Ухвала суду № 17077483, 06.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 р. Справа № 44772/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

при секретарі судового засідання: Шаблій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Матадор Плюс» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

встановила:

В лютому 2011 року ПП «Матадор Плюс» звернулось до суду із адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 13.01.2010 року за № 0000052300/0/197 та за № 0000042300/0/198.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки не грунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки валовий дохід та податкові зобов'язання з податку на додану вартість позивачем були сформовані на підставі первинних бухгалтерських документів, а підприємство не може нести відповідальності за порушення контрагентом податкової дисципліни.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 13.01.2010 року за № 0000052300/0/197 та за № 0000042300/0/198.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відсутність аналізу первинних бухгалтерських документів та обґрунтування висновків лише на інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів призвели до того, що органом державної податкової служби не визначеного належного платника податків.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ПП „Матадор Плюс" в порушення п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу не включено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) ТзОВ „Бейкер-Україна" на загальну суму 72 659 грн., у тому числі за II квартал 2008 року в сумі 72 659 грн. Окрім вказаного, ПП „Матадор Плюс" в порушення п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість" до складу податкових зобов'язань з ПДВ не включено ПДВ у складі операцій з поставки товарів (робіт, послуг) ТзОВ „Бейкер-Україна" на загальну суму 14532грн., в тому числі за червень місяць 2008 року в сумі 14532 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення від 10.12.2009 року № 826 виданого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова проведена планова виїзна перевірка ПП „Матадор Плюс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт від 28.12.2009 року за №2322/326/23-118/31216119 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2010 року: за № 0000052300/0/197, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21798 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 14532 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7266 грн. 00 коп. за порушення п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість"; за № 0000042300/0/198, яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 27248 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 18165 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9083 грн. 00 коп за порушення п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням колегія суддів враховує наступне.

Згідно із ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-XII (із змінами та доповненнями) плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Як передбачено п.п..4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з абзацом 3 пп..2.3.2 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 ; року за № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року за №925/11205 (чинного на момент проведення перевірки) за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Із матеріалів справи, зокрема із Акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова від 28.12.2009 року (а.с.58-67) вбачається, що висновки органу Державної податкової інспекції грунтувались на інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України за червень 2008 року, з яких контрагент ТзОВ «Бейкер-Україна» задекларувало податковий кредит в сумі 52966 грн. 80 коп. і відповідно включило до складу валових витрат суму витрат по даній операції 264834 грн. 00 коп., а ПП «Матадор Плюс» включило до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість 38435 грн. 00 коп. та до складу валового доходу суму доходів 192175 грн. 00 коп. На підставі вищезазначеного, орган Державної податкової інспекції зробив висновок про те, що ПП «Матадор Плюс» не включив до валового доходу за II квартал 2008 року 72659 грн. 00 коп. та не сформував податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 14531 грн. 80 коп.

Проте, із наявних у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів (розхідних та податкових накладних, платіжних документів а.с.17-36, 50-57) документів бухгалтерської звітності (картка рахунку 36.1 а.с.16), на підставі яких складається податковий облік підприємства та які не були взяті до уваги апелянтом, вбачається, що позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства сформовано валовий дохід та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, дані обставини підтверджуються діями контрагента за якими виникли розбіжності в автоматизованому співставленні податкових зобов'язань та кредиту. Зазначений контрагент, ТзОВ «Бейкер-Україна», подав Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с.56-57), що вказує на неправомірне декларування податкових зобов'язань - ТзОВ «Бейкер Україна», а не ПП «Матадор Плюс».

Відтак суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відсутність аналізу первинних бухгалтерських документів та обґрунтування висновків лише на інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів призвели до того, що органом Державної податкової інспекції не визначеного належного платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів законність своїх дій, доводи апеляційної скарги є безпідставними і не обґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3.ст. 160, ст.ст. 195, 196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року у справі № 2а-1336/11 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвалу в повному обсязі виготовлено та підписано 08.07.2011 року.

Головуючий:І.В. Глушко

Судді:О.М. Довгополов

В.В. Святецький