірки до моменту виявлення розбіжності згідно з показниками засобів обліку.

Пунктами 5.23., 5.24. Правил № 190 визначено, що розрахунки за використану воду згідно з показами засобів обліку здійснюються з моменту опломбування їх з'єднувальних частин до вузла обліку представником виробника. Якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів. Після закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини виробника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання.

Згідно із п. 5.26. Правил № 190, (…) витрати води споживачами, що не мають засобів обліку, визначаються за середньодобовими даними, розрахованими відповідно до показів контрольного засобу обліку до установки засобів обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 630 (набула чинності із 21.07.05) затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила № 630) з послідуючими змінами.

Згідно із п. 1 Правил № 630 в редакціях, чинних на чинний період у справі № 17/5009/2410/11, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Пунктами 8, 9, 10 Правил № 630 передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі договір). Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік (п. 9). Оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз. 5 п. 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку (п. 10, на який посилається відповідач у своєму відзиві у цій справі).

А згідно із п. 11 Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Відповідно до положень п. 16. Правил № 630, у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Як вбачається з матеріалів справи № 17/5009/2410/11, на виконання умов спірного договору позивач за період з 02.04.08 по 01.11.09 надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 146 467,36 грн., що підтверджується відповідними актами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Позивач вказує, що надані послуги відповідачем оплачено частково в сумі 39 487,18 грн. Отже, як зазначає позивач, враховуючи часткову оплату заборгованості, сума основного боргу, станом на час розгляду справи в суді, становить 106 980,38 грн.

Відомості з наданих послуг по кожному виставленому акту окремо та їх оплата відображається позивачем у наданому до матеріалів справи Акту розрахунку заборгованості по абоненту № 366 ЖБК № 11 заводу “ДСС”.

Доказами оплати заборгованості в розмірі 39 487,18 грн. (в розумінні позивача) є банківські виписки про сплату заборгованості та відомості відшкодування витрат ЖБК за збір абонентної плати та збір ощадних кас за спірний період, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як доказ оплати суми заборгованості відповідачем надано копії наступних платіжних доручень, а саме: від 29.05.08 № 65 (сплачено 1630,54 грн.); від 27.06.08 № 80 (сплачено 1638,68 грн.); від 29.08.08 № 110 (сплачено 2307,87 грн.); від 30.07.08 № 96 (сплачено 2167,22 грн.); від 20.10.08 № 127 (сплачено 1292,34 грн.); від 29.10.08 № 132 (сплачено 1948,63 грн.); від 28.11.08 № 144 (сплачено 1808,24 грн.); від 30.12.08 № 156 (сплачено 1818,64 грн.); від 18.03.09 № 36 (сплачено 2046,22 грн.); від 30.01.09 № 16 (сплачено 2170,45 грн.); від 18.06.09 № 77 (сплачено 2205,33 грн.); від 1704.09 № 49 (сплачено 1528,82 грн.); від 03.07.09 № 91 (сплачено 2507,34 грн.); від 30.07.09 № 108 (сплачено 2842,54 грн.); від 15.10.09 № 122 (сплачено 2084,47 грн.); від 18.09.09 № 120 (сплачено 2728,10 грн.) на загальну суму 23 718,43 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження здійснення сплати послуг за відпуск води та прийом стоків в комунальну каналізацію за договором № 366 у справі № 17/5009/2410/11 позивач та відповідач чомусь надали суду копії платіжних доручень, банківських виписок, а також щомісячних Актів в яких облік наданих послуг, призначення платежу вказано: за водопостачання та прийом стоків згідно договору № 366/1 від 28.12.98. Поряд з цим, оскільки позивачем подано позов до суду у цій справі щодо не виконання відповідачем умов договору № 366 від січня 2001 року, а також враховуючи, що представники сторін в судових засіданнях зазначили про відсутність в оспорюваний період інших договорів, крім договору № 366 від січня 2001 року, суд виходить з того, що відповідальними особами як позивача так і відповідача при складенні, підписанні Актів, а також сплаті платежів за договором № 366 помилково та безпідставно вказувалось про сплату платежів за неіснуючим договором № 366/1 від 28.12.98. А фактично оплата проводилась за договором № 366 від січня 2001 року.

Судом враховано, що відповідачем в ході розгляду справи надано платіжні доручення від 29.05.08 № 65 на суму 1 630,54 грн. та від 29.08.08 № 110 на суму 2 307,87 грн. про сплату наданих послуг з водопостачання та прийняття стоків за спірним договором за травень 2008 р. та серпень 2008 р.

Вбачається, що вказані платіжні доручення про сплату за послуг за травень, серпень 2008 року не були зараховано позивачем при розрахунку заборгованості за спірним договором в частину оплачених послуг.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що сума боргу в розмірі 3 938,41 грн. була погашена відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі № 17/5009/2410/11.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за договором від 12.01.01 № 366 в розмірі 3 938,41 грн. заявлені безпідставно. У звязку з чим, суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення з відповідача 3 938,41 грн. боргу за спірним договором.

Судом відхиляються як безпідставні доводи позивача про зарахування суми в розмірі 1 630,54 грн., яка сплачена платіжним дорученням від 29.05.08 № 65 в заборгованість відповідача за березень 2008 р. та квітень 2008 р., а також те, що заборгованість за серпень 2008 р. у розрахунку заборгованості відсутня з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також ін. обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обовязок доказування покладено на сторони.

З огляду на викладене, позивачем в ході розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами того, що сума коштів в розмірі 1 630,54 грн. була зарахована позивачем в суму боргу за березень, квітень 2008 року. Зазначене також не вбачається із Акту розрахунку заборгованості по абоненту № 366 ЖБК № 11 заводу “ДСС”, який міститься в матеріалах справи.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача про відсутність в розрахунку заборгованості періоду стягнення за серпень 2008 р. оскільки заборгованість за цей місяць сплачена. Однак, зміст акту про надані послуги за серпень 02.08.08 по 01.09.08 свідчить, що послуги були надані на суму 3 194,04 грн. Вказана сума в розмірі 3 194,04 грн. наявна в Акті розрахунку заборгованості по абоненту № 366 ЖБК № 11 заводу “ДСС” та зараховується позивачем, з урахуванням часткової оплати (1 292,34 грн.), до загальної суми заборгованості в розмірі 1 901,70 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що у наданому розрахунку не містяться дані про наявність заборгованості по кожному місяцю окремо, як вказує позивач, а лише вказані дати виставлення актів. У даному випадку, відповідно до розрахунку, надані послуги за серпень 02.08.08 по 01.09.08 в розмірі 3 194,04 грн. виставлені позивачем за актом - 30.09.08.

Таким чином, Акт розрахунку заборгованості по абоненту № 366 ЖБК № 11 заводу “ДСС” не містить даних про зарахування коштів в сумі 3 938,41 грн., які сплачені відповідачем за платіжними дорученнями від 29.05.08 та від 29.08.08 № 110 в заборгованість відповідача, яка виникла за спірним договором.

Наведене вище спростовує доводи позивача в цій частині.

Решту вартості наданих послуг в розмірі 103 041,97 грн. відповідач позивачу не сплатив, про що свідчать матеріали справи

Факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобовязання. Зобовязання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Оскільки станом на час прийняття рішення у справі по суті спору відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості в розмірі 103 041,97 грн., суд визнає вимоги позивача про стягнення 103 041,97 грн. основного боргу з відповідача на підставі спірного договору документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки договір на відпуск води та прийом стоків в комунальну каналізацію від 12.01.01 № 366 був укладений між юридичними особами, а саме: між КП “Водоканал” і житлово-будівельним кооперативом № 11 заводу “Дніпроспецсталь”, як Абонентом, а не між КП “Водоканал” та окремо із фізичною особою (фізичними особами) власником (власниками) кожної із 119 квартир вказаного кооперативу, а також приймаючи до уваги те, що станом на час спірних правовідносин до вказаного договору не вносились зміни та доповнення які б регламентували механізм сплати за надані послуги за договором за умови встановлення в тій чи іншій квартирі водолічильника, судом, через необґрунтованість, залишаються поза увагою твердження відповідача викладені в його відзиві на позов в зазначеній справі.

Судом враховано, що згідно із п. п. 2.2.3. договору, при відсутності або не встановленні облікового приладу у встановлений Водоканалом термін (…) водопостачання Абонента вважається без обліковим, витрати води та обєму стоків у цьому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності із пунктами 9.6 і 21.5 “Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України” розпочинаючи із дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водомірного вузла.

Судом також прийнято до уваги те, що відповідачем не надано документів на підтвердження того, що всі власники 119 квартир в будинку по вул. Запорізького козацтва, 33 є членами вказаного кооперативу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 1030,42 грн. державного мита та 227,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 82, 821, 83, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу № 11 заводу “Дніпроспецсталь” (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 33, код ЄДРПОУ 20519974, р/р 26009136113 в ЗОД “Райффайзен банк Аваль”, МФО 313827) на користь комунального підприємство “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, код ЄДРПОУ 03327121, р/р 26002045720001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) - 103 041 (сто три тисячі сорок одну) грн. 97 коп. основного боргу, 1030 (одна тисяча тридцять) грн. 42 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 12.07.2011