Ухвала суду № 17076639, 07.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-17659/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" липня 2011 р. м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Державної податкової адміністрації в Київській області про визнання нечинним та скасування податкового-повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі позивач, ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України») звернулося до суду з позовом в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення № 0000353810/2 від 15 листопада 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2011 року у задоволенні позову Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції представник Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 24.06.2010 року по 22.07.2010 року ДПА в Київській області проведено виїзну планову перевірку ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року про що складено Акт №18/38-111/33096517 від 19.08.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на момент і виникнення правовідносин), а саме неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск»на суму 327333,61 грн., оскільки Свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням податкового органу.

На зазначений акт перевірки позивачем подавалась скарга до податкового органу, яка залишена без задоволення.

За результатами перевірки ДПА в Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0000353810/0 від 13.09.2010 року, яким визначила ДП «Київське обласне дорожнє управління»зобовязання по ПДВ на суму 610825,50 грн. з врахуванням штрафних санкцій.

Зазначене рішення оскаржувалось в адміністративному порядку до ДПА у Київській області, проте рішенням №2376/10/25-017/273-1128 від 17.11.2010 року скаргу залишено без задоволення.

На підставі рішення про результати розгляду скарги, 25.11.2010 року ДПА у Київській області було прийнято податкове повідомлення рішення №0000353810/2, податкове зобовязання залишилось без змін.

Судом встановлено, що 24.02.2009 року між ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск»(постачальник) та ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(замовник) укладено договір поставки №09/35/09, згідно якого постачальник зобовязався згідно наданих замовником заявок передати у власність замовника бітум нафтовий 90/130 загальною вартістю 15180000 грн. з врахуванням ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск»виписала податкові накладні на загальну суму 1964001 грн., ПДВ задекларовано в розмірі 327333,61 грн. за вересень-жовтень 2009 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у вересні, жовтні 2010 року згідно податкових декларацій виданих контрагентом - ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск», оскільки останній на момент видачі накладних не був зареєстрований платником ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент виникнення правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість продавця) свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України N 79 від 01.03.2000, передбачено, що свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт.

Як слідує з матеріалів справи наявний акт відповідача від 29 липня 2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск».

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 року N 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З огляду на наведене, у податковому обліку не може вважатися податковим і одночасно розрахунковим документом податкова накладна, складена особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої було анульовано, тобто яка на час складання та надання покупцеві податкової накладної не була зареєстрована як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку. А тому така податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.

Як встановлено судом першої інстанції податкові накладні видані ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск»у вересні, жовтні 2010 року, а реєстрація платника ПДВ анулювано 29 липня 2009 року. Таким чином на момент податкових накладних ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск»не було зареєстровано платником податків.

Оскільки у позивача при формуванні податкового кредиту була відсутня податкова накладна, яка має силу податкового і одночасно розрахункового документа, то за вимогами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підлягають включенню до складу податкового кредиту, як такі, що не підтверджені податковими накладними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2010 року у справі № К-16519/07.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що при винесені рішення податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2010 року повноваження ДПА в Київській області використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене позовні вимоги Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 12 липня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

В.Е.Мацедонська