Ухвала суду № 17077468, 12.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 р. Справа № 26491/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 року у справі за позовом ПП «Юнарс» до ДПІ у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

У грудні 2009 року ПП «Юнарс» звернулося з позовом до ДПІ у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення

Позивач у позовній заяві вказував, що прокуратурою м. Рівне стосовно директора ППФ «Юнарс» ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. В постанові про порушення кримінальної справи зокрема зазначається, що директор ППФ «Юнарс» через бухгалтера ОСОБА_2 зняв кошти з банківського рахунку і в наступному їх привласнив. Відповідно до ст. 2 КК України особа не може вважаєшся винною до винесення судом відповідного обвинувального вироку. Таким чином, факт не оприбуткування 221 760 грн. готівки в касу може вважатися доведеним лише за умови винесення відповідного обвинувального вироку стосовно посадових осіб ППФ "Юнарс".

Просив суд визнати нечинним рішення ДПІ у м. Рівне про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00005152342/0/23-121 від 20.02.2009 р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 року позов задоволено. Визнано нечинним рішення ДПІ в м. Рівне №0000562342/0/23-121 від 20.02.2009 року.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами позапланової виїзної перевірки приватного підприємець фірми «Юнарс» питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в період з 01.10.2007 р. по 31.08.2008 р. прийнято акт № 96/23-400/30681411 від 10.02.2009 р.

З висновків акту перевірки вбачається, що підприємством допущено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. в частині не оприбуткування готівки в касі підприємства в сумі 221 760 грн. та п. 2.8 Положення в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства в сумі 73200 грн.

На підставі акту перевірки та керуючись нормами Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» 12 червня 1995 року № 436/95 ДПІ у м. Рівне було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562342/0/23-121 від 20.02.2009 р. в сумі 1 255 200 грн.

Відповідно до 2.8 Положення - підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Відповідно до п. 5.9 Положення - якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

З документів, що надавалися під час проведення перевірки ППФ «Юнарс» та документів вилучених УВОЗ УМВС в Тернопільській області ревізорами було встановлено відсутність залишку ліміту готівки в касі підприємства.

Згідно п. 2.6 Положення - уся готівка, що надходить до касі має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, що проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Як вбачається з акту перевірки № 96/23-400/30681411 від 10.02.2009 р. на протязі грудня 2007 р. посадовими особами ППФ «Юнарс» знімалися з установ банку грошові кошти без наступного оприбуткування в касі підприємства.

Під час проведення перевірки ревізорам не було надано касової книги та прибуткових ордерів, що підтверджують факт оприбуткування готівки в касі підприємства.

Згідно ст. 1 Указу Президенту України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 - у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у десятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Проте, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України - за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Із системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки є за своєю правовою природою адміністративно-господарським штрафом.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи порушення ППФ «Юнарс» Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженої постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 було допущено в грудні 2007 р. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Рівне прийнято в лютому 2009 р., з пропуском строків визначених ст. 250 Господарського кодексу України, а тому позов не підлягає задоволенню у звязку із пропуском строків звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 року у справі №2а-7489/09/1770 без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: С. Нос

Р. Шавель