Постанова № 17076526, 15.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-2391/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Грибан І. О.

Ісаєнко Ю. А.

при секретарі Горюновій Л. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Черкаси до Приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр «Шлях», третя особа Приватне підприємство «Інтерторг»про стягнення коштів отриманих за нікчемними правочинами, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у місті Черкаси звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр «Шлях», третя особа Приватне підприємство «Інтерторг»про стягнення коштів отриманих за нікчемними правочинами.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач - Державна податкова інспекція у місті Черкаси подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова зміненню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Сервісно-виробничий центр «Шлях»зареєстроване 25.01.2000 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради. Приватне підприємство «Інтерторг»зареєстроване 12.01.2001 рокувиконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області.

Державною податковою інспекцією у м. Черкаси з 31.01.2008 року по 18.02.2008 року проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр «Шлях», за результатами якої складено Акт від 18.02.2008 р. №322/23-2/30705629 Про результати виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр «Шлях»(код 30705629) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року (далі - акт від 18.02.2008 р. №322/23-2/30705629).

Між Приватним підприємством «Сервісно-виробничий центр «Шлях»та Приватним підприємством «Інтерторг»були укладені договори купівлі-продажу насіння гарбуза та горіха волоського від 03.01.2007 р. № 03/01-07 та від 03.01.2008 р. № 03/01-08.

Відповідно до вимог статей 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту договорів купівлі-продажу від 03.01.2007 р. № 03/01-07 та від 03.01.2008 р. № 03/01-08 вбачається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Виконання даних договорів підтверджується специфікаціями до них, реєстром отриманих та виданих накладних та самими накладними на отримання товару, оборотно-сальдовими відомостями за період дії договорів з відображенням усіх операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємств-контрагентів.

Перевіркою Приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр «Шлях» та Приватного підприємства «Інтерторг», що проводилась податковими органами, підтверджена достовірність первинних документів, використаних за перевіряємий період, а також відсутність порушень податкового законодавства зазначеними субєктами господарювання.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статей 207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання є недійсним, якщо вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Положення ст.ст. 207 та 208 Господарського кодексу України, застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

Доказів того, що в діях відповідача існувала мета, яка суперечить інтересам держави і суспільства, позивачем не надано.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку про відсутність підстав вважати нікчемними укладені відовідачем договори, а також не надання позивачем доказів про настання протиправних наслідків, які настали за результатами виконання вказаних договорів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з даним висновком суду, однак вважає, що при постановленні рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Дане правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно приписів якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно господарських, як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Тому такі санкції можуть застосовуватись лише з дотриманням строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням наведеного, звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови субєкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у м. Черкаси з 31.01.2008 року по 18.02.2008 року проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Сервісно-виробничий центр «Шлях», за результатами якої складено акт від 18.02.2008 р. №322/23-2/30705629. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник Державної податкової інспекції у м. Черкаси зазначив, що саме 18.02.2008 року виявлено порушення правил здійснення господарської діяльності Приватним підприємством «Сервісно-виробничий центр «Шлях».

Як вбачається з відтиску штампу Черкаського окружного адміністративного суду на першій сторінці адміністративного позову, податковий орган звернувся до суду про стягнення коштів з відповідача 31.03.2009 року (вх. №7475 від 31.03.2009 року), тим самим порушивши шести місячний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, але із помилковим застосуванням норм процесуального права.

Згідно ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 197, 199, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року змінити щодо підстав відмови у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:______Т.Р. Вівдиченко

Судді:______І.О. Грибан

______Ю. А. Ісаєнко