Ухвала суду № 17077434, 23.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 р. Справа № 33480/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Ліщинського А. М., Шавеля Р. М.,

при секретарі судового засідання Зубач Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Богородчанському районі на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року в справі за позовом приватного підприємства «Бого-Транс» до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 квітня 2010 року, Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства «Бого-Транс» до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Богородчанському районі № 0000112301/0 від 20 березня 2010 року, № 000122301/0 від 30 березня 2010 року та № 0000142301/1 від 16 квітня 2010 року (з урахуванням змін позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є наслідком помилкових висновків відповідача про відсутність у позивача правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими приватним підприємством «Будінвесткомфорт» за результатами господарських операцій, у зв'язку з тим, що за наслідками операцій з поставки товару європіддонів бувших у вжитку, постачальники по ланцюгу не сплатили суми податку на додану вартість до бюджету. Позивачем не допущено порушень п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та не занижено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Богородчанському районі № 0000112301/0 від 20 березня 2010 року, № 000122301/0 від 30 березня 2010 року та № 0000142301/1 від 16 квітня 2010 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування згідно із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, рівно як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав ознак фіктивності не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Державною податковою інспекцією в Богородчанському районі, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що сплати ПДВ до бюджету підприємствами постачальниками не здійснено, а Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено прямий звязок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням його з бюджету. При цьому, зазначені етапи нерозривно повязані між собою сплата податку, а потім відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Бого-Транс» з питань правильності визначення сум податку на додану вартість задекларованих до відшкодування приватним підприємством «Бого-Транс» за жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 813/23/32726724 від 18.03.2010 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2010 року № 0000112301/0 та від 30 березня 2010 року № 000122301/0, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року на загальну суму 294 844 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, підприємством подано скаргу на податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої ДПІ в Богородчанському районі винесено податкове-повідомлення-рішення від 16.04.2010 року № 0000142301/1, яким підтверджено зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 294844 грн.

З вищенаведеного акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та у відповідності до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» у приватного підприємства «Бого-Транс» відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, у акті перевірки вказано, що приватним підприємством «Бого-Транс» до складу податкового кредиту за жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року включено придбання товарно-матеріальних цінностей від приватного підприємства «Будінвесткомфорт». В ході відслідкування податковим органом приватного підприємства «Будінвесткомфорт» по ланцюгу продажу до виробника, не підтверджено факт сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками, а саме: ТзОВ «Мастерхолд», ТзОВ «Проект Торг ЛТД», ПП «Укртехпромбуд», ППФ «Постач сервіс», а тому приватне підприємство «Бого-Транс» не має права на отримання бюджетного відшкодування, відповідно підлягають виключенню зі складу податкового кредиту суми ПДВ, сформовані в результаті придбання товарів від приватного підприємства «Будінвесткомфорт».

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до договорів № 27 від 27.07.2007 року та № 3 від 01.03.2008 року приватне підприємство «Бого-Транс» отримувало від постачальника приватного підприємства «Будінвесткомфорт» товар європіддони, згідно з належним чином виписаними видатковими та податковими накладними.

Оплата коштів за одержаний від приватного підприємтва «Будінвесткомфорт» товар, здійснювалась приватним підприємством «Бого-Транс» шляхом безготівкових платежів, через відповідні рахунки в установах банків на підставі платіжних доручень, що підтверджується актом перевірки № 813/23/32726724 від 18.03.2010 року.

Судом першої інстанції проаналізовано положення Закону України «Про податок на додану вартість» та зроблено вірний, на переконання колегії суддів висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових та видаткових накладних, що підтверджується актом перевірки № 813/23/32726724 від 18.03.2010 р., а тому, судом першої інстанції також вірно зазначено, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Водночас, фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум ПДВ за жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року став висновок контролюючого органу, викладений в акті № 813/23/32726724 від 18.03.2010 року, про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ПП «Будінвесткомфорт» за результатами господарських операцій, у зв'язку з тим, що ПП «Будінвесткомфорт» було посередником і придбавало товар в низки підприємств, а саме: ТзОВ «Мастерхолд», ТзОВ «Проект Торг ЛТД», ПП «Укртехпромбуд», ППФ «Постач сервіс» які, як свідчать матеріали зустрічних перевірок, не здійснювали фінансово-господарської діяльності, звітність подавали з прочерками, що свідчить про ознаки їх фіктивності.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, обставини, на які покликається відповідач, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, рівно ж як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Вимоги пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав ознак фіктивності не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що реальність здійснених господарських операцій підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Богородчанському районі залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року в справі № 2а-1616/10/0970 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. М. Ліщинський

Р. М. Шавель

Ухвалу складено в повному обсязі 29 червня 2011 року