Ухвала суду № 17077442, 04.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 р. Справа № 26474/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссяторг» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссяторг» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

11.12.2009р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Поліссяторг» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у м.Рівне податкове повідомлення-рішення № 0002452345/0 від 10.06.2009р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 281976 грн. 50 коп., з яких 226582 грн. за основним платежем та 55394 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0003162345/0 від 17.07.2009р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 78709 грн. 20 коп., з яких 59547 грн. за основним платежем та 19162 грн. 20 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.4-6).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.53-56).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ТзОВ «Поліссяторг», який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.84-92).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом не наведено норми закону, яка б забороняла використання комісіонером отриманих від комітента комісійних коштів; законодавством не передбачено обовязку комісіонера вести облік отриманих в рамках договору комісії коштів на окремому банківському рахунку та відстежувати їх цільове використання. Представленими позивачем первинними документами підтверджено фактичний вид господарської операції та юридичну підставу для здійснення такої операції, через що висновок податкового органу про те, що отримані комісійні кошти фактично виконували для позивача функцію поворотної фінансової допомоги, є помилковим.

Також розглядуваний договір комісії не визнаний в установленому порядку недійсним /нікчемним/.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 18.05.2009р. - 23.05.2009р. ревізорами ДПІ у м.Рівне проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Поліссяторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.03.2009р., за результатами якої складено Акт перевірки № 670/23-500/35567691 від 27.05.2009р. (Т.1, а.с.10-40).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абз.6 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 226582 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002452345/0 від 10.06.2009р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 281976 грн. 50 коп., з яких 226582 грн. за основним платежем та 55394 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.9).

Окрім цього, при розгляді первинної скарги платника податків протягом 03.07.2009р. - 09.07.2009р. ревізорами ДПІ у м.Рівне проведено додаткову виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Поліссяторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.03.2009р., за результатами якої складено Акт перевірки № 903/23-500/35567691 від 10.07.2009р. (Т.1, а.с.41-50).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абз.6 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 286129 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003162345/0 від 17.07.2009р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 78709 грн. 20 коп., з яких 59547 грн. за основним платежем та 19162 грн. 20 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.8).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатах проведених перевірок про те, що отримані в рамках договору комісії грошові кошти в сумі 33817000 грн., які призначалися для придбання нафтопродуктів, виконували для позивача функцію кредитних коштів; за таких обставин таку операцію фактично слід вважати наданням поворотної фінансової допомоги, через що позивачем в порушення вимог абз.6 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу валового доходу умовно нараховані відсотки в сумі 1202722 грн. на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповернутою на кінець звітного періоду, що призвело до заниження суми податку на вищевказану суму.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що отримані в рамках договору комісії кошти були витрачені позивачем для поповнення обігових коштів (сплата позики, погашення заборгованості перед постачальниками, сплата страхових внесків), а тому останні в сумі 24906577 грн. 93 коп. виконували для позивача функцію запозичених коштів, норми ЦК України не передбачають можливості використання комісіонером вказаних коштів у власній господарській діяльності, через що висновки податкового органу, які покладені в основу визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств, є вірними.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Із матеріалів справи вбачається, що 07.03.2008р. між ТзОВ «Поліссяторг» (комісіонер) і ВАТ «Концерн Галнафтогаз» (комітент) укладено договір комісії № 07-01/03, відповідно до умов якого комісіонер зобовязався вчинити дії щодо придбання на користь комітента нафтопродуктів. В свою чергу, комітент зобовязався перерахувати на банківський рахунок комісіонера грошові кошти, які необхідні для виконання прийнятого доручення (Т.1, а.с.224-227).

В ході виконання умов вказаного договору контрагентами укладались відповідні додаткові угоди, специфікації товарів, акти прийому-передачі товарів, а також представлялися звіти комісіонера (Т.1, а.с.226-239).

Разом з тим, комісіонером були частково виконані прийняті на себе зобовязання по комісійному придбанню нафтопродуктів, через що частина грошових коштів була повернута комітенту.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обовязкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обовязкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинні документи повинні містити інформацію про вид проведених господарських операцій, розкривати їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків тощо. При цьому представлені платником податків документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Представлені позивачем документи щодо виконання умов договору комісії № 07-01/03 від 07.03.2008р. відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та можуть слугувати достатньою підставою для формування валових витрат і доходів.

З наданих позивачем документів можливо зробити достовірний та обґрунтований висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Зокрема, всіма наданими документами, в тому числі банківськими платіжними дорученнями, підтверджується факт існування між позивачем та його контрагентом ВАТ «Концерн Галнафтогаз» господарських відносин щодо проведення комісійної торгівлі нафтопродуктами.

Разом з тим, податковим органом безпідставно розцінені факти використання отриманих від комітента грошових коштів на інші цілі, їх подальше повернення позивачем на банківський рахунок ВАТ «Концерн Галнафтогаз», як операції з надання поворотної фінансової допомоги.

Матеріалами справи стверджується реальне часткове виконання комісіонером зобовязань по комісійному придбанню нафтопродуктів та їх передачі комітенту, чинним законодавством та умовами договору не врегульовано процедури використання комісіонером отриманих від комітента коштів, податковим органом не наведено у складених актах перевірок висновків про нікчемність або недійсність договору комісії, фіктивність проведених операцій, що виключає право платника податку на отримання податкової вигоди за їх наслідками.

Також податковим органом не врахована відмінність правової природи договору комісії та позики, яка визначена нормами ЦК України, не зясовані дійсні причини повернення коштів та не перевірено неможливість придбання нафтопродуктів на комісійних умовах, тобто, не доведено умислу договірних контрагентів на безпідставне отримання податкової вигоди.

Факт відсутності між вказаними контрагентами відносин позики стверджується й відсутністю укладених договорів позики, а також даними бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Відповідно до пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) отримані від комітента грошові кошти на виконання комісійних зобовязань не включаються до складу валового доходу комісіонера; валовий прибуток в останнього виникає в разі отримання винагороди за виконання умов договору комісії, виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість повязане з передачею комітенту придбаних товарів.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне слід визнати протиправним і скасувати.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссяторг» задоволити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссяторг» задоволити.

Визнати протиправними і скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м.Рівне наступні податкові повідомлення-рішення:

* № 0002452345/0 від 10.06.2009р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 281976 грн. 50 коп., з яких 226582 грн. за основним платежем та 55394 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

* № 0003162345/0 від 17.07.2009р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 78709 грн. 20 коп., з яких 59547 грн. за основним платежем та 19162 грн. 20 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссяторг» понесені судові витрати у розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос