Ухвала суду № 17076773, 12.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17130/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" липня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Літвіна Н.М.,

Суддів: Хрімлі О.Г. Чаку Є.В.

при секретарі: Соловіцькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Рівер»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року у задоволенні позову ТОВ «Оіл Рівер»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було задоволено.

Визнано недійсними (нечинними) податкові повідомлення-рішення за №0001252306/0, №0001262306/0 від 19 листопада 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач) проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Оіл Рівер»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №914/1-23-60-34423007 від 08 листопада 2010 року, яким встановлено порушенняп. п. 5.5.1. п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого виявлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 368 371, 00 грн., у т.ч. по періодах: І квартал 2009 року на суму 81375, 00 грн., півріччя 2009 року на суму 81 975, 00 грн., півріччя 2010 року на суму 286 396, 00 грн.; п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 3340205, 00 грн., в т.ч. за березень 2009 року в сумі 713896, 00 грн., та квітень 2010 року в сумі 2626309, 00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 19 листопада 2010 року №0001252306/0 яким позивачу визначено податкове зобовязання в сумі 482 973, 00грн. та від 19 листопада 2010 року №0001262306/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання в сумі 5010308, 00 грн.

Апелянт посилається на те, що позивачем сформовано валові витрати в результаті провадження діяльності, що не містить ознак господарської, тобто не направлена на отримання доходу, що суперечить вимогам податкового законодавства.

Між тим, колегія суддів з даними доводами не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було укладено кредитні договори: № 04КЛ/11/651/ЮР з ПАТ «Фортуна-банк», по якому з 05 березня 2010 року по 30 березня 2010 року отримано 70000 000, 00 грн.; №039/1-2009/978 з ТОВ «УКБ «КАМБІО», по якому 30 вересня 2009 року отримано 17 480 623, 50 грн.; №069/1-2010/840 з ТОВ «УКБ «КАМБІО», по якому з 19 травня 2010 року по 20 травня 2010 року отримано 15811 971, 50 грн.; №075/1-2010/978 з ТОВ «УКБ «КАМБІО»по якому 31 травня 2010 року отримано 7 262 688, 56 грн.; №055/1-2010/978 з ТОВ «УКБ «КАМБІО»по якому 22 січня 2010 року отримано 4506 105, 60 грн.; № 45-ОКЛ/08 з ЗАТ «Альфа-Банк», по якому 28 жовтня 2008 року отримано 7 000 000, 00 грн.; №37/OB/09 з ФАБ «Південний» по якому 10 березня 2009 року отримано 598 263, 87 грн.; №44-ОВ/09 з ФАБ «Південний»по якому 24 березня 2009 року отримано 4358 400, 84 грн.

Відповідно до умов зазначених кредитних договорів, банки надали позивачу кредити, а позивач зобов'язався повернути отримані грошові кошти та сплатити за користування кредитами відсотки. На виконання зазначених кредитних договорів позивачем було отримано від банків кредитні кошти в загальній сумі 127 018 053, 87 грн.за використання яких позивачем сплачувались відсотки, які у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» були віднесені до валових витрат.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначені кредитні кошти в розмірі 127 018 053, 87 грн. використовувались виключно у фінансово-господарській діяльності позивача,а саме спрямовувались на сплату постачальникам за отриманий товар та на погашення векселів, що були емітовані позивачем з оплату за отриманий товар, що підтверджується банківськими платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»28 грудня 1994 року N 334/94-ВР - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 даного Закону - господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно до п. п. 5.2.1 ст. 5 - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.5.1. п. п. 5.5 ст. 5 Закону - до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, віднесення до валових витрат, пов'язаних із виплатою відсотків по згаданих вище кредитах договорах в розмірі 3 369 193,00 грн. (І квартал 2009 року на суму 325 500 грн., II квартал 2009 року на суму 2 400,00 грн., І квартал 2010 року на суму 1 032 661,00 грн., II квартал 2010 року на суму 2008 632,00 грн.), що визначає безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 368 371,00 грн., ( І квартал 2009 року на суму 81 375 грн., півріччя 2009 року на суму 81 975,00 грн., півріччя 2010 року на суму 286 396,00 грн.) та донарахування відповідачем на користь позивача податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 482 973,00 грн. (368 371,00 - основного платежу, 114 602,00 - штрафних санкцій) з посиланням на незаконність формування позивачем валових витрат у зазначеній вище сумі на думку суду відповідає дійсності.

Що стосується порушень позивачем п. п. 7.2.3., п. п. 7.2., п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, за період березень 2009 року виявлено розбіжність у задекларованих TOB «Оіл Рівер»сумах ПДВ, а саме, позивач має розбіжності з контрагентами - TOB «БМ Будінвест-М», на суму 713 896, 17 грн. та TOB «Каолін ікстрекшен інвест»на суму 3560 712, 77грн., що призвело до декларування позивачем суми податкового кредиту, що не відповідає сумі податкового зобові»язання з податку на додану вартість.

Вказана розбіжність виникла внаслідок того, що згідно бази автоматизованою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що TOB «БМ Будінвест-М»за березень 2009 року до Державної податкової інспекції у Святошннському районі м. Києва не надано декларацію з податку на додану вартість. Остання звітність з податку на додану вартість TOB "БМ Будінвест-М" подана за червень 2009 року. Також виявлено, що місцезнаходження TOB «Каолін ікстрекшен інвест»не втсановлено. Згідно бази щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що TOB «Каолін ікстрекшен інвест»за квітень 2010 року до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва не надано декларацію з податку на додану вартість.

Між тим, колегія суддів вважає вказані посилання необґрунтованими, виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18 березня 2009 року між позивачем та ТОВ «БМ «Будінвест-М»укладено договір №18/03-20 у відповідності до якого позивачем придбано у ТОВ «БМ «Будінвест-М»товар (мастило моторне) на загальну суму 4283 376, 94 грн., у тому числі податок на додану вартість 713 896, 17 грн.

Відповідно до умов вказаного договору встановлено, що розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника відкритий в установі банку, а також сторони можуть застосовувати вексельну форму розрахунків.

Розрахунки за отримані позивачем товарно - матеріальні цінності від ТОВ «БМ «Будінвест-М»по зазначеному договору проведені шляхом видачі векселів АА1443787 від 31 березня 2009 року на суму 2327 048, 24 грн. та АА 1143788 від 31 березня 2009 року на суму 1956 328, 70 грн., а всього на суму 4283 376, 94 грн., що підтверджується актами прийому-передачі векселів.

Фактичне відвантаження товарів по договору від 18 березня 2009 року №18/03-20 та їх отримання позивачем підтверджуються видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

В свою чергу ТОВ «БМ«Будінвест-М»на користь позивача було виписано в березні 2009 року податкові накладні № 104 від 26 березня 2009 року, №108 від 27 березня 2009 року, №109 від 27 березня 2009 року, №110 від 28 березня 2009 року, №111 від 28 березня 2009 року, № 112 від 28 березня 2009 року, №113 від 28 березня 2009 року, №116 від 29 березня 2009 року, № 119 від 29 березня 2009 року, № 120 від 31 березня 2009 року, № 121 від 31 березня 2009 року, № 122 від 31 березня 2009 року.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року.

Також встановлено, що 07 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест»було укладено угоду (контракт) №07/04/2010-1-ПР» відповідно до умов якого позивач придбав у останнього товар (дизельне паливо) на загальну суму 21364276, 68 грн., в тому числі податок на додану вартість 3560 712, 77 грн.

Розрахунки за отримані позивачем товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест»по зазначеному договору проведені шляхом перерахування останньому грошових коштів на розрахунковий рахунок в сумі 1364 276, 68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 31 травня 2010 року та в сумі 20000000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11 від 01 червня 2010 року.

Фактичне відвантаження товарів по вказаному договору та їх отримання підтверджуються видатковими накладними, які наявні у матеріалах справи. В свою чергу ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест» на користь позивача було виписано у квітні 2010 року податкові накладні, які наявні в матеріалах справи. Суми податку на додану вартість по податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, тому відповідають даним податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону -податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірнаціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону,протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням(будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в оборотнікапітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону також передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на момент складання податкових накладних ТОВ «БМ»Будінвест-М»в березні 2009 року та ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест»в квітні 2010 року були зареєстровані як юридичні особи та платники податків в тому числі і податку на додану вартість.

Отже, позивач мав всі правові підстави для віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість суми по взаємовідносинах з ТОВ «БМ»Будінвест-М»за березень 2009 року в розмірі 713 896, 17 грн., та по взаємовідносинах з ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест»за квітень 2010 року в розмірі 3560712, 77 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як суб»єкт владних повноважень, не надав доказів в підтвердження виявлених порушень за результатами проведеної перевірки, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є недійсними.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність реального характеру операцій позивача з контрагентами, оскільки належних та достатніх доказів ним не надано.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 15 липня 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 14 липня 2011 року.