Ухвала суду № 17076515, 12.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-633/10 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук М.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"12" липня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за апеляційними скаргами управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 06.10.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПСЗН Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та УПФ України в Олевському районі Житомирської області про стягнення соціальних виплат, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 06.10.2010 позов задоволено частково: визнано дії УПСЗН Олевської РДА Житомирської області та УПФ України в Олевському районі Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_2 коштів, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними; стягнуто з УПСЗН Олевської РДА Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК Житомирської області на користь ОСОБА_2 2766,50 гривень допомоги, як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2009 року; стягнуто з УПФ України в Олевському районі Житомирської області з розрахункового рахунку 25656301637, МФО 311647, в Житомирському обласному ВАТ «Ощадбанк»в м. Житомир на користь ОСОБА_2 13832,50 гривень доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачами подані апеляційні скарги, в яких вони просять оскаржувану постанову скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянкою, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення та непрацюючою пенсіонеркою.

Згідно до абз. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення має право на щомісячну грошову допомогу у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, в звязку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 39 Закону № 796 громадянам які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Частиною 2 ст. 39 цього ж Закону встановлено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Розрахунок зазначеної доплати та грошової допомоги, здійснено не згідно ст.ст. 37, 39 Закону № 796, а згідно постанов КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26.07.1996 № 836 та від 03.01.2002 № 1, в звязку з чим позивачу вони були виплачені у менших розмірах.

У 2009 році дія положень статей 37 та 39 Закону № 796 не зупинялась, а тому враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розмірів спірних доплати та грошової допомоги, передбачених зазначеним Законом, суд першої інстанції вірно виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, апелянтами не спростована правомірність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 06.10.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: